Україна в небезпеці!

В ці хвилини – як ніколи від 1991 року

Янукович і Co. ніколи не планували зближення з ЄС. Якщо проаналізувати повідомлення ЗМІ й оцінки експертів протягом останніх років, практично всі необхідні для зближення законопроекти мали суттєві, зумисне закладені вади, спрямовані на одне: ґарантування режимові довічного панування з повним збереженням статусу-кво, що нічого спільного з демократичними засадами не має. Останні кроки режиму тягнуть країну в прірву. Ми всі ризикуємо залишитися без майбутнього, незалежно від мови спілкування, місця проживання, політичних уподобань. Дії тих, хто сьогодні уособлює владу, не спрямовані на діалог. В той час, коли лунають обіцянки розстежити факти побиття мирних демонстрантів, кидаються за ґрати громадські активісти – судові процеси нагадують сталінську юстицію, а цинізмом перевершують її. В такій ситуації, коли Азаров запевняє, що не «Беркут» побив мирних демонстрантів, а нібито вони побили «Беркут», ні з Януковичем, ні з Азаровим немає про що розмовляти. Цю тактику режим, до речі, використовує від перших днів перебування при владі.

Які потрібні негайні кроки:

Діалог з притомними олігархами.

Діалог з правоохоронними органами й армією, аби вони стали на бік народу, на вірність якому складали присягу.

Опозиція вже зараз має висунути спільного лідера – в жодному разі не ще одного месію, а з метою виразного структурування опору, без чого не може бути успіху. Найбільша помилка, зроблена за останній час, провал опозицією голосування за відставку уряду. Платформа для відставки була. Потрібно було швидко й арґументовано розмовляти з позафракційними, конструктивною частиною ПР і комуністами. Відставка уряду не змінила б, звісно, ситуації, але заклала б можливість змін. Зараз же ситуація в глухому куті, з якого дедалі важче вийти. Незважаючи на це, ми мусимо зробити ставку на цю опозицію, яка є, уклавши з нею письмову й обов'язкову до виконання угоду на основі, наприклад, заанонсованої вчора в ЗМІ, до випрацювання якої долучилася українська інтелігенція. В жодному разі не давати опозиції ніяких картбланшів.

Молодь, громадські організації повинні виступити на взаємній основі надійним партнером опозиції, не втративши свій голос. У жодному разі не розчинятися, а спільно, за одним алгоритмом, взаємодіяти. Громадськість і опозиція повинні перебувати в стосунках координації, а не субординації. Зараз народжуються нові лідери, політична еліта майбутнього, вільна від радянського спадку.

Активізація контактів між Сходом і Заходом країни, в усіх можливих площинах, особливо між молоддю, вільною від стереотипів. Нас усіх об'єднує ідея порядного і заможного життя. Євромайдани в усіх регіонах країни – найкрща відповідь тим, хто розколює, щоб продовжити своє панування. Вбивання клина між Заходом і Сходом країни набуває дедалі брутальніших, цинічніших і кримінальніших обертів. Тому що це єдина можливість для режиму втриматися при владі. Не суспільство, а вони обрали цей шлях.

Безперервний контакт заради підтримки з боку міжнародної спільноти, від якої потрібні емоційна і правова допомога, створення в столицях європейських держав прес-бюро. ЄС може зробити багато, дуже багато, а саме солідаризуватися з українським суспільством. Європа не може дозволити собі втратити Україну. Нова європейська конфігурація за участи України (в майбутньому також Білорусі) – єдиний шанс, щоб розпрощатися нарешті з історією двадцятого сторіччя. Йдеться не лише про Україну, а й про об'єднану Європу! І про Росію, до речі, теж.

Необхідний детально виписаний проект докорінного реформування нашої країни. Вже зараз фахів ці повинні сідати і випрацьовувати його. Це – найважливіше. Без детально виписаної й утіленої програми перетворень уся енергія буде вкотре витраченою намарне.

Моральні авторитети, відомі люди з усіх ділянок нашого життя – висловлюйтеся! Декларуйте свою позицію! Будьмо громадянами! Бо це і є Європа!