Деревʼяні храми, руїни синагоги і сплав Ратою: принади Великих Мостів та сіл громади

Північні райони Львівщини не так часто потрапляють до туристичних маршрутів, однак там також можна знайти чимало цікавих місць для відпочинку і туризму. Великомостівська територіальна громада у Шептицькому районі цікава спадщиною прикордоння, яка відчитується у сакральній архітектурі, археологічними пам’ятками і природними ландшафтами долини річки Рати. Про її туристичні принади розповіли у департаменті спорту, молоді та туризму Львівської ОДА.

Центр громади – місто Великі Мости – береже руїни історичної пам’ятки єврейської історії. До Другої світової війни єврейська громада становила значну частину населення міста, а синагога була важливим духовним і громадським осередком. Сьогодні від неї вціліли лише стіни і мацеви, які там збирають зі зруйнованих могил.

Синагога у Великих Мостах (фото з Вікіпедії)

Ще однією домінантою міста є церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Її збудували на межі XIX–ХХ століття на місці згорілої деревʼяної. Храм має характерні ознаки архітекторського стилю Василя Нагірного, а іконостас перенесли з храму XVIII ст.

Церква Благовіщення у Великих Мостах (фото зі сторінки парафії)

У навколишніх селах збереглися храми різних періодів, кожен із яких має власну історію. Наприклад, у селі Двірці стоїть церква Преображення Господнього XIX ст. Дослідники припускають, що у давніші часи тут міг існувати монастирський осередок. Село найдавніше у громаді – 1308 року. А тутешні археологічні знахідки датуються ІІ тис. до н.е. На північ від села розташований Двірцівський ботанічний заказник.

Деревʼяна церква села Двірці (фото з Вікіпедії)

Село Реклинець теж одне з найдавніших у громаді, перша згадка про нього датується 1337 роком. Воно відоме не лише своїм деревʼяним храмом Пресвятої Трійці з такою ж дзвіницею. Тут під час археологічних розкопок виявили матеріали Х–ХІІ століття, що свідчать про заселення території ще в княжий період.

Деревʼяні церква і дзвіниця села Реклинець (фото зі сторінки департаменту ЛОВА)

Цікавий архітектурний об’єкт можна побачити й у селі Борове. Тут деревʼяна церква Пресвятої Богородиці в оточенні сосен, збудована 1937 року за проєктом архітектора Лева Левинського, пофарбована у несподіваний салатовий колір. Поруч із селом є заповідне урочище «Борове».

Церкву у селі Борове спроєктував Лев Левинський (фото зі сторінки департаменту ЛОВА)

Посвята церков Архистратигу Михаїлу повторюється одразу в кількох населених пунктах громади. Такі є у селах Боянець, Бутини та Пристань. Як відомо, архистратиг – покровитель воїнів і захисників, тому для прикордонних територій така присвята символічно підкреслює історичну роль цих земель як простору оборони та захисту, пояснюють в ЛОДА.

Боянецька церква відома своїм чудотворним образом Серця Христового. Бутинську церкву будували за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича, а розписував її Корнило Устиянович. За те, що в сцені «Страшного суду» над хорами він у пеклі зобразив чоловіка в конфедератці, його притягнули до відповідальності. Однак на суді його захисником був майбутній президент ЗУНР Кость Левицький. Для художника справа закінчилася позитивно. А ще у Бутинах є деревʼяна каплиця св. Юрія, яку у XIX ст. збудувала дідичка Людвіга Незавітовська.

Природною принадою громади є річка Рата – ліва притока Західного Бугу. У теплий період року окремі ділянки річки використовують для сплавів на байдарках, а долина Рати має потенціал для розвитку піших і велосипедних маршрутів.

Сплав Ратою (фото зі сторінки департаменту ЛОВА)

Великомостівська громада цікава тим, що її історія не сконцентрована в одному місці. Вона розсіяна між містом і селами, архітектурі і природних локаціях. Руїни колишніх божниць, деревʼяні храми, археологічні пам’ятки та природні ландшафти знайомлять з тутешнім краєзнавством.