«Ви з розуму посходили? Про які ігри ви говорите?»

Чому голодує лідер «Самопомочі» у Верховній Раді Олег Березюк

СуспільствоZAXID.NET LIVE, 22 червня, 22:24 18731

Доброго дня, сьогодні ми працюємо у незвичному форматі. Якщо, як правило, гість до нас приходить у студію ZAXID.NET.LIVE, то сьогодні ми облаштували свою студію тут, під Адміністрацією президента України. Справа в тому, що тут з понеділка голодує голова парламентської фракції «Самопомочі» Олег Березюк. Доброго дня, пане Олеже. Щоб нагадати глядачам про причини такого заходу і вимоги, які озвучив пан Березюк, пропоную переглянути сюжет.

CЮЖЕТ: Сміттєві війни з політичним присмаком набирають нових обертів. Майже 9 тисяч тонн невивезених відходів назбиралося у Львові – і жодної конкретики від уряду. І це попри те, що місто щонайменше п’ять разів зверталося до уряду з вимогою допомогти розблокувати полігони для прийому сміття.

Андрій Садовий: «Реакції нема, таке враження, що місто Львів не існує. Ідуть якість звинувачення, хамські висловлювання. Я не знаю, як це назвати. Коли видно, що є біда, фізично нема куди вивозити відходи, коли дальше блокують наші машини, які офіційно вивозять відходи з документами! Реакції нуль».

А тепер уже під загрозою здоров’я львів’ян, констатувала у Львові комісія з надзвичайних ситуацій.

Керівник управління охорони здоров'я ЛМР Володимир Зуб: «В місті надзвичайно високий ризик спалахів кишкових інфекцій. Ризик нанесення шкоди здоров’ю мешканців таким високим як сьогодні іще ніколи не був. Критично високий».

В уряді на критичну ситуацію у Львові відредагували відразу одразу у понеділок. Цього разу заява Володимира Гройсмана була менш агресивна, аніж попередні.

Володимир Гройсман: «Шановні коллеги, сільські голови, міські голови, голови обласних державних адміністрацій, якщо до вас раптом звернеться голова міста Львів Андрій Іванович Садовий за допомогою щодо підтримки вивезення протягом певного часу сміття зі Львова, то я вас дуже прошу, будь ласка, якщо ви це можете зробити, то допоможіть».

У Львівській ратуші цей заклик назвали показним і цинічним, адже насправді звернень і офіційних листів у села і міста України мер Львова скерував кілька сотень і стільки ж отримав відмов.

Ситуація у Львові спонукала до протесту народного депутата і львів’янина Олега Березюка. Він оголосив голодування.

Олег Березюк: «Це я роблю на підтримку львів’ян, які завжди толерантні до влади, якщо влада навіть робить помилки, але має спільну мету. Таке враження, що ця влада ігнорує великою цінністю – людським життям».

Пане Олеже. Ви голодуєте уже три з половиною доби. Як почуваєтесь, коли голодуєш три з половиною доби?

Я не знаю, ніколи не голодував так довго. Насправді нормально. Трошки з'являється втома така, яка зазвичай не з'являється, – це нормально.

Не розчарувались в поставленій меті, бо якоїсь такої швидкої реакції непомітно?

Дуже спокійно почуваю себе. Я точно не очікував від тих людей швидкої реакції, бо це – деспотичні люди. Я вже не можу описати цю характеристику, але почуваюсь спокійно. Рішення було прийняте також спокійно.

Голодування – це, звичайно, крайній спосіб...

Архаїчний.

Так, і ви не боїтесь, що розчаруються у вас? Бо в Україні такий спосіб протесту як голодування повністю дискредитований, зокрема, і політиками за останні роки. Просто люди не вірять, що політики реально можуть голодувати.

Я навіть про це не думаю. Мені все одно. Я це не роблю для того, щоб ти повірив. Я це роблю для того, щоб це було для мене і для людей, які мені вірять. А якщо не віриш – це справа самої людини.

Ну, але все ж про терміни голодування… За всіма медичними показниками, це – достатньо обмежений час, поки розгойдається ця державна машина. Я розумію, що чекають слова однієї людини, але чи вартує це підірвати здоров’я?

Здоров'я – це найцінніше, що є в людини, і не хочеться його підривати. Це справді страшно. Я собі так вирішив, що термін голодування мого або цього голодного протесту сьогодні в руках президента України. Не президента України Петра Порошенка – сьогодні Петро, завтра не Петро. А президента України – інституції, яка є гарантом виконання і дотримання законів і конституції та прав людини в країні. Якщо я живу в демократичній країні і будую її як частина влади, - тепер, до речі, парламентська республіка, парламентсько-президентська, - народний депутат, голова фракції і я людина.

Якщо в цій демократичній державі цінністю є людина, її життя і здоров'я, а якщо ні, тоді нема чого в цій країні людям жити. Я голодую не через сміття, Олеже. Я голодую через те, що забавившись інструментом сміття центральна влада знущається над людьми, знущається над Львовом, який є символом свободи, до речі. Моє голодування зовсім не про сміття, тому я так спокійно прийняв це рішення і так спокійно по цьому шляху непростому йду.

Коли говорити про реакцію у Львові. Ви знаєте, що, коли ви оголосили голодування, під львівську ратушу прийшла чиновниця ЛОДА Ольга Березюк з тим же прізвищем та оголосила, що буде голодувати. Коли до вас приєдналася віце-спікерка ВРУ Оксана Сироїд, то там теж з’явився активіст «Укропу» з прізвищем Сироїд. В них є теж свої вимоги, зокрема ми записали коментар Ольги Березюк, пропоную нашим глядачам подивитися сюжет, як вона це пояснює.

СЮЖЕТ:

Ольга Березюк: «Я хочу, щоб Андрій Іванович врешті взявся за голову і вирішив проблему зі сміттям. І перш за все поїхав до громад і говорив з громадами».

Міський голова каже, що від мерії є сотні звернень від міст і сіл України.

Ольга Березюк: «Куди він поїхав особисто? Не їздив він особисто. Він сьогодні лише тільки їздив у Миколаїв перший раз і то їздив до «Самопомочі», яка вчора не проголосувала за прийняття сміття. Забракло одного голосу. Ви знаєте про цей факт. Ви, напевно, виріжите, але так було».

Скільки часу ти плануєш тут бути?

Ольга Березюк: «До кінця. Скільки мені вистачить сил. Зараз в Києві одночасно голодує мій однофамілець Олег Березюк».

Кажуть, що ти голодуєш саме тому, що ви – однофамільці, що це – такий хід ніби.

Ольга Березюк: «А я скажу, коли я сьогодні зранку їхала на роботу і почула, що для сміття якісь наліпки робляться, а я знаю, наприклад, значно більше, ну я точно знаю значно більше, мені аж сльози на очах навернулись. І коли вчора Олег Березюк сказав, що це – єдиний спосіб комунікувати. Я подумала: чому б не скористатись тим, що ми з однаковим прізвищем. Ось і все».

Тепер в результаті у пресі так і пишуть: «львівські Березюк і Сироїд і київські». Як ви це сприймаєте?

Олю Березюк давно знаю, шкода мені цієї талановитої людини.

Ви знайомі?

Так, вона колись працювала у нас. Господь з нею, хай береже своє здоров’я і мені шкода її. Але що там говорять, мені також усе одно.

Я для наших глядачів також нагадаю, що вчора ввечері Ольга Березюк і пан Сироїд припинили голодування за порадою медиків, які сказали, що це небезпечно.

До речі, про медиків. Сюди, де ми голодуємо, де голодує віце-спікерка парламенту і народний депутат Пастух, жодного разу не прийшли жодні медики, крім тих, які є нашими друзями. Жодного разу не приїхала швидка допомога, губернатор Київської області, ніхто з адміністрації президента, Кабміну. Я тішуся, що Львів настільки демократичне місто, що коли Оля почала голодувати, до неї вийшов мер, керівник адміністрації міста, врешті-решт приїхав губернатор, привіз зі собою швидку, їх забрали у лікарню після півтора дні голодування. Я справді тішуся, що Львів такий людяний.

Ви це саркастично?

Ні, я саркастичний до тих, хто цю штучку придумав. Тому що я знаю людей у цьому пулі, які все життя займаються отакими перформансами. Це є період дитячого розвитку і це можна робити у Львові.

А «Самопоміч», до речі, пройшла цей період дитячого розвитку? Вас, до слова, називають майстром піару…

Піар – це не є щось погане, це public relations, стосунки з громадськістю. Якщо ти до громадськості ставишся як до людей і вони є центром твоєї уваги, то ти не будеш робити їм «штучки», ти будеш з ними комунікувати серйозно. Бо всі тепер розуміють, чим відрізняється ХХІ століття від ХХ – наявністю інформаційного суспільства, яке дає людям можливість самим думати.

Але це дає так само можливість максимально заплутати людей…

Якщо виходити з гіпотези, що люди мудрі, то вони не заплутаються. У кінцевому результаті вони будуть мати найправильніше рішення.

Все ж давайте повернемося до серйознішого аспекту, а не лише піару. Цього тижня, вже після того, як ви почали голодувати, до Львова приїхала виконуюча обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, щоб особисто пересвідчитися, чи є загроза для людей у місті. Я пропоную нашим глядачам подивитися сюжет.

СЮЖЕТ:

Уляна Супрун: Ми вже зробили аналізи грунту сміттєвих майданчиків і ми побачили, що є дуже високий рівень бактерій і це є дуже небезпечно. Багато таких майданчиків розташовані біля дитячих майданчиків і діти там бавляться. Ми дуже переживаємо, що швидко з’являться захворювання.

Андрій Садовий: Я дав команду писати листа всім міжнародним організаціям і посольствам, тобто ми повинні передбачати евакуацію наших дітей, можливо в табори чи в інші країни. Тому ще є забруднення ґрунту, щурі! Реакції нема, ви розумієте. Я не маю жодного офіційного меседжа на свої повідомлення.

Цікаво, що на цьому відео Супрун говорить фактично в унісон із Садовим про те, що є дуже серйозна загроза, але водночас за підсумками візиту вона заявила, що наразі немає підстав оголошувати Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації. Ви як політик можете прокоментувати цю, як мені здається, невідповідність?

Тут є відповідність. Вона молодець, я дуже поважаю виконувачку обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун, це є реально людина добре освідчена у доброму суспільстві, де людина є центром уваги. Як народилася у мене думка, що я повинен оголосити голодний страйк.

Я ходив по місту минулого тижня. По Львову. У мене єдине місто в Україні. Якийсь такий наступив момент, що я зрозумів: «Господи, чого ж вони так знущаються з людей?». А Ви б хотіли щоб оголосили надзвичайний стан, коли б були проблеми, які б не були зворотніми? Тому міністр дуже добре охарактеризувала ситуацію, назвала її загрозливою. Але як міністр, як людина яка відповідальна, сказала, що на сьогоднішній день ця загроза є такою, що її можна уникнути.

Поняття «надзвичайна ситуація» передбачає ситуацію, коли ще нічого не сталося, але може ось-ось статися. І якщо сталося, то це – екологічне лихо.

Воно сталося, насправді. Є ситуація, яка не є звичайною для міста. І коли я ходив і бачив ті майданчики, тих дітей, які бігають поруч, тих мух, які літають, це – фізичне знущання з людей. І я знаю як воно народилося, я знаю, чому воно за рік не вирішилося.

Як воно робилося? Чому за рік не вирішилося?

В Україні найбільшою проблемою господарки є сміття. Жодному місці немає жодного якісного полігону, заводу жодного немає побудованого за 26 років.

Це не є найбільша проблема господарки.

Це найбільша проблема комунальна, конкретна. І влада знає це, і скористувалася. У Львові багато речей є кращими, ніж в інших містах. У Львові є публічна влада, яка за 10 років показала свою інакшість. Гірше-краще, –можна по-різному ставитися. Але це точно публічний успіх публічного управління. Знайдіть мені ще таке місто в Україні, і я з вами погоджуся. Так от, щоб це знищити, і знищити політичного опонента, вирішили зруйнувати успіх міста. До речі, перший, певно, публічний управлінський успіх міста в Україні.

Для цього організували блокаду, я правильно розумію?

Ні, для цього підпалили сміттєзвалище.

В експертизах цього нема

Почитайте перші експертизи, а не через декілька місяців з Харкова.

А чому ви не оприлюдните їх? У публічному просторі я чув лише необережні слова керівника ДСНС Львівської області у перший чи другий день після пожежі.

Це для мене не має принципового значення, бо я знаю, мені не потрібно експертиз.

Це має значення для людей.

Згоден. А потім цю проблему з вивезенням сміття, насправді, можна було вирішити протягом двох тижнів, налагодивши якісну логістику системного вивезення сміття на навколишні полігони, великі, обласні навколишніх декількох областей. Якщо б це було 40-50 полігонів, це була б одна-дві машини в день. Ніхто б не зауважував по полігону, що це робиться по об’єму сміття. Тим більше, що Львів за це платить гроші.

За цей час – рік-два – спільною участю усіх можна було б і рекультивувати Грибовицьке сміттєзвалище, побудувати завод. Але є одна велика проблема, без [вирішення] якої ніщо не станеться: 26 років, Олеже, думаю ви це знаєте, місто вимагало-просило в області і в держави виділення земельної ділянки під новий полігон, бо це, очевидно, не підходить під це. 26 років Львів цього не отримав. А на своїй території, згідно всіх ДБНів, згідно всіх правил, Львів не може цього влаштувати, і місто є настільки конденсоване, що немає вільних площ під полігон. І без державної позиції тут нікуди не підеш.

Ця деспотична держава, не виконала свого належного обов’язку, закривши полігон через велику небезпеку (держава закрила його за рішенням суду за поданням прокуратури). Вона була зобов’язана, згідно всіх законів України і європейських директив, надати альтернативні місця вивезення сміття. Не виконала – раз.

Держава ніколи не дбала про фінанси міських громад, крім останніх двох років, коли є бюджетна децентралізація. Місто протягом минулих чотирьох років домовилося з Європейським інвестиційним банком, і отримало ці гроші півтора роки тому. Де ці гроші зараз знаходяться? В Кабінеті міністрів. Прем’єр-міністр, до його честі, сказав, що «ми вже все зробили, можете забирати». Ми зараз це перевіряємо із нашим народним депутатом Кіралем.

Тобто, півтора року, до того як загорілося сміттєзвалище, держава не виконала свого обов’язку – не віддала гроші, які місто саме собі заробило.

І третє: держава не надала полігону, де можна вивозити сміття протягом 26 років. У трьох випадках, які зараз напряму пов’язані, держава не виконала своїх функцій належним чином. Але я хочу до вас мати претензії...

Так...

До засобів масової інформації. Протягом року і Садовий, і депутати «Самопомочі» це весь час говорять. Мене цікавить, що має статися, щоб цю реальність почули всі? У тому числі засоби масової інформації.

Справді хочете почути відповідь?

Але це так просто насправді...

Звичайно, що просто. Я вам скажу. Коли майже рік говориться про блокаду Львова на полігонах, то мерія з якогось дива лише вчора чи позавчора оприлюднила копії цих документів. Для того, що вірили політикам зараз в Україні – ми не в церкві – треба показувати документи, які б свідчили...

Олеже, можна вам сказати відверто? Ви людина, яка давно в журналістиці. Один із найдосвідченіших журналістів країни, достатньо об'єктивний. Ці документи лежали відкритими. Ви як журналіст, якщо би ви хотіли дізнатися... Так, можливо, мерія допустила помилку, що вона це не зробила так публічно...

Але ви говорите, що це відкрита влада.

Я вам говорю про це, так. Це все відкрито – візьми і подивись. Збірка тих документів давно була готова.

Так, це правильно, але журналісти не повинні обслуговувати інтереси мерії...

Не треба...

Журналісти повинні інформувати про те, що цікаво їхнім читачам.

Ви чудово знаєте, що є журналістика розслідувальна. Рік місто було в облозі. Є просто певні тенденції і я їх розумію – це тенденції розвитку нашої країни. Довіри до влади немає. І правильно. Це я кажу і казав. Нікому не вір – тільки собі і богу. Собі треба було повірити, бо я повірив собі і почав розбиратися в цій темі. І це мої знання дозволили мені прийняти спокійно це рішення, коли я зараз тут сиджу.

«Самопоміч» постійно заявляє про політичний тиск, прямо показуючи пальцем на одну людину – Порошенка. Навіщо Порошенкові давити Садового?

Я не знаю навіщо, ви його спитайте. Це звичайна конкуренція.

На вашу думку.

Конкуренція. Людина має таку зрілість особистісну, що так переживає конкуренцію. Андрій Іванович беззастережно є його конкурентом, ми не знаємо, чи він піде на посаду президента. Але він точно є конкурентом, тому що це є політик, який показав свою умілість. Друге: «Самопоміч» як партія і як фракція у парламенті, представники якої тут зараз сидять, справді є фракцією, яка не дає їм розгулятись у прийнятті тих рішень, які не відповідають державницьким інтересам.

Я так розумію, що принаймні за цей рік були неодноразові спроби кулуарних переговорів, залагодження цього конфлікту.

У нас немає кулуарних...

Ви можете підтвердити ніформацію, що справа дійшла фактично до розписки. От ви, «Самопоміч», вертаєтеся у коаліцію чи знімаєте блокаду Донбасу, а ми зобов'язуємося те-то і те-то... Було таке?

Так, безперечно,..

Чому ви не оприлюднюєте такі документи?

Я про це не раз говорив. Це не був документ – це був папір. Але те, що була така пропозиція....

Ви можете назвати людину, яка приходила з такою пропозицією?

Ні, я не хочу називати цією людини.

Добре, тоді останнє питання. Що стало точкою неповернення у цьому конфлікті. Я хотів би сам зрозуміти і дати зрозуміти це нашим читачам. Наскільки я розумію з боку президента точкою не повернення стала ваша позиція по блокаді Донбасу, а з вашого – це банер, який вивісили на львівській мерії і багато хто це сприйняв як початок президентської кампанії Садового.

Ви знаєте, якщо керівників такої великої держави, які протягом року бавляться із 800-тисячним містом, закидаючи його сміттям, страшить банер на львівській мерії і вони на це ображаються, то я хочу запитатися, чи вони вчасно у своєму розвитку особистісному прийшли...

Ні, ви не правильно зрозуміли. Вони образились на блокаду, а банер багато хто сприйняв як те, що Садовий вже остаточно скинув маски і пішов на вибори.

Так, які маски? Над містом і людьми знущаються. Про які ігри, хлопці, ви говорите? Я прошу вас: якщо ви або керівники області не ходять по місту, пройдіться по Сихову, по Левандівці, по Рясному. Які ігри? Я часто чую гостей на вашій програмі – вони говорять про шахівниці, про політичні розклади. Ви з розуму посходили? Політика це не гра, політика – це життя, яке треба сприймати як воно є.

Олеже, дякую. Нагадаю, що сьогодні цю програму показують в записі через кілька годин, ми її знімали в Києві перед Адміністрацією президента України. І гостем нашої сьогоднішньої програми був голова парламентської фракції «Самопоміч» Олег Березюк. Мене звати Олег Онисько, зустрінемось через тиждень.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук