Зміна уряду Свириденко

12 липня президент Володимир Зеленський ошелешив українців несподіваною заявою про відставку уряду Юлії Свириденко. На відміну від минулорічного рішення звільнити з посади прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, яке активно обговорювали в політичних кулуарах принаймні кілька тижнів, цього разу все відбулося в напівсекретному режимі. Однак залишився незмінним стиль політичного керівництва, де очільник Кабміну – менеджер, позбавлений амбіцій і харизми, та залежний від волі Банкової.

«В Україні розпочнуться кадрові зміни, які мають гарантувати реалізацію оновленої політичної стратегії. Ми обговорили деталі з премʼєр-міністром України Юлією Свириденко. Визначили, що для змін потрібне оновлення Кабінету міністрів», – пояснив своє рішення Володимир Зеленський. Також він натякнув на можливі ротації у правоохоронних органах. Проте не став вдаватися у подробиці. Серед пріоритетів, над яким має працювати наступний уряд, – відносини зі США, євроінтеграція, спільні оборонні ініціативи із західними партнерами, підготовка до зими, захист прифронтових областей від російських атак, покращення стосунків з Польщею, Угорщиною, налагодження контактів з країнами Близького Сходу і Китаєм.

Прем’єр-міністр Юлія Свириденко, яка очолювала уряд із 17 липня 2025 року, звістку про свою відставку сприйняла з належним політичним смиренням. Вона подякувала президенту за довіру. І підтвердила, що йде з посади очільника Кабміну. Але продовжуватиме роботу на іншому напрямку. Їй пророкують місце посолки України в США.

Серед основних кандидатів на крісло прем’єра озвучуються чотири прізвища. Фаворитом станом на 13 липня вважається голова правління НАК «Нафтогаз» Сергій Корецький. Є інформація, що він був здивований, коли почув пропозицію очолити уряд. Проте дав позитивну відповідь. Але в переліку фігурують й інші особи – перший віцепрем'єр-міністр та міністр енергетики Денис Шмигаль, міністр оборони Михайло Федоров і мер Харкова Ігор Терехов. Менш зрозуміло, які ротації відбудуться на рівні міністрів. Очевидно, що тут точиться чимало підкилимних інтриг та взаємної боротьби.

Інсайдери знову стверджують про можливе звільнення міністра освіти і науки Оксена Лісового. Однак джерела видання «Лівий берег» також повідомили, що Міністерство оборони може очолити нинішній глава МВС Ігор Клименко. Мовляв, в Офісі президента незадоволені роботою Михайла Федорова і хочуть покращити ситуацію з мобілізацією. Натомість джерела «Української правди» вважають, що Федоров впав у немилість через свою надто бурхливу діяльність і небажання підтримувати сумнівні схеми, які сформувалися у сфері оборонних закупівель під час війни. А ще декого дратує політичний рейтинг очільника Міноборони.

Паралельно з новим урядом президент може внести на розгляд Верховної Ради й кандидатуру очільника СБУ. А також звільнити директора ДБР Олексія Сухачова. Не зовсім зрозуміло, хто очолюватиме Міністерство закордонних справ. Це ще одна важлива посада, кандидатуру на яку пропонує виключно президент.

Попри нові прізвища та задекларовані пріоритети діяльності, не полишає враження, що зараз ми спостерігаємо за другим актом минулорічного спектаклю оновлення Кабміну. У 2025 році багато народних депутатів нарікали на надмірну концентрацію влади в руках Офісу президента і формальну роль Верховної Ради в ухваленні ключових кадрових рішень. Після звільнення Андрія Єрмака з посади очільника ОП у листопаді були сподівання, що законодавчому органу вдасться хоча б частково відновити баланс стримувань і противаг у системі влади. Та цього не сталося.

Президент знову взяв на себе ініціативу щодо звільнення прем'єр-міністра і висунення нової кандидатури. Хоча, згідно з чинною Конституцією, це мали б робити народні депутати. Чи принаймні сама очільниця уряду, повідомивши про своє бажання скласти повноваження. Тож роль парламенту в цьому спектаклі буде другорядною. Хоча, можливо, депутати спробують набити собі ціну на етапі голосування за кандидатури глави уряду, очільників Міноборони та МЗС.

Уряд Свириденко навряд чи запам’ятається українцям як взірець ефективності, принциповості, непримиренної боротьби з корупцією і новаторських ідей. Але логіку його відставки зрозуміти теж важко. Суспільство не почуло чітких причин термінової ротації Кабміну. Так, останнім часом відбулося надто багато скандальних подій, які загрожують громадянською дестабілізацією всередині країни. Журналістське розслідування щодо полку «Скеля», викрадення і звіряче вбивство цивільних, у якому підозрюють колишнього командира 155-ї окремої механізованої бригади, сутичка між працівниками ТЦК та мешканцями мікрорайону Сихів у Львові, обшуки в компаній, які виробляють зброю, неоднозначне рішення Верховного Суду щодо санкцій проти Петра Порошенка, загадкове вбивство підозрюваної в замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако, заборона суду публікувати розслідування про нерухомість брата директора ДБР. Усе це сталося буквально впродовж кількох тижнів і неабияк сколихнуло суспільство.

Але під час зустрічі з Юлією Свириденко Володимир Зеленський не порушував ці резонансні питання і не покладав відповідальності за провали в діяльності окремих міністерств і відомств. Навпаки, він висловив задоволення роботою Кабміну. Тож справжні мотиви рішення глави держави залишаються не до кінця зрозумілі. І все ж певні логічні припущення існують.

Частина експертів бачить у несподіваному рішенні президента бажання позбутися баласту минулого й оновити владу. Хтось натякає на те, що глава держави сподівається: новий прем’єр зможе краще впоратися з викликами, які постали перед країною в умовах затяжної війни. Також є інформація, що надмірна схильність Свириденко погоджувати навіть дріб’язкові питання на Банковій почала дратувати й самого Зеленського. Зрештою, якщо президент вирішив, що Свириденко вичерпала себе на посаді, то середина літа – напевно найкращий час для звільнення в умовах повномасштабної війни. У нового очільника уряду буде час підготуватися до важкої зими.

І все ж не варто переоцінювати майбутні кадрові перестановки. Можливо, претенденти на посади прем’єр-міністра – гідні кандидатури. І потенційно більш підходять для роботи на чолі Кабміну, ніж менш досвідчена Юлія Свириденко, яку часто називають креатурою Андрія Єрмака. Проте питання не у прізвищах, а в інституційній обмеженості сучасного уряду. Хто б зараз не очолював Кабмін, ця людина працюватиме в окресленій жорсткій системі координат, за якої виконавча гілка влади зберігає лише умовну автономію, а основні рішення ухвалюються поза урядом.