«Він міг повести за собою людей, показати ціль»

22 жовтня на Личаківському кладовищі у Львові похоронили фотокореспондента, добровольця батальйону «Айдар» Віктора Гурняка, який загинув 19 жовтня, вивозячи поранених з поля бою. Йому було 27 років.

На похорон прийшло чимало львів’ян, а також члени патріотичної скаутської організації «Пласт», до якої входив Віктор. Заупокійна літургія відбулася у Гарнізонному храмі Петра і Павла. Після цього пішою ходою похоронна процесія під марш військового ансамблю рушила через вул. Пекарську до Личаківського кладовища. Розтягнулася хода на кількасот метрів. Львів’яни, на шляху яких проходила процесія, виходили з будинків та зупинялися на тротуарі, щоб провести в останню путь героя.

Поховання відбувалося на Пантеоні полеглим пластунам.

«Я тебе ніколи не забуду, ти в мене був один-єдиний. Вітя, чого ти нас покинув? Ти навіки залишишся в серцях людей. Ти був для мене великим вчителем. Ти врятував життя багатьох людей», – виступив під час похорону молодший брат Віктора Гурняка Остап.

Член-керівник організації «Пласт» Назар Зелінка розповів, що Віктор був дуже веселою і відданою людиною.

«Це визначний пластун. Він завжди ставив своє «Я» після іншого «Я». Він був волонтером на Майдані. Коли розпочалася війна на сході, то з власної ініціативи пішов у батальйон «Айдар», де віддав своє життя за волю України», – зазначив Зелінка.

Віктора Гурняка нагородили найвищою пластовою відзнакою, що її дають учасникам руху, які не зрадили присягу та померли за Україну – «Залізним пластовим хрестом».

«Він його заслужив ще за життя, але мусимо вручити нагороду посмертно», – наголосив член-керівник «Пласту», передаючи нагороду рідним.

«Сіріли у сумерку півночі шатра, застиг, мов у чорному безрусі ліс...», – гуртом заспівали пластунську пісню члени організації різного віку.

«Віктор був нашим духовником. Із 2005 до 2008 року він організовував усі курінні вишколи, табори. Ми разом ходили в гори, вчилися стріляти. Він був лідером, був дуже веселою людиною, міг повести за собою людей, зарядити якоюсь ідеєю, дати ціль», – зазначив пластун Назар Шимків.

Уже традиційно під час військових похоронів прозвучала пісня «Пливе кача по Тисині…».

Бійці батальйону «Айдар» салютували з автоматів.

«Я прошу вибачення у рідних, що не зберіг його. Він загинув, вивозячи з поля бою поранених, рятуючи їх життя, але потрапив під мінний обстріл. Уламок пройшов крізь пластини бронежилета… У Віктора був позивний «Олігарх». Йому це дуже подобалося. Він сміявся», – зазначив «айдарівець» із позивним «Тайм» – командир розвідувально-диверсійного відділу, де служив Віктор. Він додав, що в тому бою було дуже багато поранених.

У Віктора залишились дружина і маленька донька. Дружина під час похорону закликала усіх не плакати, бо Віктор не хотів би цього. Він завжди підходив з усмішкою до всіх проблем.

«Віктор вперше поїхав на схід ще у березні. Він дуже багато допомагав і паралельно працював як журналіст. Це був поклик душі. Він ще на початку вересня прийняв рішення, що буде воювати», – зазначив друг Віктора Петро Задорожний, який один із перших дізнався про його смерть. Каже, що дуже важко було сказати про це його дружині та рідним.

Віктор Гурняк був співзасновником та одним із авторів ідеї створення агентства LUFA, працював для агентств УНІАН, Reuters та був позаштатним фотокореспондентом INSIDER.

Протягом останніх місяців забезпечував необхідним спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів, збираючи кошти і закуповуючи необхідні речі, самостійно доправляв допомогу в зону АТО, допомагав із транспортуванням вантажів.