Войцех Бальчун заявив, що на посаді гендиректора «Укрзалізниці» боявся за своє життя

Екс-керівник «Укрзалізниці» Войцех Бальчун заявив, що під час роботи в Україні була загроза його життю.

В інтерв’ю польській газеті «Polityka» Войцех Бальчун розповів, що з погляду безпеки жив в Україні під одним дахом зі своїми колегами.

«У тій компанії (в «Укрзалізниці» - ред.) перетиналися інтереси усіх. Кожне рішення могло вдарити по чиїхось інтересах. З кожним днем я щораз більше усвідомлював ризик, також і особистий (ризик - ред). Те, що я жив разом із двома своїми колегами у спільно орендованому будинку, це через відсутність відчуття безпеки», - заявив Бальчун.

Бальчун також каже, що усвідомлював, що «Укрзалізницю» знищувала корупція і мафіозні інтереси.

«Один з моїх попередників скоїв самогубство, іншого застрелили. Залізниця вимагала масштабної реформи, а я довго не міг зрозуміти, кому я перейшов дорогу. Наприклад, один із директорів вийшов з дому із собакою і не повернувся. Собаку знайшли убитою, людину викрали. Після вісьмох місяців він приходить, наче нічого не сталось, і каже: «Маю інформацію, що за мною вислали кілера зі Львова». Він відповідав за енергетику, а це одна з найбільш прогнилих частин компанії. Гігантська корупція, нелегальні підключення до енергосистеми, є цілі містечка, куди залізниця «постачає» струм», - розповів екс-керівник «Укрзалізниці».

Бальчун також згадав про кампанію у ЗМІ, яку проти нього розгорнув міністр інфраструктури Володимир Омелян.

«Тиск був великим. Мій конфлікт із міністром інфраструктури – є прикладом цього тиску. Бо міністр не діяв сам і не лише від свого імені. Я бачив зсередини, як організована компанія, скільки мільйонів витікає, наскільки великі хабарі дають і кому. Я не міг змінити усіх менеджерів, директорів регіональних залізниць. Часто це були люди, на яких вказала певна політична сила для представлення своїх інтересів. Я не міг взяти поляків на посади, бо, щиро кажучи, не багато їх хотіло приїхати. Тому говорити про польський десант на українській залізниці – це абсурд», - розповів Войцех Бальчун.

«Я став картою для гри головних сил. Я думав, якщо мене найняли як менеджера із Заходу, то я матиму підтримку. А виявилось, що з першого дня дехто мені вставляв палиці у колеса. Я розумів, що така ситуація не може довго тривати. Тому важливим стало збереження репутації, а найважливішим – живим повернутись додому», - заявив Бальчун.

Бальчун також розповів, що мав в Україні особисту охорону.

«Коли ситуація загострилась, я вирішив, що краще мати охорону. Це були працівники залізниці. Чи справді вони мене захистили, чи лише додало впевненості у собі – важко перевірити», - каже Бальчун.

Про свою відставку Бальчун каже, що далі працювати вже не міг, було враження наче дійшов до стіни.

«Я пішов, тому що мав відчуття, що дійшов до стіни. Я став тим, хто більше заважає, ніж допомагає. Деякі обставини неможливо було змінити. Хоча б питання допуску мене до державної таємниці. Щоб отримати доступ до неї, я мав би прийняти українське громадянство, що я не планував зробити. У цій ситуації управління компанією було складним. У країні на сході існує збройний конфлікт, а залізниця має абсолютно стратегічний вимір», - підсумував Бальчун.