Ярослав Грицак: Соборність України - це "річ в собі"

Відомий український історик Ярослав Грицак переконаний, що українська незалежність – це як шлюб з розрахунку: ніхто особливо не хоче розлучатися, але ніхто не відчуває особливого щастя від життя разом.

"Опитування показують, що від початку 1990-х і дотепер українську незалежність сприймає більшість населення, і коли б не повторився референдум, що пройшов 1 грудня 1991 року, результат був би той самий, тільки що з іншим відсотком", - наголосив Ярослав Грицак у коментарі для ZAXID.NET .

"Цей результат, – зазначив історик – дійсний як щодо всієї України, так і щодо усіх регіонів. Були, правда, випадки, коли на Півдні або Сході ситуація доходила до критичної межі, але цю критичну межу не переходила. У кожному випадку, жоден регіон не хоче виходити з України. А оскільки так є, то, значить, є і соборність". При цьому Ярослав Грицак наголосив, що йдеться не про соборність зразка 1918, коли мався на увазі союз між Львовом і Києвом - а про співжиття Львова, Києва і Донецька, якщо говорити про головних акторів української політичної сцени.

За його словами, зараз мало уже хто пам’ятає, що незалежна Україна у 1991 р. постала з союзу трьох сил: націонал-демократів у Львові, націонал-комуністів у Києві і робітничого руху у Донбасі, який тоді вирішив переорієнтуватися з СРСР на Україну. "Проблема полягала, однак, у тому, що це був союз лебедя, щуки і рака, які заради спільного добра вирішили вийти з-під влади союзного центру. Але як тільки Союз впав, зникли і спільні інтереси, і кожен почав тягнути в свою сторону. Від того часу зникли чи змаргіналізувалися усі три сили – однак потреба їх зрівноваженння залишилася", - нагадав історик.

"Проблему соборності бачу в тому, що вона є річчю самою по собі. А мала би стати річчю для себе – тобто потрібною і корисною для всіх тих, хто живе в Україні. Україна колеться, але не розколюється, бо є відносно політично стабільною спільнотою. Як "річ в собі", цю стабільність мало хто помічає чи звертає на неї уваги. А якщо звертає, то тільки дратується, бо не знає, що з нею робити", - зазначив він.

За словами Грицака, така ситуація не є нормальною. Незалежність в українському випадку мала на меті вивести країну з регіону геополітичних катастроф і репресивних режимів та увійти в світ добробуту і спокою. Перше, за його словами, почасти вдалося, друге – ні.

"Вивести Україну у світ добробуту і спокою обіцяв кожен український уряд з 1991 року. Але жоден із них цієї обіцянки не виконав. Поки цього не станеться, ми не зможемо святкувати цю соборність. Бо, повторюю, вона є річчю самою по собі, але вона не є святом", - сказав Грицак.

Нинішнє розходження між ідеалами та реаліям, за словами Грицака, лякає. Більшість українців підтримує українську незалежність, але лише меншість вірить, що Україна є дійсно незалежною. "Чим більше це розходження, тим більше воно є небезпечним для України і для українців", - резюмував він.