За нас, за газ і за Донбас…

Ще задовго до винайдення електроенергії, лампочки Едісона і Закону України «Про енергозбереження», апостол Лука добре розумівся на тому, що світло – надзвичайно специфічний продукт.

«Засвіченого світла ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на світильника, щоб бачили світло, хто входить» (Євангеліє від Луки, 11, 33).

Його дійсно не сховаєш. Не покладеш в банк. Навіть не законсервуєш рідким азотом. Проте його можна... вкрасти. То як же обкрадають нас ті, хто повинен опікуватися теплом, світлом, водопостачанням та іншими благами цивілізації наших осель?

За останні 4 роки зими у мене в хаті було +20 за Цельсієм лише один раз, коли на вулиці стояв мороз у -26. А так в квартирі аж до самісінької весни було +14 (плюс мінус один градус). Мерзла навіть моя собака. Не витримали й деякі кімнатні рослини. Е ні, думаю, на цю зиму буду утеплювати свою квартиру. Вікна та двері, щоправда, заклеював і ущільнював постійно. Правда я так говорив щозими, та приходила весна, а потім спекотне літо і мої обіцянки самому собі забувалися аж до настання справжніх морозів. Неабияк впливав особистий чинник патологічних та потворних лінощів. Дивувало лише те, що в ті найлютіші морози рідне теплокомуненерго могло таки забезпечити теплом (до труби неможливо було торкнутися!?) мою панельну 16-верхівку серії КТ зразка 1980 року. Зазначу, що це при старих батареях. Чого вже не було, коли на вулиці температура сягала, скажімо -10, -14 градусів.

Мовою професіоналів це називається «недогрів». Тобто теплоносій - вода, або пара - не відповідає тим стандартам, за які ми сплачуємо. Є ще один фокус, коли прикривають так звану зворотну «трубу-обратку». За рахунок зменшення циркуляції температура в помешканнях падає, хоча на виході з бойлера нібито має нормальну температуру. З точки зору мешканців, це називається наданням неякісних послуг.

Те, що рідні ЖКГ, переформатовані нині на КП (комунальні підприємства), не займаються утепленням з різних причин (діапазон від «нема грошей, бо ви не платите», (насправді ж не сплачує квартплату всього кілька квартир), до «нема скла, фанери, мізків і т.д.»), мене не дивує. Дивує те, що з року в рік наша влада всіх рівнів увесь рік так «опікується» підготовкою до опалювального сезону, що потім взимку «героїчно» долає катастрофи загальнодержавного масштабу на кшталт Алчевська, та національного на кшталт «перемоги» України у газовій битві з білокам'яною. Тепер до всіх цих проблем кризи додалася ще й проблема ціни на газ, що, у свою чергу, призведе до різкого здорожчання буквально всього: від буханця хліба до квадратного метра на цвинтарі (адже крематорії теж працюють на  газі!?)

Не буду давати оцінку результатам останніх газових угод України з Росією. Хоча теж маю свою думку, так як працював у середині 90-х прес-секретарем аж трьох міністрів енергетики і, повірте, міг би вставити своїх «п'ять копійок». Скажу одне: тепліше, принаймні у мене в хаті, не стало. І наслідків «глобального потепління» в останні чотири роки я не відчуваю. А найкращу оцінку їм дасть подальше наше життя і наші громадяни, які невдовзі стануть виборцями і матимуть змогу особисто висловити своє ставлення.

Як наркомана саджають на голку (зазвичай, перші дози для них, як правило, безкоштовні), так нас всіх «присадили» (а нині з'ясувалося, що й стару і мудру Європу) на нібито дешевий російський газ. Насправді він для нас був лише трохи дешевшим, ніж для Європи. Але за рахунок того, що залишки об'ємів газу, що використовувався для внутрішнього споживання з російської труби наші (а здебільшого і зовсім не наші) газотрейдери  «ковбасили» цей газ до Європи звісно ж за середньоєвропейськими цінами. Рентабельність складала часом під 300 відсотків, за що й жили чиновники довколанафтогазові і «трубні бізнесмени» як у Христа за пазухою, і не тільки жили, а й змогли «накопить и приумножить», аби далі вже йти в політику, котра, як відомо, є продовженням економіки.

Звісно, ще з радянських часів і до нині тарифи на житлово-комунальні послуги ніколи не відповідали реаліям. Та не слід забувати, що ніколи наша зарплатня теж не була реальною. Звідси ж, нібито виправдана, неякісність надання послуг в ЖКГ. Та, впевнений, із підвищенням тарифів на газ та інші енергоносії люди миритися з таким станом речей вже не будуть. Будуть створені прецеденти судових рішень на користь мешканців у позовах до теплокомуненерго, водоканалів, ЖЕКів, газо- та електропостачальних  компаній тощо. Хочу звернутися, насамперед, до уряду. Аби якось безболісно входити в газоціновий шок, для населення подавати наш рідний, вітчизняний природний газ, собівартість якого не перевищує $30 доларів США за 1 000 метрів кубічних, у межах $180 за тисячу кубів. Підкреслюю, лише для населення, і за відповідним ціновим алгоритмом.

Годі вже колотити мутний російсько-туркмено-казахсько-узбецький газовий коктейль. І потрібно, безумовно, субсидувати найбідніших за рахунок заможних. Виключно відповідно до квадратури, кубатури та якості опалюваного житла. Виключно за законом і Конституцією.

Який же є ще вихід, аби сплачувати лише ті послуги (і тієї якості), які нам надані? Безумовно, контроль за кількістю та якістю спожитого. І, звичайно, оплата реально наданих послуг.

З цією метою я вирішив (власним коштом) встановити лічильники використання холодної та гарячої води. Оплата за спожиту воду за місяць скоротилася втричі. Після кількох років тривалої боротьби з тепер уже КП (колишній ЖЕК) вирішив постачання гарячої води. Тепер не треба чекати по 40-60 хвилин, доки так звана гаряча вода стане хоча б прийнятною для тіла. Що ще може допомогти заощадити сімейний бюджет?

Насамперед, суворий режим економії. Тобто зниження енергозатрат. Про це дуже багато говорять, а треба не патякати і піаритись, а щось робити. В масштабах України сьогодні це не зоране поле для діяльності і можновладців, і нас, простих мешканців. Варто зазначити, що на $1000 виробництва ВНП (валового національного продукту) Україна витрачає у 40 разів більше газу, ніж Німеччина, та у 30 разів більше, ніж близька до нас  Польща, і навіть у 1,5 рази більше, ніж... Росія (!?), в якої цей газ є?! Так що тут треба робити висновки на державному рівні. І ті енергозаощадливі теорії та закони (а вони є) треба не лише проголошувати з високих і не дуже трибун, а й виконувати та жорстко контролювати, і спитати з кожного, хто про це не дбає і не хоче дбати.

На мою думку, перш, ніж масштабно взятися до розробки альтернативних джерел (а вони, безумовно, надзвичайно важливі і повинні бути у кожного свої!), треба навести лад в економному використанні того, що ми маємо. І то негайно. Наполегливо. Прозоро. Жорстко. І тут повинні сказати своє тепле слово творці законів - народні депутати. Надто в умовах економічно-фінансової кризи.

Уявіть собі, що така держава як Данія протягом 30 останніх років(!?) не збільшувала енерговитрати, водночас нарощуючи потужності промисловості!

Не хочу обтяжувати цифрами та фактами, але, як на мене, то до зими треба готуватися ретельніше, ніж до війни...

А починати треба з себе. Я, наприклад, для початку, вирішив утеплити стіну (теж, до речі, власним коштом), яка відділяє маршеві східці від мого помешкання. Взимку вона промерзала майже наскрізь. Хто знає серію КТ, той має уяву, що це таке. Просто купив 1 метр кубічний пінопласту (50 мм), два мішки цементного клею і обклеїв 15 метрів квадратних стіни. Результатів ще не маю. Навесні розкажу. Але сусіди кажуть, ефект більш, ніж відчутний. На черзі утеплення тим же пінопластом двох балконів. Матеріал хороший, дешевий. Ним ще утеплювали намети на Майдані. Далі заміна звичайних ламп розжарювання на люмінесцентні. Між іншим, заощаджують від 70 до 80% електроенергії.

Створив і затвердив власну програму енергозбереження для своєї окремо взятої сім'ї. Один пункт - по заміні вікон на металопластикові - вже виконаний. Стало тепліше на 2 градуси, однак збільшилася вологість у квартирі. На черзі встановлення тритарифних лічильників, індивідуального водогрійного котла, теплої (з електропідігрівом) підлоги і повна відмова від послуг теплокомуненерго (якщо вдасться). Грошові витрати чималі, тож доведеться заощаджувати. Зате сам нагрів скільки треба, коли треба і як треба. Найголовніше, що мене вже ніхто не «нагріватиме». Спроба загітувати мешканців на створення і встановлення мінікотельні на один будинок поки успіху не має. Але робота триває.

Непогано було б знати, а що держава конкретно планує зробити в цьому напрямку? Як стимулювати людей до економії таких дорогих (хто б міг подумати!?) енергоресурсів? Як Україна думає перезимувати реально, а не на папері? І як жити далі? Як розпочинати посівну? Що буде зроблено ще в цьому році і коли, якщо не по днях, то хоча б по тижнях, місяцях? Яких показників і за рахунок чого ми повинні досягти в наступному році? У 2011-му? 2012-му? Де чітка програма? І так далі.

Аби кожен уряд, який приходитиме, просто виконував стратегічні завдання, а не займався популістськими новаціями, бавлячись у захисників «отєчєства», та постійно перекроювати «свитку на свою литку».

Фото зі сайту lebedinrda.info