Романтична вілла Юлієтка, в якій жив будівничий Львова

140 років тому на місці колишніх яблуневих садів неподалік Львівської політехніки провідні архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський почали створювати новий квартал – Кастелівку. Вони задумали його як своєрідне місто-сад із затишними приватними віллами. Серед нових поселенців був і сам зодчий: Захаревич збудував для своєї родини віллу Юлієтку, яка донині збереглася майже в первісному вигляді. Тут були простора вітальня, бібліотека, робочий кабінет, сад з альтанкою і гостьовий будинок із сонячним годинником.

Захаревич спроєктував у Львові головний корпус Політехніки, згодом став її ректором, а також створив численні кам’яниці та громадські будівлі. Як архітектор облаштовував власний дім, під час Днів європейської спадщини у Львові розповів архітектор Дем’ян Войтович. Він провів екскурсію віллою Юлієтка, де колись мешкала родина Захаревичів, а нині працюють айтівці.

Дем’ян Войтович розповів про історію зведення вілли Юлієтка

Кастелівка – місто садів

Район, в якому розташована вілла, називається Кастелівкою – це територія біля сучасних вулиць Чупринки, Котляревського, Горбачевського, Кольберга. Її з нуля почали забудовувати провідні львівські архітектори кінця XIX ст. Юліан Захаревич та Іван Левинський. Раніше тут були яблучні сади, які у 1880-х вони викупили і почали поступово забудовувати. Спільний бізнес побудували так, що Захаревич проєктував будівлі, а Левинський, який мав цілу будівельну фірму, їх зводив.

У той час Львів активно розвивався, а кількість мешканців стрімко зростала. Місто переживало справжній будівельний бум. Водночас Захаревич і Левинський не прагнули перетворювати Кастелівку на черговий щільно забудований квартал із багатоповерхівками. Вони проєктували невеликі вілли з власними садами та присадибними ділянками.

Дем’ян Войтович наголошує, що квартал задумували як ідеальне «місто садів». Навіть вулиці тут прокладали не прямими лініями, а хвилеподібно, відповідно до особливостей рельєфу.

План Кастелівки (карта з Вікіпедії)

В архітектурі вілл поєднували популярні на той час еклектику та історизм із мотивами народної карпатської архітектури.

«Основний поштовх дав стиль Arts and Crafts. У Британії Вільям Морріс започаткував виставки, які презентували тогочасні мистецтва й ремесла. Їхні принципи почали впроваджувати в архітектурі та дизайні. Вільям Морріс збудував під Лондоном дуже відомий Red House. І Юлієтка дуже подібна до нього – це така романтизована інтерпретація готики», – розповідає Дем’ян Войтович.

Вілла, яку Захаревич збудував для себе

Перший власний будинок Юліан Захаревич звів ближче до політехніки, де він працював, – на нинішній вулиці Ірини Фаріон, 1. А згодом, у 1891–1893 роках, побудував власну віллу на Кастелівці. Назву вона отримала від імені господаря – Юлієтка.

Вулиця, на якій розташована вілла, спочатку називалася Стріла – через гострий кут, який вона утворювала. Сьогодні це вулиця Метрологічна.

На ділянці розташовані сама вілла, гостьовий будинок та альтанка. На гостьовому будинку зберігся сонячний годинник – єдиний у Львові, який вцілів до наших днів.

Сонячний годинний на гостьовому будинку біля вілли Юлієтка

Віллу звели з червоної нетинькованої цегли – це впізнаваний стиль Юліана Захаревича. Будинок має три входи: господарський, парадний і діловий.

Гостьовий вхід у радянський час сховали в прибудові, однак оригінальні сходи та портал збереглися. Діловий вхід розташований поруч із кабінетом Захаревича, де архітектор приймав своїх партнерів.

Фасад прикрашений еркерами – виступами, характерними, зокрема, для готичної архітектури. Піддашшя урізноманітнюють дерев’яні балки різної конфігурації. Господарська частина на даху має елементи фахверку, які перегукуються з мотивами народної готики. Керамічні елементи для фасаду виготовляли на фабриці Івана Левинського.

Будівля дуже різноманітна як зовні, так і всередині (фото ZAXID.NET)

«Живий» проєкт із несподіваними деталями

Вілла має вільне планування й асиметричну структуру: кожен її фасад відрізняється від іншого. На одній зі стін, наприклад, усі вікна мають різну конфігурацію.

«Це був живий проєкт. У процесі будівництва автор змінював деякі елементи. Йому приносили якісь зразки, і він уміло вводив їх в інтер’єр. Наприклад, вмурував готичну та класичну капітелі на сходовій клітці», – розповідає архітектор.

Проєкт вілли для себе архітектор створив сам

В інтер’єрі Юлієтки максимально збереглися оригінальні елементи – зокрема двері, вікна, меблі, вмонтовані у стіну шафи, сходи та вітраж. Сходи є одним із центральних елементів внутрішнього простору вілли, які ділять її на парадну і приватну, для господарів і прислуги.

На першому поверсі розташовані велика зала для прийому гостей, їдальня, кабінет і спальня Юліана Захаревича. Кімната його сина Альфреда, який також був архітектором, міститься на другому поверсі. Там також була бібліотека. На мансардному поверсі облаштували кімнату для прислуги, а кухню – у підвалі.

Сходи з вітражем є центральним елементом вілли (фото ZAXID.NET)

Особливістю вілли була велика кількість дверей між кімнатами. Наприклад, із власної спальні господар міг легко потрапити до зали з каміном, їдальні або вийти з будинку.

Від КДБ до IT-компанії

Історія вілли після смерті її мешканців була менш романтичною. Після Другої світової війни будинок опинився у руках КДБ. Згодом тут облаштували дитячий садок.

У 1990-х роках у віллі працювала гуртівня алкоголю, пізніше – хостел.

Сьогодні Юлієтку орендує IT-компанія Innocode. Вона опікується будівлею, частину коштів від оренди спрямовують на її реставрацію. А у підвал під час повітряної тривоги приводять дітей із сусіднього дитсадка.

Кімнати нині мають інше призначення, проте там бережуть всі автентичні елементи (фото ZAXID.NET)

Завдяки турботливому використанні 130-річна вілла досі створює затишок для тих, хто дбає про неї. А її архітектурні деталі знайомлять з минулою історією Львова.