«Закон як дишло» припало до смаку?

Не збиралася писати про вирок, самі знаєте який, але у цій історії є один момент, який здається істотним.

Усі – і влада вітчизняна, і влада європейська, і влада російська – погодилися в одному: із насправді клінчової ситуації із вироком Тимошенко можна вийти одним шляхом. Шляхом термінової, ситуативної  зміни законодавства, тобто декриміналізації статті 365 Карного кодексу України. До Верховної Ради  уже внесено відповідний законопроект і депутати чекають тільки відмашки Януковича.

І отут у мене особисто виникає запитання. Ну як же так, усі кричимо про Верховенство Права (усе з великої, в європейських традиціях), усі вимагаємо дотримання Закону, яким би він не був. Усі переконані, що Закон писаний для всіх – і для білих і пухнастих, і для  злодіїв шапкових, і для тих із руками, що не крали. Найбільш безвідмовно цей принцип діє  стосовно простого смертного, для якого ніхто і ніколи не піде на жоден правовий компроміс, переконливо розмахуючи перед нами священними скрижалями із написом «Верховенство права. Закон непорушний. Закон один для всіх».

Мало того, дотримання принципу Верховенства Права є чи не головною вимогою до України і найголовнішою умовою її наразі дуже примарно обіцяного членства у ЄС.

Аж тут от така собі історія із головною, на думку світу, опозиціонеркою України. І всі так хочуть допомогти укр.суч. владі вийти із нею ж самою розпацьканого багна, що готові зламати власні принципи, на яких твердо, як скеля, стояли до тепер. Сама законопослушна і верховенськоправна Європа натякає Україні, що закриє очі на ситуативну зміну Закону, яка випустить на волю стражденну Юлю, і тим, самим, будуть і вівці цілі, і вовки ситі. А так буває тільки в одному випадку – коли вовки з’їдають пастуха.

У ролі пастуха у цій виставі і є Верховенство Права, тобто останні залишки віри в існування цього фантому в Україні.

Та Бог із нею, Україною. У нас таких фантомів хоч греблю гати. Одним більше, одним менше…

А от як із Європою? Як після того всього вона знову буде декларувати незламність принципу дотримання Закону, незалежно від обставин і особистостей, які у цей момент мають із ним, Законом справу? І як буде знову вимагати цього від України?

Якось дивно виходить…Як із тим дишлом.  Вчора найголовнішою умовою членства України в ЄС було дотримання Закону усіма і для всіх, а сьогодні – усе навпаки: зламайте Закон і ми знову повіримо у вашу демократичність і послідовне втілення європейських цінностей. Поміняйте Закон, бо цього разу так треба зробити, терміново і безумовно. Аж так дишло припало до смаку?

То Закон все-таки один для всіх, чи є винятки? І скільки таких винятків буде у майбутньому, якщо трапиться цей?