Зеленський надав звання Героя України командиру роти, який врятував двох поранених бійців

Володимир Зеленський надав звання Героя України командиру штурмової роти 475-го окремого штурмового полку ЗСУ Code 9.2, молодшому лейтенанту Владиславу Польському, який під дронами врятував двох поранених бійців. Про це свідчить указ №738/2026, опублікований на сайті Офісу Президента.

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: Присвоїти звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" Польському Владиславу Вікторовичу – молодшому лейтенанту» – йдеться в указі президента.

В інтервʼю «Лівому берегу» Владислав Польський розповів, що до повномасштабного вторгнення працював учителем у школі. У 2022 році після закінчення навчального року вирішив добровільно мобілізуватися до Збройних сил України. Однак тоді, розповів Владислав Польський, чоловіки, яким ще не виповнилося 27 років, не могли мобілізуватися, тому він вирішив підписати контракт. У війську Владислав отримав позивний «Тічер».

«Росіяни помалу просувалися в Запорізькій області, де я жив, тож як мінімум – хотів захистити своїх близьких і рідних. Усі друзі і знайомі на той момент уже служили, розповідали, що все в них добре, і радили долучатися, то й пішов. Планував на артилериста, а потрапив у піхоту рядовим стрільцем. Після поранення перевели в евакуаційну групу. Я пів року займався евакуацією, медициною. Пройшов навчання і став бойовим медиком взводу, потім командиром відділення... Зараз я молодший лейтенант і до кінця року маю отримати чергове звання – лейтенант», – розповів Владислав Польський.

Нещодавно Управління обʼєднаних сил поширило відео, зняте за допомогою дрона. На кадрах видно, що Владислав Польський самотужки врятував двох поранених бійців, яких росіяни атакували дроном «Молнія». «Тічер» розповів, що перебував на командно-спостережному пункті й «заводив» цих бійців на штурмове завдання – зачистку населеного пункту. За словами Владислава, перед цим розвідувальні дрони перевірили місцевість, виявили та знешкодили росіян, і лише після того бійці вирушили на завдання. Однак окупанти виявили українських військових й атакували їх «Молнією», завдавши поранень. Тоді на КСП вирішили відправити за пораненими наземний роботизований комплекс, однак вже під час евакуації росіяни атакували НРК з пораненими FPV-дроном.

Тоді Владислав вирішив самостійно відправитися на порятунок поранених. За його словами, він оцінив ситуацію й вирішив, що впорається швидше, ніж до бійців приїде новий НРК. Владислав каже, що свідомо ухвалив рішення не вдягати бронежилет, оскільки без нього він зможе швидше рухатися.

«Можна було б взяти (бронежилет, – ред.), але я порахував, виходячи з досвіду, що буду мобільнішим без нього. Читав потім у коментарях: мовляв, нерозважливо. Може і так, але на той момент оцінив ситуацію так, що важливіше діяти швидко. Я певний час спостерігав за ситуацією, бачив, шо навколо поки що не було “очей” і ударників противника. Розумів, що якщо щось по нас вдарить, бронік мене не дуже порятує. А швидкості позбавить. Я швидше зміг вискочити з пікапа, швидше перетягти їх, заскочити і відразу відкотитися. У мене це зайняло до хвилини, з броніком було б не так просто», – розповів «Тічер».

Владислав розповів, що обидва бійці були при свідомості, однак один з них не міг самостійно пересуватися. Під час евакуації військових побачили росіяни й знову спробували їх атакувати дронами, однак «Тічер» зрештою зміг забрати поранених та вивезти у безпечне місце.

«Лише потім відчув крепатуру, біль у руках і спині. Хлопець недрібний. А в той момент навіть не відчув. Адреналін. А другий самостійніший – підповз, зміг спертися, притриматися і я підтягнув. Швидко закрив ляду і тільки тоді почув в радіостанції, як з КСП батальйона кричали: все, швидше на відкат! Лиш потім зрозумів, що на нас уже заходила “Молнія”, піднімався ворожий FPV. Вчасно ми це все зробили. Ще хвилин 10–15, і все було б сумно», – розповів Владислав Польський.

Наразі обидва бійці перебувають у лікарні. Владислав розповів, що вони військові з іншої роти й до цього випадку не були з ним знайомі.

«У нас така специфіка роботи, що я можу заводити хлопців з інших рот, а моїх будуть заводити інші командири. Немає значення, чиї вони: чужих нема. [...] Вони у важкому стані, в реанімації, але стабільні; ймовірно, будуть ампутації. Невдовзі зможуть перевести їх на подальше лікування зі шпиталів (один уже в Києві). Думаю, ще ми з ними познайомимося ближче, коли стабілізуються», – розповів Владислав.

Владислав Польський зазначив, що від початку евакуації усвідомлював ризики й не вагаючись прийшов би на допомогу вдруге.