З 26 по 28 травня Львів приймає вже четвертий медіафорум. Це найбільша в Україні професійна конференція для журналістів та представників медіабізнесу.
Протягом трьох днів під час низки лекцій, презентацій та дискусій провідні українські журналісти разом із своїми колегами з-за кордону обговорюють те, перед якими викликами опинились ЗМІ у 2016 році. Тему цього річного форуму організатори визначили як «Пояснюючи світ через медіа».
У перший день незмінний модератор форуму журналіст Андрій Куликов відмітив гру слів у запропонованій темі події.
«Читаючи гасло цьогорічного медіафоруму «Пояснюючи світ через медіа» я думаю, що час «Ч» для української журналістики триває. Так – пояснююЧи. Але чи досить зрозуміло? Чи досить контрастно до тих пояснень, які суспільству пропонують інші інституції, що мають вплив на суспільну думку? Чи ми визначаємо предмет і тон обговорення? А чи хапаємось за якісь сплески емоцій і хвилинного інтересу?», - зазначив Андрій Куликов.
ZAXID.NET занотував, про що протягом двох днів говорили журналісти на Lviv Media Forum.
Андрій Куликов, «Громадське радіо»
* * *
Про журналістів
«Журналісти є циніками і безнадійними романтиками водночас», - Девід Гершенгорн, The New York Times.
«Журналісти – найбільш політизовані і найбільш зацікавлені у новинах люди. Вони поранені у голову. А звичайні глядачі не можуть і не хочуть слухати емоційні розповіді поранених людей», - Михайло Зигарь, Slon.ru.
«Починаючи від державних службовців закінчуючи рекламодавцями: у нас журналіста сприймають як тамаду, як обслуговуючий персонал» - Тарас Яценко, «Твоє місто».
Михайло Зигарь, Slon.ru
Про роботу
«Великі дані – це як підлітковий секс. Всі про це говорять, але ніхто не розуміє, як це робити», - Марк Челлінор, International News Media Assotiation.
«Задача журналіста – писати про нудні речі, а не лише про знаменитостей», - Девід Гершенгорн, The New York Times.
«Наші громадські активісти розбалувані увагою журналістів. І коли починаєш розповідати про проблему повністю, з усіх сторін, нас звинувачують у непатріотизмі. Ми дійсно починали з активізму. Але виросли в інший ресурс, у ЗМІ. І привчити, що ми не будемо бігти за першим бажанням наших патріотів, щоб висвітлювати їхні події – серйозна проблема», - Наталя Курдюкова, «Накипело».
«Писати про спорт чи розповідати про подорожі – це все дуже весело. Але часом журналісти-розслідувачі поруч з антикорупційним бюро є чи не єдиними правоохоронними органами», - Дмитро Гнап, «Слідство.Інфо».
«Ми зараз не будемо улюбленцями. Ми говоримо те, чого не хочуть чути і привозимо історії, які не хочуть чути», - Наталія Гуменюк, Hromadske.tv.
Наталія Гуменюк, Hromadske.tv
«Нинішня влада вчиться на помилках попередників. Попередня влада перла як каток. Янукович зробив свого сина мільйонером, нікого не соромлячись. Зараз політична корупція витончилась. Зустрічі проходять в тиші ресторанів Але це не означає, що ніхто нічого не бачить. Наївно вважати, що покоївки нічого не помічають», - Дмитро Гнап, «Слідство.Інфо».
«Нам потрібно вирішити: чи висвітлювати вибори як перегони «Формули-1», чи охоплювати ширші сенси. Для мене висвітлювати роботу Конгресу – це постійно боротись з тими, про кого я пишу», - Девід Гершенгорн, The New York Times.
«Не треба, щоб за нас приїжджав і все робив The New York Times. Ми можемо працювати самі», - Наталія Гуменюк, Hromadske.tv.
«Нам не вистачає освітньої журналістики. Адже без того, хто буде дивитись на цей прозорий світ і робити якісь дії, більшість матеріалів залишаться картинками за прозорим склом», - Денис Бігус, «Наші гроші».
Про пропаганду
«Великою помилкою України буде вплутатись у гру, яку веде Росія, і розглядати інформацію як гнучкий товар», – Джеффрі Пайєтт, надзвичайний і повноважний посол США в Україні.
«Порівняно з пропагандою правда дуже скучна. Це як порівнювати документальні фільми із «Зоряними війнами», – Іван Яковина, «Новое время».
«Щоб бути об’єктивним – треба бути відкритим до людей ззовні, які допоможуть вам», - Євгеній Афінеєвський, режисер фільму «Зима у вогні».
Джеффрі Пайєтт, надзвичайний і повноважний посол США в Україні
Про стабільність
«Сьогодні українці стараються будувати систему демократичних ЗМІ. У Німеччині все давно побудовано, але вони під впливом пропаганди стають все більш крихкі. Я вважаю, нам є чого вчитись один в одного», - Борис Райтшустер, німецький письменник та журналіст.
«Російські журналісти вважають, що стабільні ЗМІ – ознака стабільності держави. Якщо велика кількість медіа будуть багатими і незалежними – тоді це стабільність. Поки виходить або одне, або інше», - Михайло Зигарь, Slon.ru
Про медіаринок
«Медіаринок ніби є, і ніби він конкурентний. Але це не конкуренція – це змагання. Мені здається, що немає конкуренції на ринку - є конкуренція між господарями». – Сергій Борис, «КУРС».
«Для суспільства краще, коли для власників ЗМІ – це основний бізнес. Тоді вони зацікавлені в розвитку цього бізнесу, на відміну від олігархів, які використовують медіа як засіб для просування своїх позицій. Така ситуація не панацея, адже у бажанні заробити може з’явитись джинса і проявитись жовтизна, однак все ж для суспільства це краще», - Наталія Лігачова, «Детектор медіа».
Про аудиторію
«Новинні медіа повинні зрозуміти, що головне – не залучити якомога більше адиторії, а прагнути до «правильних» читачів. Ваші читачі – це не споживацькі машини», - Тім Маклафлін, MediaStorm.
«Ми живемо в світі, де люди мають більше доступу до інформації. І неважливо, що ми пишемо – люди вірять у те, що більше відповідає їхнім поглядам та переконанням» , - Девід Гершенгорн, The New York Times.
Девід Гершенгорн, The New York Times
«Інколи добре, спокійно розказану історію почують краще, ніж історію, розказану з криком», – Наталія Седлецька, «Схеми».
«Медіа не настільки потужні, як дехто вважає. Але якби я вірив, що медіа взагалі нічого не можуть змінити, то я б не займався журналістикою. Коли ви пишете статтю, ви можете мати певні очікування, але результат може вийти геть іншим. Ви можете думати, що все контролюєте, але насправді вся влада – у руках читачів», - Девід Гершенгорн, The New York Times.
Всі фото: Lviv Media Forum
Ми використовуємо