«17 мільярдів – не та сума, від якої можна відмовитися»

«Якщо хочеш виграти в казино, то треба бути власником казино», – каже Наталя Денікеєва, заступниця Міністра цифрової трансформації. У міністерстві вона разом із командою опікується питанням грального бізнесу, який передали Мінцифри у лютому 2025 року.

Міністерство разом із нещодавно створеною агенцією «ПлейСіті» працює над зменшенням тінізації легалізованого шість років тому ринку, посиленням захисту громадян і створення зрозумілих умов для легального бізнесу. Перевага, каже Денікеєва, це формування державної політики у сфері азартних ігор і системна робота зі залежністю (лудоманією), якої до цього не було.

Як нині держава регулює проблему лудоманії та які зміни плануються для грального бізнесу в контексті протидії ігровій залежності – в інтерв’ю ZAXID.NET розповідає заступниця очільника Мінцифри Наталя Денікеєва.

Інтерв’ю скорочене та поредаговане для розуміння

Що нині держава робить для зменшення залежності від азартних ігор?

Почнемо з того, що системно цим питанням держава почала займатися зовсім нещодавно. Трошки більше ніж рік тому. За всю історію легалізації цієї сфери – сфери азартних ігор та лотерей – від 2020 року нічого не відбувалось до тих пір, поки цей напрямок не передали до Мінцифри. І до цього формально він був у зоні відповідальності попереднього регулятора – КРАІЛ. Але системної роботи з залежністю, як такої, взагалі не було.

Звісно, одним рішенням або одним інструментом питання лудоманії не вирішити. До цього слід підходити системно. Власне це й робить Мінцифри, як той орган, що формує політику. У тісній співпраці з командою «ПлейСіті», як органом, який цю політику реалізує. Ми достатньо активно вибудовуємо саме системну політику захисту гравців.

Якщо говорити про конкретні дії, то перш за все ми запровадили ліміти на гру. Людина заздалегідь має визначити межі. Як в онлайні, так й в офлайні. Сама, а не хтось прийшов і сказав, що їй робити. Це межі гри по грошах і часу, які система не дозволить перевищувати. Це робиться в особистому кабінеті гравця. І насправді тут суть цих обмежень в тому, щоб допомогти гравцеві контролювати свою поведінку, бо азартна гра влаштована таким чином, що люди дуже часто гублять зв’язок з реальністю. Ліміти повертають цей контроль, вони змушують зробити паузу.

Рішення про те, що буде пауза, має бути ухвалене до того, як людина занурилась в цей азарт і вже не може зупинитись в моменті. Зроблене заздалегідь – такий запобіжник не дозволить людині грати безкінечно.

Окрім того, в кабінетах для гравців регулярно вигулькують сповіщення про те, скільки вони грають, скільки вони програли.

Через сайт «ПлейСіті» абсолютно кожен може зайти і добровільно обмежити або собі, або близьким – родичам першого порядку – доступ до гри. Також ми додали на сайт опцію пройти тест для того, щоби людина, яка грає, могла дізнатися про ризики своєї ігрової залежності.

Загалом залежність – достатньо сенситивна історія. Якби ми були всі такі розумні і усвідомлювали, що з нами відбувається, ми б не програвали купу грошей, квартири, не залазили в борги тощо. На мою думку, в цьому напрямку краще хоч щось робити, чи взагалі ніж нічого не робити. Якщо за результатами проходження такого тесту ризик гральної залежності достатньо високий, то по гарячих слідах можна собі заборонити доступ до азартних ігор.

Цей тест затверджений МОЗ – ми його адаптували, бо лудоманія – це хвороба, перш за все. Це не просто там якась історія, де ти можеш проговорити на сесії з терапевтом, це хвороба, яку треба лікувати.

Також ми вперше визначили поняття патологічної та проблемної ігрової поведінки. І тут дуже важливо, щоби казино не могли, скажімо так, довільно трактувати ці категорії. Ми чітко виписали ознаки, що допоможуть вчасно помітити ризикову поведінку гравця, до того, як вона перетворилась в серйозну проблему.

Іще одне – ми спільно з Play City розробили, а Кабмін затвердив, так звані принципи відповідальної гри. Це такі правила, що забороняють організаторам азартних ігор заохочувати гравців. Тобто жодних бонусів, жодних подарунків, жодних стимулів чи заохочень у разі програшу, або після того, як людина вирішила, що вона припиняє грати.

Ці речі, про які розповіла – дуже класні, але, на жаль, вони поширюються лише на легальний сектор. У ньому людина не може зробити ставку анонімно. Організатор азартних ігор чітко має розуміти, хто саме грає. Це дозволяє використовувати обмеження по віку. Ви ж знаєте, що в нас в країні до 21 року заборонено грати в азартні ігри. Також це дозволяє контролювати активність і також реагувати на ризикову поведінку. І якщо організатор бачить у людини ознаки залежності, вони мусять одразу припинити його участь в іграх.

Як я сказала вже, класно, що ми тут в легальному сегменті навигадували, імплементуємо, але, за різними оцінками, частка нелегальних казино в Україні варіюється приблизно від 37% до 53%. Фактично половина з того, що відбувається в сфері азартних ігор, перебуває в тіні.

Тобто реформи і обмеження – це чудово, але коли в нас 50% жодним чином не контролюється … Я не можу сказати, що як це мертвому кадило, але ми маємо це враховувати. Звісно, нелегальний ринок – це не лише проблема Мінцифри і «ПлейСіті», а й наших колег з інших відомств.

У «ПлейСіті» активно намагаються почистити ринок від нелегальних казино. 2025 року вони заблокували понад 3000 нелегальних сайтів (доступ блокують інтернет-провайдери на вимогу Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку. Комісія отримує інформацію про нелегалів від «ПлейСіті», ­– ред.) В них є для цього спеціальна система трекінгу, яка відстежує такі ресурси.

Також за поданням «ПлейСіті» було заблоковано майже 500 сторінок в соцмережах, які незаконно рекламували гемблінг. Штрафів наклали на понад 70 млн грн.

Я не хочу, щоби це мало вигляд політичної бравої доповіді. Ми чудово розуміємо, що можна оштрафувати, але важливо ці гроші отримати до державного бюджету. Поки що нічого не отримано. Однак процес триває: 30% справ уже в роботі виконавчої служби, ще 70% – оскаржуються в судах.

Чи має міністерство дані, скільки нині є людей в так званому реєстрі лудоманів?

Там майже 15000 людей. Треба розуміти, що ця цифра динамічна і постійно змінюється. І це не всі залежні від азартних ігор в країні. Це одиниці. Ті, хто зробив крок, доволі важкий, і зміг «самообмежитися».

2021 року в реєстрі було 195 людей, а тепер, як я сказала вище – 15000. Тобто люди сприймають це як інструмент.

Ми нині в процесі запуску окремого дослідження для того, щоб зрозуміти реальний масштаб проблеми. Бо складно будувати нормальну політику, не маючи гадки про обсяг. На моє переконання, проблема величезна.

Коли не було онлайну, то вона була набагато меншою. Бо треба було фізично встати, вдягнутися, піти в казино чи в гральний зал. Були певні часи роботи цих закладів, і ще купа нюансів. А тепер – береш в руки телефон і починаєш грати, за хвилину тобі і бонуси надали, і гроші позичили, все таке яскраве, крутиться, музика грає. Оця онлайнова доступність, на жаль, не сприяє захисту гравців.

Заступниця міністра Наталя Денікеєва, фото надане пресовою службою міністерства

Чи серед тих 15000 людей якась розбивка по регіонах?

Ні, оскільки міністерство не має доступу до реєстру, лише уповноважені особи «ПлейСіті».

Чи цей реєстр належно захищений?

Як будь-який державний реєстр. Це закрита державна система, в якій обмежений доступ.

Чи може людина, яка перебуває в реєстрі, якимось чином з цього скористатися?

Хочу наголосити, що перебування в цьому реєстрі не додає жодних юридичних переваг поза цією сферою. Це просто перелік людей, які кудись не допущені.

Цей реєстр – не оберіг від боргів. Якщо в тебе є якісь зобов’язання, то перебування в цьому реєстрі не дає підстав їх уникати. Кредитних зобов’язань або якоїсь відповідальності десь в суді.

Чи має міністерство дані – скільки людей в Україні взагалі грають в азартні ігри? Не окремо залежні, а всі, хто користується послугами цього ринку?

Немає. Головна причина у тому, що майже половина грального ринку в тіні. Нелегали не звітують державі. І немає також загального портрета ігрозалежного українця, який можна було б описати як типовий. І діти в цю історію можуть потрапити – у нелегальний сегмент, і жінки, і військовослужбовці, і будь-хто. Ігрова залежність не прив’язана до якоїсь однієї соціальної групи.

Це точно не історія про безробітних молодих чоловіків чи будь-який інший стереотип. За даними, які ми бачимо по Україні, і по міжнародних дослідженнях, у зоні ризику можуть бути люди різного віку, з різним рівнем доходу, будь-якої професії.

Найближчим часом ми будемо з командою запускати масштабну національну інформаційну компанію, яка буде пояснювати ризики та допомагати людям вчасно їх розпізнавати. Вона також буде допомагати нам розвінчувати поширені міфи. Наприклад, про те, що гру можна відіграти, або ж про те, що це спосіб стабільного заробітку. Ми ж всі пам’ятаємо, що якщо хочеш виграти в казино, то треба бути власником казино.

Як представники ринку реагують на нові правила від міністерства?

Коли ми почали відповідати за цю сферу, то перше, що ми зробили – зібрали всіх організаторів. Ми розповіли про наші плани, окреслили проблематику. Відтоді ми перебуваємо в постійному діалозі з ринком.

Цей ринок авантюрний і винахідливий, їм обмеження не подобаються. Але важливо зберігати баланс між інтересами власників бізнесу і інтересами гравців. Загалом ринок не заперечує саму проблему лудоманії і логіку обмежень. Із їхнього боку також є розуміння, що інструменти самоконтролю – це необхідна частина ринку. І ідентифікація гравців, і ліміт, і можливість самообмеження.

Ми дивимося, як держава, з погляду зниження ризиків, а бізнес – як це вплине на прибуток і взагалі на бізнес-процеси. Тому діалог, баланс – наш лейтмотив з бізнесом, який ми використовуємо.

Бізнес нас чує, але не завжди погоджується. Наші рішення мають бути збалансованими, щоби не загнати бізнес в нелегальний сегмент, де не діють жодні обмеження.

Приміщення казино у Львові, фото з сайту Tripadvisor

Нещодавно міністерство оприлюднило на сайті для громадського обговорення кілька проєктів законів, які стосуються ринку азартних ігор. Один з них стосується розширення простору для самообмеження людям зі залежністю.

Так, у змінах до закону про азартні ігри ми запропонували додати можливість обмежити себе в певних іграх. Це виникло після спілкування з людьми з ігровою залежністю. Бо людина, яка крутить слоти, ніколи не буде робити ставки у букмекера, оскільки вона має саме таку пристрасть.

У змінах ми також дописали тривалість ігрових сесій, які може запрограмувати гравець, кількість ігрових сесій тощо.

Сподіваюсь, народні депутати скоро зможуть натиснути кнопку для того, щоб зробити ринок більш прозорим, щоб українські громадяни були більш захищеними.

Іще ми зареєстрували проєкт постанови Кабміну про обмеження військових в грі. Це величезна проблема, адже військові грають для зняття стресу, програють, від цього страждають вони та їхні родини.

Але якщо говорити про те, як це буде працювати, коли постанова буде ухвалена: людина заходить, наприклад, в онлайн-казино, проходить ідентифікацію, в цей час система надсилатиме запит в реєстр лудоманів і в реєстр військовослужбовців, який розробляє Міноборони (Єдиний державний реєстр військовослужбовців станом на березень 2026-го в Україні не створений, – ред.). Якщо людина є в якомусь з цих реєстрів, то організатор азартних ігор автоматично отримає відповідь, що таку людину допускати не можна. Важливо, що казино не знатиме, в якому з двох реєстрів перебуває гравець. Гадаю, що уряд схвалить цю постанову за 2-3 місяці.

Але знову наголошую, що це все стосується виключно легального сегменту, на який ми маємо вплив. Наша мета – захищені гравці, боротьба з лудоманією, а також податкові надходження та надходження від ліцензійних платежів. Можна дуже довго говорити про те, що азартні ігри – це жахливо, яка ця галузь погана і шкідлива, але її не можна заборонити. Вона буде існувати, подобається нам чи ні.

І якщо вона вже існує легально, її існування має бути виправданим для суспільства. Торік вона принесла понад 17 млрд грн податків та ліцензійних платежів. Враховуючи повномасштабну війну, це не та сума, від якої Україна може легко відмовитись.