1914-й. Міські хроніки від Mankurta

Шановні читачі, на цьому ми завершуємо публікацію Хронік Львова. Мені трохи шкода з ними розлучатися - звик за два роки, але все має свій початок і кінець. Гортаючи старі газети, шукав - коли ж у нашому місті були "золоті часи"?

Видається, що найкращим періодом для Львова був "брежнєвський застій". Саме у ці 15-20 років місто динамічно розвивалося, зростало населення, відбувалася фактична українізація Львова, тут практично не було міжнаціональних конфліктів, люди були впевнені у своєму майбутньому, з невеликою злочинністю давали собі раду правоохоронні органи, а діти влітку не вешталися по брамах. Анекдот про парадокси з тих часів - ніхто ніфіга не робить, але всі плани виконуються. Всі плани виконуються, але в магазинах нічого нема. В магазинах нічого нема, але в холодильнику у кожного є все. В холодильнику у кожного є все, але всі незадоволені. Всі незадоволені, але всі голосують тільки "за".

Такий висновок не сподобається нашим читачам, але це все мине. Ми ще навчимося дивитися об'єктивно на наше минуле, включно з кривавими сталінськими "зачистками", відносно спокійними брежнєвськими часами і провалами часів незалежності. Тому що це запорука майбутнього наших дітей.

У листуванні ми погано домовилися з Andrijем - я писав про події тільки до початку війни, а він надіслав багато цитат тільки після початку. Може, це й добре.

Наближення війни відчувалося, але Львів ще півроку жив мирним життям - вишукані пані записували на балах черги кавалерів до котільону і мазурки, в Палаці мистецтв відкривалися Салони "товажиства пшиячул штук п'єнькних", в яких брали участь знамениті львівські художники, брюховицькі землевласники планували дотягти трамвай зі Замарстинова до Брюхович, а цигани крали коней.

Втім, вже тривали судові процеси над русофілами, яких звинувачували у шпигунстві, та визрівали плани створення Талергофу.

Війна почалася 28 липня.

 

"Kurjer Lwowski"

 

1 січня

Минулий рік

Затихли воєнні метушня і тривоги, які з такою наполегливістю захоплювали помисли на початках року та запалювали в польських душах різноманітні вогники надії. Один з актів балканської драми досяг мети, та наступила перерва, довше тривання якої гарантується вичерпанням тих, хто нещодавно воював.

Ой, не всі сили вже були вичерпані, не всі...

 

12 січня

Морози та сніги

Вже кілька днів тримається мороз. Сьогодні було 10 градусів нижче нуля. Потяги значно спізнюються. Про снігові заметілі інформують також з Тиролю. Швидкий потяг Бухс-Відень через снігові лавини значно запізнився. Доповідають про перерви в комунікаціях з Зальцбургу.

Про метеорологічну ситуацію у Жмерінці чомусь не повідомляли. Європа!

 

26 січня

З карнавалу

Численне та вибране гроно зібралося у суботу на бал літературно-художнього кола. Салони Кола були дуже гарно удекоровані, а частину головної зали було перетворено на альпійський скельний сад. Пані в якості сувенірів з балу зберегли художньо розмальовані карнети, панове, - здобуті при котільоні ордени заслуги.

Зовсім молодим, працюючи в Національному музеї, тримав в руках експонат вишуканий маленький футлярчик розміром з гральну карту, оздоблений золотом, всередині якого були кілька скріплених між собою пластинок з слонової кістки та мініатюрний золотий олівець - і не розумів, що це таке? Призначення? Поки старий Ярко Нановський не сказав мені:

- Та це ж карнет!

- ???

- Пані під час балу записували на цих пластинках олівчиком, кому обіцяний наступний танок. Щоби не забути.

- Ага...- сказав пролетарій Манкурт.

 

5 лютого

Охолодження стосунків між Росією та Австрією

Берлінські газети відзначають охолодження дипломатичних стосунків між Австро-Угорщиною та Росією і звертають увагу, що колишній російський посол у Відні від часу останньої аудієнції не з'явився у Відні і особисто не вручив цісарю відкличних грамот. Далі газети стверджують, що новопризначений російський посол Шебеко і австрійський посол Шапари не знаходяться в належних місцях перебування, посилаючись на хвороби своїх дружин.

 

18 лютого

Банда циганів перед судом

Вчорашній судовий розгляд справи проти циганів, які крали коней "в особливо великих розмірах" і цими кіньми торгували, закінчився наступним вироком:

Цінєнько Лакатош одержав два з половиною роки, Пельо Хорняк та Буль Рілль по півтора роки, Фелько Лакатош 10 місяців. Двох хлопців - Ласьона Лакатоша і Шабо Рілля - звільнили.

Така, розумієте, романтика - звести коня з подвір'я, я про це чув безліч пісень українських, російських та польських. А їх за то до буцегарні.... За романтику!

 

2 березня

Русофільська пропаганда в Галичині

(процес про державну зраду)

Вже за тиждень розпочнеться судовий розгляд справи проти чотирьох прихильників ідеї "великої Росії", які за допомогою словесної агітації та рубликів працювали над "усвідомленням" руського населення Галичини в тому напрямі, що єдиною їхньою батьківщиною є Росія. Належать до них два журналісти, співробітники "Прикарпатської Русі" Симон Бендасюк і Василь Колдра, а також два православні попи Максим Сандович та Ігнаци Гудима.

Стаття починалася на 5-й сторінці і закінчувалася на 7-й, тобто була дуже велика, але хрест-навхрест перекреслена синім олівцем рукою цензора. Тобто галичани не змогли її прочитати. Зрештою, процес буде гучним...

 

19 березня

Бюджет міста Львова

У 1873 році Львів нараховував лише 6 шкіл, а в поточному році 38 у власних будинках та ще 5 у винайманих. Кількість класів від 48 у 1873 році виросла до 466 у 1913. Кількість дітей, що відвідують школи, від 5519 у 1880 році до 21353.

Довжина трамвайних колій досягла від 8 км 1894 року до 24 км 1913 року.

Борги міста становлять 46.770.932 кор., в чому є частина непідйомної 14-мільйонної позики з Промислового банку.

 

1 квітня

Росія озброюється

З Будапешту інформують, що останнім часом закуплено для Росії в Угорщині 3000 коней, які через Підволочиськ доставлені та віддані російському військовому відомству. Будівельні роботи на гарматному заводі у Царицині тривають вкрай поспішно. На вимогу уряду завод повинен бути викінчений у найближчому часі і приступити до виробництва гармат. Крім цього, інший завод озброєнь має збудувати в Царицині англійська фірма.

 

16 квітня

За захист прав української мови куратор Київського шкільного округу Деревицький звільнив з посади гімназійного професора Прокоповича. Прокопович, який є істориком, брав участь у петербурзькому з'їзді вчителів по справах народної освіти і виступив там з доповіддю, в який висловив такі постулати: 1) щоби в школах, де вчаться українці, викладання всіх предметів відбувалося українською мовою, 2) російська мова має бути обов'язковим предметом, 3) повинні бути введені вивчення української мови, а також українських географії та історії, 4) шкільні підручники повинні бути наближеними до життя та понять місцевого населення.

 

5 травня 2009

Русофільська пропаганда в Галичині

(процес про державну зраду)

Продовжувались слухання селян з Граб'я. Всі молоді або старші чоловіки та жінки стверджують, що є православними від діда-прадіда, а переписалися внаслідок дій св. Кісілевського, бо не розуміли його проповідей та мови, тому що розмовляв українською, а не мовою лемків, а також хотів їх переписати на одне "с" так, як пишуть українці, а вони хотіли два, бо є православними та "руснаками".

Я ж не історик - почав шукати джерела про цей процес. Російськомовні вам не сподобаються, а українськомовних майже нема. Кому цікаво - нехай сам шукає, зрештою, це нескладно.

 

18 травня

Відкриття першого весняного салону

Вчора мала місце урочистість відкриття першого весняного салону Товариства друзів красних мистецтв у Львові. Для виставки місто виділило місце у залах "Палацу мистецтв" на післявиставковій площі.

На виставі представлено більше ста прізвищ художників, серед яких знаходимо відомі: Мальчевського, Брандта, Войцеха Коссака, Похвальського, Вайсса, Аксентовича, Августиновича, Бознанської, Цвіклінського, Сихульського, Яроцького, Вигживальского, Розвадовського, Блоцького, Чайковского, Курчинського.

Порахував прізвища. Знайоме кожне друге. У неділю ходив на виставку Емануіла Миська. Серед представлених скульптурних портретів знаю маже всіх. Згадую, коли відвідував останній осінній салон у Львові минулого чи позаминулого року - не пам'ятаю нікого. Жодного прізвища. Цікава властивість старечої пам'яті.

 

9 червня

Спортивна хроніка

Львів б'є Краків

Футбол - Львів б'є Краків 3:1

Може, 1914 року перемога Львова над Краковом і була актуальна, а 2009-го краще згадати 40-річчя славної перемоги львівських "Карпат" над "СКА-Ростов" у фінальному матчі за Кубок СРСР в Москві 1969 року. Та ще раз сказати - вічная пам'ять Левку Броварському, одному з футболістів зіркового складу "Карпат", який покинув нас днями.

 

24 червня

Мислячі тварини

Дискусія про пса Рольфа з Мангейму, який ніби вміє читати і писати в собачий спосіб, а саме вистукуючи літери лапкою, перенеслася зі сторінок щоденних газет на шпальти поважних медичних видань.

Стверджується, що Рольф подає цифри відповідною кількістю ударів лапкою до пюпітру з дикти, що спочатку вибиває десятки, а вже потім одиниці. Так само з буквами алфавіту, наприклад "а" вибиває чотирма ударами, "б" - сімома і так далі, роблячи між буквами відповідні паузи. Читає і пише на мангеймському діалекті.

Ну, це завжди перед війною або іншими соціальними катаклізмами мракобісся розквітає. У нас робилося те саме на початку 90-х. Хіба тоді пси не читали - просто часу не було, бо по мітингах літали.

 

14 липня

Товариство землевласників в Брюховичах провело в неділю загальні збори, на якому прийняті рішення про будівництво нових доріг та стежок. Обговорювали справу будівництва трамвая від Замарстинова до Брюхович.

Сто років не був у Брюховичах. Фігурально. Бо трамвай 1914-го не встигли збудувати, а види транспорту, якими користуються сьогоднішні круті землевласники в Брюховичах, мені не підходять. Я їх не люблю через ціну. Цікаво, як зараз подібні збори відбуваються, це ж скільки мороки! А де прислугу розмістити, а де охоронців годувати? Жах...

 

 

Цитати з "Нью-Йорк Таймс" за другу половину 1914 року від Andrij

 

6 серпня

Російський аероплан з пілотом і 2 офіцерами був збитий біля Львова. Обох офіцерів вбито.

 

14 серпня

Росіяни штурмом захопили Сокаль і перейшли Буг в 45 км від Львова. Росіяни спалили кілька будинків в Сокалі, з яких стріляли по російській армії. Також 5000 російських козаків знищили дві вибрані австрійські кавалерійські дивізії зі Львова. Підбадьорені відступом козаків, австрійські кавалеристи проникли на 25 км всередину російської території. Це виявилося засідкою, з якої жоден австрієць не вибрався живим.

 

26 серпня

Масований російський наступ в Галичині продовжується. Захоплення Тернополя загрожує Львову.

 

28 серпня

Розгром австрійців у Галичині продовжується. Росіяни наближаються до Львова.

 

29 серпня

Росіяни 30 км від Львова. Фронт в Галичині розтягнувся на 300 км. Початковий характер битви з обопільних атак і контратак змінився. Австрійці відчайдушно обороняються. Австрійці вимушені зупинити свій наступ в напрямку Дністра на російську Польщу і концентруватися на захисті Львова.

 

31 серпня

3000 австрійців узято в російський полон біля Львова. Кам'янка, Перемишляни, Глиняни захоплені російськими військами.

 

1 вересня

Львів напівоточений росіянами, розташованими за 20 км від міста.

 

2 вересня

Росіяни затягують залізне кільце навколо Львова. Австрійці терплять колосальні втрати у Східній Галичині, які можуть виявитися вирішальними в цій війні.

 

3 вересня

Австрійців повністю розгромлено у битві під Львовом. Австрійські укріплення під Львовом захоплено. Австрійці втратили десятки тисяч убитими, пораненими і полоненими. Ті, що уціліли, тікають в паніці, залишивши свої позиції і зброю. 150 артилерійських гармат, а також прапор австрійської дивізії захоплені росіянами під командуванням ген. Рузського. Командир австрійської дивізії під Львовом був убитий. Австрійці готуються залишити Львів - весь австрійських архів вивезли з міста. Газети Львова публікують довгі сторінки імен убитих.

 

4 вересня

 7-денна битва за Львів, що протягнулася на 300 км і в якій брали участь півтора мільйони осіб завершилася переконливою російською перемогою. Це була найзначніша битва цієї війни. Насправді, за кількістю тих військ, що брали участь, це найзначніша битва в світовій історії. Росіяни пройшли близько 200 км всього за 17 днів. Значення захоплення Львова важко переоцінити - окрім збитку австрійському престижу, 3/4 населення міста - поляки. Микола II обіцяє створити автономну єдину польську державу у складі Росії. Росіяни сподіваються на теплу зустріч у Львові і повстання поляків в прусській Польщі. Австрійці відступили до Городка.

 

5 вересня

Російські війська увійшли у Львів об 11 годині ранку. Перш ніж залишити місто, австрійські війська розграбували будинки багатих поляків. Усім містом розкидані австрійські шаблі, рушниці, військова форма. Місто переповнене австрійськими пораненими. На щастя, немає недоліку в їжі - крамниці міста повні продуктів. Ген. Рузський представлений до ордену Св. Георгія. Цар призначив ген. Бобринського губернатором Галичини (іронічно, австрійський губернатор цієї провінції носить те ж ім'я). Захоплення Львова означає початок кінця австрійської армії. Росія має повний контроль над східною Галичиною. Австрійська армія деморалізована. Повідомлення про непокору слов'ян в австрійській армії. Австрійський посол в США заявив, що Львів був залишений через стратегічні розрахунки і гуманітарні приводи. Він заявив, що росіяни не довго затримаються в місті.

 

6 вересня

Вперше в російській історії цар дозволив євреям в російській армії займати пости офіцерів. Рішення ухвалено після героїчних вчинків єврейських солдатів в рядах російській армії в битві за Львів.

 

7 вересня

Німецький уряд приховує падіння Львова від свого населення.

 

8 вересня

Лемберг перейменовано на Львів. У повідомленнях про захоплення росіянами Рави-Руської, Миколаєва і Городка, вперше зазначено, що "Лемберг" - це колишня назва міста. Нова назва - "Львів". У всіх церквах Росії святкують повернення стародавнього слов'янського міста Львова в російську сім'ю. Згадують, що саме у Львові Іван Федоров видав перші російські книги. Російські солдати розповідають, що вони відчувають себе як вдома в Галичині, навіть мова схожа на російську. Галичина була оголошена російською провінцією. Поїзди з австрійськими військовополоненими відправляються на Урал, де вони працюватимуть над прокладанням доріг.

 

10 вересня

Російські війська і ген. Рузського зустрічали з квітами мешканці Львова. Делегація попросила ген. Рузського передати цареві, що слов'янське населення Львова хоче бути вірними синами царя.

 

12 вересня

Історія про беззбройного священика російської армії, який опинився один проти 26 солдатів австрійської армії під Львовом. Австрійці спочатку зажадали, щоби священик розкрив місцезнаходження російських підрозділів. Зміркувавши, що всі солдати - слов'яни, священик вибухнув промовою про смертний гріх проливання крові слов'ян. Всі 26 солдати, похнюпивши голови, послідували за священиком в російський табір.

 

16 вересня

Преса Відня мовчить про колосальну битву за Львів. Єдина згадка була в одній з газет, яка просто написала, що єдине, про що ми можемо сказати, це те, що моральний дух нашої армії обов'язково переможе.

 

18 вересня

Розповідь англійського інженера про падіння Львова. Місто було в паніці

Росіяни дали австрійцям три дні, щоб очистити місто. Австрійська адміністрація втекла миттєво. На третій день російські аероплани пролетіли над Львовом, спостерігаючи за відходом австрійців. Того ж дня росіяни зробили попереджувальне бомбардування, хоча снарядів на місто не впало. Єврейське населення Львова було особливо стурбоване з причини історій в австрійській пресі. Нікому не було дозволено покинути Львів на поїзді до Відня без застави в 5000 корон, щоб продемонструвати можливість мешкання в дорогій столиці. Застава для поїзда до Будапешта коштувала 1000 корон. Повсюди було видне жалюгідне видовище австрійських поранених солдатів, які жебракували. Багато хто спалював свої форми. Росіяни увійшли до міста в прекрасній формі. Слов'яни Львова кидали квіти у бік російських солдатів. Нова російська влада встановила порядок у місті.

 

19 вересня

Фріц Крейслер, всесвітньо відомий віденський скрипаль службовець в австрійській армії, був поранений в битві з козаками при захисті Львова. https://en.wikipedia.org/wiki/Fritz_Kreisler Віденська преса повідомляє про падіння Львова, що місто залишено зі стратегічних міркувань, з причин чисельної переваги російської армії.

 

22 вересня

Росіяни продовжують витісняти австрійців на захід - узято Перемишль, Самбір, Ярослав. Краків під загрозою.

 

28 вересня

Козак описує узяття Львова: "Угорські гусари, що захищали підступи до міста, просто поскакали в паніці з криками 'Козаки, Козаки!'. Вони хороші вершники, але погано володіють зброєю. Коли ми увійшли до міста, нас прийняли, як братів і сестер. Церковні дзвони задзвеніли, і священики вийшли благословити нас."

 

1 жовтня

Ті, що залишилися у Львові австрійські чиновники, судді, священики і равіни взяли участь в церемонії встановлення російського цивільного правління Галичині і присяги кн. Бобринського, призначеного губернатором Галичині. Рутовський, мер Львова, неформально здав правління уряду російському, заявивши по-польськи новому губернаторові: "Дозвольте мені зазначити, що не без наших зусиль австрійські війська залишили місто без битви, без єдиного пострілу. Я сподіваюся, вашому Благородію відомо, що ваші війська ми прийняли привітно і ви маєте нашу повну кооперацію. Я хотів би висловити подяку попередньому військовому коменданту від Росії." Бобринський подякував Рутковському за підтримку порядку, відповів російською: "Я думаю, вам необходимо познакомиться с моими принципами. Я считаю Лемберг и Восточную Галицию частью Великой России, потому что начальное население города было русским. Реорганизация города и Галиции будет основана на русских принципах. Мы сразу же, но постепенно, введем русский язык и русские устои. Большинство видных чиновников будет заменено русскими. Мы не позволим созыва вашего сейма во время войны. Все политические организации будут распущены. Все это касается всей Восточной Галиции. Западная Галиция будет рассматриваться по-другому".

 

8 жовтня

Завершилася адміністративна реорганізація Сх. Галичини. Львів став столицею провінції, яка ділитися на 13 областей.

 

10 жовтня

Репортаж з Відня, де населення пригнічене подіями на фронті, особливо це стосується втрати "однієї з найдорогоцінніших перлин імперії, Лемберга".

 

11 жовтня

За повідомленням російської офіційної газети зі Львова, росіяни знайшли в місцевому архіві директиву австрійського губернатора Львова щодо арешту всього російського населення. За повідомленням цієї газети, 10.000 росіян арештовано і проведено вулицями галицьких міст під знущання населення. Один із росіян, 70-річний священик, впав без сил і був заколений багнетом. Його труп накрили соломою і залишили лежати на дорозі. Коли російські армії наблизилися до Львова, всі заарештовані росіяни були швидко переправлені до Кракова.

 

14 жовтня

Німецько-австрійські війська в масованій контратаці. Росіяни у відступі по всій Галичині. Не підтверджені повідомлення, що росіяни залишили і австрійці захопили Львів.

 

15 жовтня

Німецькі газети спростували повідомлення з австрійських джерел, що Львів звільнили австрійці. Австрійський посол в Америці також спростував це повідомлення. Водночас австрійський посол повідомив, що росіяни вивезли відому польську бібліотеку Оссолінського зі Львова до Санкт-Петербурга. До обурення поляків, росіяни обіцяють висадити в повітря міські заклади, якщо австрійський контрнаступ змусить їх залишити Львов.

 

17 жовтня

Заява галицького губернатора Бобринського зі Львова про російські плани. Східна Галичина стане частиною Росії. Західна Галичина стане частиною польського королівства у складі російської імперії. Релігійне питання не хвилює Бобринського, оскільки він заявив, що селяни швидко переходять на православну віру.

 

20 жовтня

Австрійська армія витісняє росіян в районі Старого Самбора, просуваючись до Львова.

 

22 жовтня

Австрійський генерал Брудерман, що командував обороною Львова, розжалуваний і відданий під трибунал. Австрійці захопили Стрий.

 

23 жовтня

Австрійський генерал, що бажав підняти мораль своїх солдатів і переконати їх в тому, що козаки - всього лиш звичайні смертні, наказав захопити одного козака живцем. Коли полоненого козака привели, австрійці зібралися біля свого генерала в передчутті шоу. Генерал передав шаблю полоненому і попросив показати, що він може з нею зробити. З диким криком козак осідлав коня, кинувся до приголомшеного генерала, посадив тепер уже полоненого генерала на свого коня і поскакав у бік російської лінії. Австрійці побоялися стріляти, побоюючись пошкодити генерала.

 

24 жовтня

Репортаж з російського госпіталю розповідає про божевільного єврейського солдата російської армії. Під час битви за Львів його батальйон атакував австрійські окопи. Цей солдат був на передовій лінії. Коли він досяг австрійського окопу, він вплутався в рукопашну битву з австрійським солдатом. Солдат російської армії виграв битву, встромивши багнет в груди австрійця. Повержений, смертельно поранений австрієць впав на землю і почав читати єврейську молитву. Почувши це, російський солдат впав у непритомність. Коли він опам'ятався, то нагадував лунатика.

 

27 жовтня

Росіяни направили 80.000 солдат до Львова. Місто укріплюється окопами. Наказ від царя - зберегти місто в російських руках за всяку ціну.

 

29 жовтня

З Відня повідомляють, що перед відступом зі Львова австрійці розстріляли начальника залізничного вокзалу і 10 чиновників через шпигунство на користь Росії. Рутенці Галичини були озброєні миттєво після початку відступу. У Мостиську рутенці стріляли по відступаючій армії своєї ж країни, яку вони вважають іноземною. Рутенці в австрійській армії були покарані через відмову воювати проти росіян. Відень заповнений біженцями з Галичини, в основному євреїв в своїх традиційних галицьких одягах - чорні кафтан, черевики і капелюхи.

 

30 жовтня

Всі церкви Львова заповнені пораненими і вмираючими австрійцями. Трупи померлих австрійці спалено під наглядом росіян. Ескадрони польських солдатів формуються в місті.

 

16 листопада

Росіяни грабують національний музей у Львові. Вивезено до Петербурга з музею: 1034 картин, 17000 монет, 142000 книг, 4300 медалей, 1700 документів.

 

27 листопада

Російська комісія у Львові під керівництвом Бобринського розслідує військові злочини. За даними комісії, російське населення, підозрюване в симпатіях до Росії, постраждало понад усе. 258 чоловік було вбито, тисячі арештовано австрійськими властями. Основні винуватці - угорці. Росіяни повідомляють, що вони виявили маленьку російську дівчинку, розіпнуту на хресті угорськими гусарами. Російські поранені в госпіталі розрізані на шматки. Все це підняло рівень моралі і ненависті до ворога серед російських військ.

 

28 листопада

Повідомлення німецької преси що галицький губернатор князь Бобринський помер в Лемберзі від нападу епілепсії.

 

15 грудня

Мерунович, впливовий польський член австрійського парламенту, опублікував листа в польськомовній газеті Львова з вимогою до всіх польських чиновників у Відні зробити вплив на австрійський уряд та укласти мир з Росією, не оглядаючись на німців. На думку Меруновича, мир буде в загальних інтересах Австрії і Польщі.

 

20 грудня

Російський поїзд з провізією на фронт підірваний під Львовом. Залізнична лінія між Львовом і Карпатами зруйнована.

 

31 грудня

Спроби австрійських контратак в Галичині провалилися. Поїзди із захопленою австрійською зброєю прибувають до Львова щодня.

 

На завершення проекту хочу висловити свою вдячність Андрієві, завдяки самовідданому волонтерству якого прикольне посміховисько Хронік набуло рис джерела інформації про наші терени. Зрештою, в нас з Андрієм далекосяжні плани :))

Шкода розлучатися не тільки з Хроніками, а ще й з бібліотекою ЛНУ. Днями спеціально завітав до її директора Василя Федоровича Кметя, щоби подякувати йому за підлеглих - пані Олену Данилюк та жіночий колектив відділу періодики, пані Анелю Соловйову і всіх її симпатичних підлеглих з відділу україніки та Наталю Володимирівну Кіт з відділу рідкісної книги. Збулася "мрія ідіота" - я полюбив одну офіційну установу у місті Львові. Вона того варта.

А з вами, шановні читачі, ми прощаємось ненадовго. Нас чекають нові проекти.