1938-й. Міські хроніки від Mankurta

Одні львів’яни ходили на демонстрації, інші закидали їх каменюками та петардами, городяни будували плани на майбутнє, яким не судилося збутися, вечорами йшли в кінотеатри дивитися «Знахар», вдень слухали по радіо популярну передачу «Та йой!»

Часами українці громили редакції українських газет за брак українськості. Всі разом били євреїв.

Якщо подивитися в російськомовній Вікіпедії події 1938 року, то більше всього буде повідомлень про розстріли відомих людей. А ще помер у пересильному таборі поет Осип Мандельштам. За винятком цього, знайшли нафту в Саудівський Аравії, прем'єром Франції став Далад'є, СРСР воював з японцями на озері Хасан, підписано Мюнхенську угоду між Великобританією, Францією, Німеччиною та Італією, німці окупували Судети, поляки відірвали від чехів свій шматок, а угорці - шматок Закарпатської України.

Було весело.

До війни лишався рік.

 

Газета «Wiek Nowy»

 

1 січня

У майбутньому Львів стане промисловим містом.

Будівництво комплексу будинків Машинобудівних та Електротехнічних Студій є фактом, який відбувся. Будівництво розпочнеться в березні 1938 року з розрахунком, щоби всі будинки були здані в експлуатацію протягом 3 років.

Фото: Фасад головного будинку Механічного Відділу, згідно з проектом, відзначений першою премією. Місце розташування - Стрийське шосе.

На знімку майже сучасні чотириповерхові промислові корпуси, які йдуть просто за горизонт. Не судилося. Зрештою, це всім відомо - ця промисловість тільки би зіпсула автентичний вигляд нашого Львова, то й слава Богу, що не сталося. Нам менше ламати довелося.

 

2 січня

Сумніви, які є силою

Це нівелювання особи, її ролі та волі може найбільш пластично було відбито колись, коли на римському плаці перед Венеційським Палацом відповіли тлуми людей на питання Муссоліні, чи італійці повинні вийти з Ліги Націй голосним, виразним, одностайним «Так!»

Ми так само скоро одностайно почнемо гукати на майданах: «Антинародному режиму - розстріл! Олігархам - розстріл! Злодіям та гвалтівникам - розстріл! Міській адміністрації - шибениця! Начальника ЖЕКу - довічне ув'язнення! Без суду й слідства!»

Принаймні заклики вже є.

І тоді буде нам щастя....

Счастье навека,  ведь у новой власти сила велика...

 

23 січня

Так виглядають шляхи під Львовом

Стан підміських шляхів, над яким можна тільки плакати, краще всього ілюструють ці три знімки, надіслані нам кілька днів тому одним із читачів. Отак виглядає дорога під час зимової негоди у Збоїщах Нових під Львовом:

1) Два коні, які тягнули віз, застрягли по шию в багні розмоклої дороги.

2) Кінь, який підслизнувся на фатальній дорозі і впав.

3) Фірман, який намагається витягнути коня з болота.

Ви не повірите, але дійсно - «по шию». Страшно дивитись.

 

2 лютого

Відлуння політичної демонстрації.

На сторінках «Землі і волі» радник Ставропігійського Інституту у Львові Антоні Гула опублікував цікаве роз'яснення щодо української демонстрації, що відбулася в дні нового року згідно з грецьким обрядом у Волоській церкві у Львові, яка є власністю цього інституту.

Автор роз'яснення у вступі стверджує,  що правлячий службу єпископ Іван Бучко, не дивлячись на заборону митрополита Шептицького, заінтонував український політичний гімн «Боже великий, Спаси Україну», що збудило серед присутніх у костелі русинів згіршення.

«Оскільки до Волоської церкви, - пише далі пан Гулла, - більше всього ходить русинів, тому єпископ Бучко та його помічники розпочали від 1929 року виспівувати свій гімн, при чому передбачливо зачиняють двері храму і не випускають русинів, які бажають демонстративно церкву покинути. Відомо, що на цьому ґрунті доходило до  авантюр та бійок, іноді кривавих».

 

11 лютого

Слухаємо радіо

Найбільш цікавою радіопередачею є сьогодні «Та йой». Цей новий двохтижневик радіогумору чекають кожного разу не тільки з цікавістю, але і з тривогою: аби щось не зіпсулося в досконало налаштованому механізмі ансамблю і аби - «Та йой» «не наброїло» часом забагато. (Чесно - не знав, як перекласти оце «не наброїло». По-російськи - щоб «не переборщили», хоча з яких часів борщ став російською стравою, так само не знаю - Манкурт). Слухачі слідкують за першими кроками передачі, як тітоньки та няньки за першою прогулянкою дитини.

На сучасному львівському радіо гумору вистачає. Хоча краще б його не було. На телебаченні не знаю, але можу уявити. З гумором у нас взагалі проблеми. Це від Президента, який все робить із максимально серйозним обличчям. У нього - посада. У нас - карма.

 

15 лютого

Фото: єгипетська королева Фаріда, перша королева незалежного Єгипту з часів Клеопатри у своїй шлюбній сукні, в оточенні весільної процесії.

Нічо так була Фаріда. Вміли єгипетські королі собі дівок підбирати. Друга після Клеопатри, перша перед Елізабет Тейлор.

 

20 лютого

Реклама: в кінотеатрі «Гражина» - «Знахар»

То ще не Єжи Гофмана 1982 року, який всі знають. Це 1937-го року Міхала Вашинського.

 

20 лютого

Імперіалістичні плани Гітлера

Австрія скоро втопиться у «Великому Райху»

Гітлер прагне створити «Великий Райх»

Небезпечність брутальних політичних методів Німеччини для світу

Це заголовки тільки однієї сторінки газети.

 

2 березня

Ігнаци Лукасевич - винахідник гасової лампи (До 85-ї річниці винаходу)

Відкриття й експлуатація гасу відбулися без відлуння. Прізвище Лукасевича, великого філантропа і патріота, було забутим. Єдині пам'ятки винахіднику - це викарбувана у 1878 році у Львові пам'ятна медаль до 25-ї річниці конструювання гасової лампи, а також пам'ятник на нафтових полях під Кросно.

Як не дивно, але Лукасевича ми пам'ятаємо. Та й скульптури нещодавно поставили на Вірменській, нехай скромні, але все одно приємно. Втім, для мого особистого списку відомих львів'ян із декількох сот імен і сьогодні надходять нові, повністю невідомі мені прізвища. І, запевняю вас, не тільки мені. І скільки таких прізвищ, Боже ж ти мій, скільки їх...

Подібних списків існує декілька. Дуже великий польський, але переважно з поляками, набагато менший український, але переважно з українцями, коротенький англійський - зі всіма, але дійсно закороткий, і ще особистий Манкурта - манкуртський, тобто без врахування національностей і довгий.

Просто відомі львів'яни.

 

16 березня

Напад на редакції українських газет у Львові.

Українські газети «Діло» та «Українські вісті», що виходять у Львові, мали вчора незвичайну пригоду.

Почалося в редакції «Українських вістей». Біля 11 години з'явилися до редакції дві молодих особистості, які представилися українськими націоналістами, та почали вимагати більше націоналістичної спрямованості у звітах із золочівського процесу. Коли їм пояснили, що редакція не погоджується на їхні вимоги, на поданий ними знак увірвалися до кімнати ще восьмеро бойовиків, які почали руйнувати обладнання бюро. Бійка між персоналом редакції і нападниками завершилася викиданням останніх за двері.

В редакції «Діла» мала місце така сама «інтервенція», але так само закінчилася викиданням нападників, один з яких залишив на місці під час ретиради свій капелюх.

Захоплюючі пригоди...

 

2 квітня

Про шкільний плебісцит на Підкарпатській Русі.

Голосним відлунням також і в Польщі відбився підсумок шкільного плебісциту на Підкарпатській Русі, який став перемогою російського цифрового показника над українським. Як до того дійшло? Отже, безсумнівно, головну роль відіграла позиція чеських влад, які форсовано діяли на користь російських підручників. Причому чехи застосовували - необхідно визнати - повністю специфічного підступу. В чеській мові слово «rusko» означає власне Росію, а «ruski» - російський. Вимагаючи від батьків, щоби діти користувалися саме «ruskimi» підручниками, мали на думці ті російські підручники, які були нав'язані підкарпатським школам чеським москалефілом, міністром освіти др. Франке.

З позицій сьогоднішнього дня пояснення видається дещо наївним. Бо ми і через 70 років після цих плебісцитів маємо проблеми з підкарпатськими русинами. І де цей «москалефіл» др. Франке зараз?..

 

9 квітня

Великий заголовок: Троцький став... демократом та вірить у швидкий кінець сталінського тоталізму.

Вже боюсь це слово писати - тоталізм. Побачить черговий відроджувач мови, втішиться, що воно на дві букви коротше загальноприйнятого і - юш, Маланю, по коханю - маємо чергове старе, але чомусь забуте нами чудове українське слово.

 

16 квітня

Монтер в ролі гінеколога

Владислав Холєва, відома на львівських бруківках особа, який заробляє на життя незаконними абортами, був вже неодноразово покараний за вищезгадані процедури, до яких, зрештою, не має ніякого відношення, бо за фахом є монтером.

М.і. виконав він переривання вагітності у Теклі Гербулко з Жовтанців, а також Катажини Кубаштовей і Анни Федечко. Однак зазнав фатальної невдачі, оскільки як Кубаштова, так і Федечко померли внаслідок зараження крові і запалення, які виникли в результаті невдало проведеної операції.

Як показав в суді оск. Холєва, за подібні операції він раніше був покараний ув'язненням спочатку на 7 місяців, потім на 8 місяців, півторарічним та дворічним.

Не маю слів для коментарів.

 

3 травня

Святкування свята робітників

Петарди на трасі походів у Львові та Кракові.

О год. 19 почалося зібрання ППС на площі Дашинського, де після виступів сформувався похід в кількості 4 000 людей, який рушив вулицями Кентшинського, Л.Сапєги, Сикстуській і Легіонув під Великий Театр. Коли середина походу досягла Політехніки, група молоді намагалася з-за паркану Політехніки перервати похід,  закидаючи його камінням та кинувши п'ять петард. Камінням і «одприсками» декілька осіб були контужені легко, а дві тяжче. Рішучі дії поліції не допустили до більш серйозних інцидентів, так що похід без подальших перешкод досягнув театральної площі.

Чудове робітниче свято. Перепрошую, але не знаю, як перекласти ці «одприски». Як пес - все розумію, а сказати не можу. Російською, напевно, «осколки», а українською...

Походження лізе. :(

 

13 травня

Третя річниця смерті Великого Маршалка

Величезна шапка: «Польща, якщо не хоче загинути ще раз, не може бути васалом ні Москви, ні Берліна»

Старий анекдот згадав, як син у батька питав, що таке альтернатива, а тато довго йому розповідав:

- Треба купити десяток курчат, виростити їх, а вони дадуть тобі ще десять, а потім сто, тисячу, сто тисяч курей, величезну птахоферму, мільйонні прибутки і крутий мерс. А потім, уяви собі, синку, страшна повінь, все позаливало, кури втопилися, ферма зникла, банкрутство, страшна біда і все треба починати спочатку. Ось так воно, сину, в тому житті...

- А альтернатива до чого, батьку?

- Качки! Тільки качки!

 

19 травня

Львів жертвує Армії зенітну гармату. У 20-ту річницю незалежності

Минулого тижня писав, як, вже не пам'ятаю, який саме наш райцентр спрезентував Войску Польському мотоцикля, а цього тижня Львів - гармату!

Оскільки патріотів і зараз у Львові не бракує, ми могли би так само скинутися: на другого «Гетьмана Сагайдачного».

 

5 червня

Брак робітників та драбин через масовий ремонт будинків.

На поточному тижні безробітні з Біржі Праці на Валах Гетьманських зникли, як від доторкання чародійської палички. Повністю не видно безробітних, в цей же час тиняються власники нерухомості та майстри, які шукають за робітниками, бо попит зріс дуже сильно. Відчувається не тільки брак кваліфікованих мулярів, малярів і т.д., але вже від 2-3 днів не можна одержати драбин до фасадів, оскільки всі, що були до диспозиції у Львові, вже викуплені підприємцями або позичені.

Може й ми колись...

 

1 липня

Вимагаємо взаємності

Німці в Польщі не знають польської мови.

Не підважуючи права німців користуватися німецькою мовою у спілкуванні між собою, звертання мовою меншості до поляків треба затаврувати, як вираз легковаження державної мови дрібною групкою колоністів, які вселилися на польську землю під час розділів Польщі. Цього типу демонстративна і провокаційна поведінка німецької меншості в Польщі повинна бути негайно змінена. Німецьку меншість, яка у своїй переважаючій більшості досконально знає польську мову, але свідомо не хоче вживати її, треба навчити користуватися нею.

Спочатку читав, потім писав і весь час підсвідомо хотілося поміняти назви мов. Для актуалізації. Але я вживаю. Бігме!

 

13 липня

Погром польських комуністів в Совітах

12 розстріляних або висланих, а 300 - у в'язниці

Нова чистка в Україні

Протягом одного дня арештовано в Києві та провінціях 210 службовців Наркомату сільського господарства ніби з нагоди саботажної акції. Водночас виключено з партії 3.800 українських комуністів. У Києві арештований місцевий керівник центрального поштового управління Комський, оскільки

він затримав на три години весь тираж газети «Комуніст», в якій знаходилося звернення центрального виконавчого комітету комуністичної партії України у зв'язку з виборами до верховної ради Совітської України.

Курсив, великі і малі літери розставлені згідно з оригіналом.

 

5 серпня

Яничари Сходу

Царські недобитки прихиляються до Гітлера.

Групи росіян - емігрантів, які перебувають у «Третьому Райху», є на сьогодні цілком згітлеризовані.

Цікаво, що також українці, грузини на інші національності серед перебуваючих в райху емігрантів з території колишньої Росії також організовані... під патронатом політичної поліції.

Тільки дивно, як можуть погоджуватись між собою гітлерівці-росіяни з гітлерівцями-українцями, які прагнуть з німецькою допомогою створити «незалежну» Україну під егідою Берліна.

А що тут дивного? Росіяни кажуть - ворон ворону глаз не выклюет...

 

10 серпня

Гіркий хліб

Чотири мільйони людей без батьківщини.

Підраховано приблизно, що з часів закінчення великої війни тиняються по світу 4 мільйони чоловіків, жінок та дітей:

1.500.000 росіян після більшовицького перевороту

1.500.000 греків з Турції

350.000 вірмен з Малої Азії.

120.000 болгарів з Греції

25.000 асирійців з Ірану

135.000 євреїв з Німеччини

Окрім цього, десятки тисяч іспанців та інших національностей.

 

1 вересня

Німеччина і Україна

«Не одноразово висмоктане, а тривало пов'язане»

Останнім часом на маргінесі брошури журналіста Пеленського про політику УНДО українська преса розпочала дискусію про проблеми українсько-німецьких стосунків, одностайно визнаючи, що орієнтація на Німеччину є одним із канонів української політики. Тому дуже доречно долучає паризька газета «Le Temps» певні документи з недалекого минулого, які ілюструють дійсні стосунки німецького патрона до українського клієнта.

Йде мова про окупацію України у 1918 році.

 

20 вересня

Шапка на першій сторінці:

Сенсаційне інтерв'ю з Гітлером.

Доля Чехословаччини вже вирішена.

На 5-й сторінці: Гітлер викреслює Чехословаччину з карти, а чехів зі списку культурних народів.

Чехи стверджують - заявив Гітлер - що не можуть провести плебісциту, оскільки такого роду положення не передбачені в конституції. На мою думку, їх конституція покликана запевнювати тільки одну річ, а саме, щоби 7 мільйонів чехів могли гнобити 8 мільйонів національних меншостей.

 

1 жовтня

Велика шапка: Мирний розділ Чехословаччини!

Завтра німецькі війська вступають до Судетів.

Очі цілого світу були вчора звернені на Мюнхен, де о год. 12.45 у новому канцлерському палаці почалися засідання конференції «грубої четвірки» (Гітлер, Муссоліні, Чемберлен, Далад'є). Отже, від результатів цієї конференції залежала доля миру в Європі, а відтак і доля європейської цивілізації. В цілому у всіх столицях панував оптимізм, який розраховував на щасливе закінчення розмов.

Всі були щасливі. Всім перепало по шматочку. Кружляли, як круки...

 

8 листопада

Чиновник не може бути державою

Правопорядок та кордони бюрократії.

Це якийсь там Людовик казав «Держава - це я». В Польщі такого бути, ясна річ, не могло, бо чиновник не може бути державою, навіть найвищого рангу.

І в нас так само.

Хіба Президент...

 

29 грудня

Відновлюємо гарний старопольський звичай

Відроджуючи старопольські традиції, механічна (механізована? - Манкурт) пекарня Еугеніуша Сохацького надіслала до пана президента Львова Островського буханку хліба довжиною 110 см та святкову випічку довжиною 125 см разом із побажаннями, щоби нашому місту ніколи не бракувало цих божих дарів.

Може, це дійсно старопольська традиція, може і не тільки польська, але в будь-якому випадку хороша - щоби в нашому місті ніколи не бракувало хліба. А ще краще - щоби нікому не бракувало в нашому місті миру, доброзичливості, масла, м'яса та, зрештою, і доброї чарки!

 

На додаток цитати з «Нью-Йорк Таймс» за 1938 рік. Завдяки нашому читачу Andrij.

 

14 січня

Львівський університет став останнім університетом Польщі з роздільними лавками для євреїв і неєвреїв. Проф. Кулчинський, президент університету, подав у відставку перед тим, як декрет про «гетто-лавки» набув чинності. У своєму листі проф. Кулчинський пояснив, що він не бажає поступатися терористичним групам в університеті, або підписувати неконституційні декрети, що підривають право свободи освіти.

Декан медичного інституту Островський і декан математичного коледжу Самсонович також подали у відставку через  декрет.

 

18 березня

Демонстрації у Львові, що закликають приєднати Литву до Польщі. Мобілізація польських військ і ультиматум Литві загрожує польсько-литовською війною будь-якої хвилини.

 

20 березня

Стаття про польських професорів, що чинили опір введенню «гетто-лавок» в польських університетах. Виділений проф. Кулчинський через його відставку з поста президента Львівського університету і публічний лист.

Після введення «гетто-лавок» у львівській Політехніці 26 професорів (серед яких були проф. Бартель, кол. прем'єр-міністр і полярний дослідник Артковський) підписали лист солідарності з проф. Кулчинським і з опозицією до сегрегації львівських єврейських студентів.

 

2 травня

Польські націоналісти атакували травневу демонстрацію соціалістів у Львові. Багато демонстрантів було травмовано.

 

22 липня

Рецензія про виступ відомого піаніста світової слави і уродженця Львова, 76-річного Моріца Розенталя на стадіоні в Нью-Йорку: «Гра Розенталя послужила ще одним доказом існування могутньої плеяди піаністів-гігантів минулого покоління, що продовжується, останнім представником якої є Розенталь. Слухаючи цього великого піаніста, вражаєшся його віртуозністю, невимовною красою його торкання, і його неповторним контролем над тональністю гри».

 

31 липня

Роберт Макбрайд, автор нової книги «Міста і люди сучасної Польщі», відповідає на недавню рецензію про його книгу, яка дорікала авторові книги за те, що його опис Львова не був заснований на його спостереженнях і бесідах в «чарівних кав'ярнях» Львова, і критикувала автора за те, що Макбрайд не зумів побачити - я польської душі Львів і Вільно набагато дорожчі за Варшаву. Макбрайд непереконливо захищається, стверджуючи, що його критик, очевидно, не був у Польщі з часів Кайзера і царя.

 

16 вересня

Зі Львова повідомляють про масову мобілізацію радянських військ біля польсько-румунського кордону. СРСР без успіху намагався переконати Румунію в необхідності надання йому території для радянської допомоги Чехословаччині у разі війни.

 

26 вересня

Демонстрації і зіткнення з поліцією у Львові, де українці вимагають автономію після чуток про приєднання частини Чехословаччини, де проживають багато русинів, до Угорщини при польській згоді. Демонстранти скандували «Геть Угорщину і Польщу» і «Хай живе незалежна Україна!»

 

13 жовтня

Антиугорські демонстрації українців пройшли у Львові. У греко-католицьких церквах моляться за благополуччя русинів Чехословаччини. Після того, як церковна процесія рушила у напрямі резиденції Митрополита Шептицького, українці були атаковані поляками і побиті. ОУН закликає польський уряд не погоджуватися на приєднання Карпатської Рутенії до Угорщини. Цей заклик, звичайно, ні до чого не приведе, оскільки Польща підтримує Угорщину. Польська преса у Львові стурбована німецьким впливом в середовищі українських націоналістів. «Коричнева Україна під нацистським контролем, яка служить мостом німецької експансії на схід, буде створена в Карпатській Рутенії замість червоної України, створеної там чехами».

 

5 листопада

Натовп поляків розгромив український готель у Львові, вікна в редакції української газети «Діло» були розбиті. Напередодні відбулася демонстрація за автономну українську республіку в Галичині. Українці стали мішенню польських атак після німецько-італійського рішення у Відні про переділ чехо-угорської межі: українці розглядаються поляками єдиною групою, що підтримала віденський переділ. Організація Українців у США звернулася до урядів США, Німеччини, Франції, Італії і Великобританії із закликом сприяти припиненню польського терору в Галичині.

 

13 листопада

Довге інтерв'ю з Моріцем Розенталем про його дитинство у Львові, де його отець був професором Львівського університету, спогади про його вчителів Ліста і Шопена. Інтерв'ю було присвячене 50-літтю перших гастролей в Америці цього видатного піаніста.

 

20 листопада

Митрополит Шептицький засудив польські репресії в Галичині, скаржачись на арешти українців по всій Польщі, що заподіяли велику шкоду польсько-українським відносинам в Польщі. Репресії почалися після того, як українські націоналісти організували антиугорські виступи, які йшли врозріз із польськими інтересами в розділі Чехословакії. Польські студенти відповіли власними антиукраїнськими демонстраціями.

Польща стурбована німецькою експансією і втіленням німецької ідеї «Великої України» з центром у В. Галичині.

 

2 грудня

У Львові єврейський студент був зарізаний польськими націоналістами і ще троє було травмовано. Діаспора польських євреїв у США організувала групу у сприянні єврейській імміграції з Польщі, наполягаючи, що єврейська імміграція з Польщі не менш важлива, ніж допомога імміграції з Німеччини. Організація була відповіддю на статтю в польській урядовій газеті, що попередила про єврейську загрозу в перенаселеній євреями Польщі і закликала світ знайти притулок польським євреям для уникнення застосування методів Третього райху.

Інша польська газета назвала прем'єра Чемберлена і секретаря Хола найбільшими антисемітами в світі після Гітлера за небажання відкрити свої кордони для масштабної єврейської імміграції з Польщі, що примушує європейські держави застосовувати методи Третього рейху проти євреїв.

 

12 грудня

Запропонований закон про Українську автономію був знехтуваний польським сеймом, оскільки він не був підписаний президентом. Польський президент, природно, і не збирається підписувати цей документ. Нові заклики до української автономії послідували після аншлюсу Австрії. Польські власті стурбовані зв'язками між Німеччиною і українськими націоналістами. Польська офіційна газета повідомляє, що дії іноземних агентів плодів не принесли і населення Львова байдуже до закликів до автономії.