1939-й. Міські хроніки від Mankurta

Парадокс – у 1939 році у львівських газетах не було новин про Львів. Все поглинули міжнародні новини. Світ готувався до війни. Поляки продовжували дарувати своєму війську мотоцикли і кулемети на бричках, збирали гроші для армії.

 

Та наполегливо рекомендували пришити до дитячого одягу бірки з іменами. Ніхто ще не усвідомлював, наскільки кривавою буде ця війна.

Вона почалася завтра.

 

Газета «Wiek Nowy»

 

1 січня

Дороговказна зірка моторизації в 1939 році

Новий ШЕВРОЛЕ 1939

У продажу - січень 1939

Надійний 6-циліндровий двигун, поліпшені гідравлічні гальма, поліпшена незалежна підвіска, полегшене перемикання швидкостей, довший і ширший салон машини, нова, гарна обтікаюча лінія.

Юзеф та Еміль Козловські, Львів, вул Академічна, 7

Красень! Більш дрібним шрифтом було видруковано, що це чудо техніки виробляється у Варшаві на підприємстві Лільпопа, Рау і Льовенштайна.

 

11 січня

Виборче порозуміння українців

Фашисти і соціалісти йдуть на вибори разом.

Останніми днями виник у Львові Крайовий Виборчий комітет, до складу якого, окрім фашистського Фронту Національної Єдності Палієва і організації Рудницькой (?), увійшли також українські радикали з редактором Стахівим, ген. Секр. У.С.Р.П. і д-ром Матчаком на чолі, а навіть українські соціалісти з У.С.Д.П. Головуючий д-р Губінський і секретар Буняк підписали декларацію.

 

22 січня

На 1940 рік випадає 600-річна річниця щільного зв'язку Львова з Польщею. З цієї нагоди відбудуться у Львові заходи, організовані з величезним розмахом. Це свято стане вступом до створення у Львові постійних весняних імпрез, які мали би відбуватися щорічно в травні і які спричинилися би у великий мірі до розвитку  туристичного руху у Львові.

Круглої дати не вийшло. Зупинились на 599 роках. Знайшлися інші зацікавлені.

 

5 лютого

Російські сировина та продукти харчування для Німеччини.

У Москві відбулися переговори між Німеччиною і СРСР. З совітського боку переговори провадив Мікоян.

....програма переговорів має бути наступною:

1) Розширення міжнародної німецько-совітської торгівлі на всіх ділянках.

2) Збільшення поставок російської сировини для німецької промисловості.

3) Збільшення поставок до Німеччини продуктів харчування.

4)  Оплата німецьких і російських поставок німецькими марками.

Дав цю цитату навмисно. Бо завжди, коли мова заходить про колаборантів, знаходяться бажаючі пошукати паралелі і нагадати про ці домовленості. Зроблю їм щось приємне. :)

 

15 лютого

Зважуються долі миру

Хороша фотокарикатура на першій сторінці.  Підпис:

Дві вісі, вісь Париж-Лондон (Далад'є і Чемберлен) та вісь Рим-Берлін (Муссоліні та Гітлер) на спільній вазі, на яку додатково наступають ногою США (Рузвельт), перетягуючи шальки ваги на користь першої осі.

І то правда. Хоча ці шальки остаточно перетягнулися через 7 років.

 

25 лютого

Великий заголовок на першій сторінці:

З ким піде Польща?

Варшава на перехресті двох осей.

У польських господарських колах панує переконання, що можливі англійські інвестиційні кредити необхідно вирівнювати через збільшення експорту польських товарів до Англії. Говорять про можливості комбінованого кредитування, тобто товаром та готівкою, як це вже було з позичкою англійців на електрифікацію варшавського залізничного вузла.

 

4 березня

Вся перша сторінка:

Кардинал Пецеллі - Пій ХІІ зайняв трон Святого Петра.

Новий Папа - Пій ХІІ

Пій ХІІ буде боротися, як і його попередник, за повну незалежність Костелу. Накази християнської релігії завжди були найвищими директивами для Кардинала Пацеллі. Померлий Папа Пій ХІ не бачив нікого іншого своїм спадкоємцем, окрім кардинала Пацеллі.

 

7 березня

Новий посол Франції в Іспанії

Послом Франції в Бургосі, при уряді генерала Франко, призначений маршал Франції Петен.

Я усвідомлюю, що описувані події не мали стосунку до Львова, але вибори нового Папи Римського - небуденна подія, та й подивитися на фото майбутнього зрадника Франції в ранзі маршала і автора зараз всім відомого слова collaborer - цікаво.

 

12 березня

Як на Покутті вербували добровольців до «Українського легіону»

Коломия. Перед окружним судом в п'ятницю розпочалося судове засідання, яке протягом 2-х днів буде розглядати сенсаційну карну справу проти пробоша греко-католицької парафії в Верхнім Ясенові  на Покутті, кс. Михайла Березюка з товаришами, яких звинувачують у тому, що вони брали участь у спілці, яка мала на меті вербовку добровольців польського громадянства до створюваного на Підкарпатській Русі «Українського Легіону».

Туманне формулювання «добровольців польського громадянства» треба розуміти як просто українців.

 

15 березня

СЬОГОДНІ РОЗДІЛ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ!

Центральна Європа під чоботом Гітлера.

Гітлер вирішив остаточно знищити Чехословацьку Республіку, розбивши її на окремі національні держави, тобто на Чехію, Словаччину та Підкарпатську Русь. Як буде виглядати дійсний стан речей, поки що остаточно невідомо.

 

16 березня

Старорусини домагаються представництва в міській Раді Львова.

В газеті «Русскій голос» з'явилася стаття п. Ханасевича, в якій вимагається необхідність представництва старорусинів в міській Раді Львова. Читаємо там:

Протягом останніх років старорусини не мали власного представництва у міській Раді Львова. За часів BBWR (Безпартійний Блок Співпраці з Урядом Пілсудського - Манкурт) до міської Ради увійшли тільки представники українців пп. Децикевич, Лопатинський та ін., натомість русинське населення було обійденим.  Бюджет м. Львова на рік 1938/39 явно сприяє українцям на шкоду представникам руської національності. Згідно з цим бюджетом, русинські інституції у Львові одержали субвенції в розмірі 100 зл. готівкою і 3 тонни вугілля вартістю 90 зл. Тим часом субсидія для українців перебачає: 500 зл. на музей Шевченка, 500 зл. на український Театр, 3.000 зл. на українські притулки, 2.000 зл. на громадську опіку тощо.

У цій же статті повідомляється, що у Львові проживають 22.500 русинів і 27.500 українців. Окрім цього, є ще 1 500 православних, які йдуть в графу «інші». Але переважаюча більшість серед них - так само русини.

Я ніколи особливо не цікавився цими питаннями. Якщо правильно розумію, справжніх «русскіх» у довоєнному Львові не було ніколи. Всі ці «рускіє», «русини», «старорусини» насправді були українцями. Певно, полякам було вигідно підкреслювати цю роздрібненість українців. Зрештою, і зараз чимало бажаючих спекульнути на вербальній подібності понять, переважно серед співплемінників Манкурта.

 

1 квітня

ФРАНЦІЯ І АНГЛІЯ НАДАДУТЬ ПОЛЬЩІ НЕГАЙНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ

«Потужна армія дозволяє Польщі спокійно дивитися в майбутнє»

Цікаво, чи в поляків існує звичай жартувати на 1 квітня, чи просто співпало.

 

13 квітня

Сьогодні Італія проковтне Албанію

Муссоліні поспішає, як Гітлер в Чехії.

 

13 квітня

Львів завжди вірний

Репортаж про настрої львівської вулиці.

Люди вже ні про що інше не говорять - виключно про війну. Політика розквітає не тільки при столиках у кав'ярнях. Батяр чи джентльмен, служниця чи дама, штубак чи сивий пенсіонер - всі політикують...

З цих слів, з цих жестів повстає злагоджений ритм сердець на всій польській землі. Народжується атмосфера національної гордості, яка варварським методам нападів і загрозам неволі протиставить переможний дух свободи.

Над головами поляків пропливає віяння величі.

Навіть кепкувати над цим віянням не випадає. Не випадає...

 

21 квітня

Громадяни, маршируємо до кас!

Заклик генерала Бербецького

Перед обличчям цих подій (світової гонки озброєнь - Манкурт) ми зобов'язані вкрити наше небо ескадрами сталевих птахів, а власну землю батареями зенітних гармат.

Перелік починається з фірм, які дали пожертви в розмірі тисяч злотих і завершується зворушливою пожертвою своїх заощаджень учнями 6-го класу школи ім. Сенкевича в розмірі 42 злотих і 28 грошей.

 

4 травня

З великого авіаційного параду у Львові.

Фоторепортаж. У Львові, подібно, як і в інших містах, відбувся великий авіаційний парад, на якому були представлені літаки та зенітні гармати..

На першому знімку маленька дівчинка простягає букетик нарцисів зенітникам, на другому ці самі зенітники біля своєї гармати на тлі костелу Бернардинів.

 

18 травня

ОУН також проти Гітлера

Неуспіх Польщі не приніс би державної незалежності українськім землям в Польщі, тільки звалив би їм на голову Совіти. Натомість Німеччина не вела би з Совітами війни, тим більше через українські справи.

У 1939-му не вела, дійсно. Домовились. Вела у 1941-45.

 

3 червня

Ювілей львівської «Погоні»

У Львові відзначений 35-річний ювілей заслуженої спортивної команди «Погонь», яка протягом багатьох років виконувала роль піонера спорту в Східній Малопольщі. На фото момент дефіляди команди «Погонь» перед урочистою трибуною.

«Погонь» - знаменита львівська футбольна команда. Якщо багато львів'ян старшого віку і зараз знають про цей «бренд» - знаменита.

 

11 червня

Знову німецький план створення України

З Лондону інформують, що 8 червня відбулася в Берліні в управлінні для закордонних справ панукраїнська конференція за участі кол. прем'єра Закарпатської Русі Волошина, двох його колишніх міністрів Ревая та Клочурака і декількох депутатів до польського Сейму. Німці ніби запропонували створення руху, остаточною метою якого було би незалежна українська держава. Здається, її концепцію відкинули українські депутати з Польщі, натомість прийняв її Волошин.

 

21 червня

Кулемет для армії від поляків з Ніцци

У Варшаві відбулася урочиста передача кулемету, який пожертвували поляки, що мешкають у Ніцці та Монако для полку Академічної Легії.

На знімку зафіксований момент урочистої передачі «тачанки» - не знаю, як то ще можна назвати. Під час громадянської війни такі були у Махна з написами: «Бий білих, поки не почервоніють, бий червоних, поки не побіліють».

У 1939-му виглядали анахронізмом.

 

Газети «Wiek Nowy» за подальші місяці не було, почали шукати щось підходяще, знайшлася газета «Діло»

 

28 липня

Дещо з життя Волині.

Ще одно «пшиспособєнє»

Тяжка доля нині тих, хто родяться на світ. Кожний - хоче чи не хоче - мусить бути вундеркіндом. Тільки перестав рачкувати, як вже сипляться на нього всякі «пшиспособєня». Але такого, як ось недавно прийшло, не сподівалися волиняки навіть із найбільш розвинутою уявою, хоч назагал фантазувати вони вміють неабияк! Прийшло «пшиспособєнє ревіндикаційне». Діти - місіонарі! Діти - апостоли!

Поляк православного віросповідання!

По малограмотності я спочатку подумав, що «пшиспособєнє ревіндикаційне» має якійсь стосунок до ліфтового господарства, але, перечитавши матеріал, зрозумів - з українців робили поляків. Втім, без особливого успіху.

 

10 серпня

До статті «Гальма української культури»

Чи справа рушить з мертвого місця?

Вп. Андрій Качор подає у своїй статті «Гальма української культури» в ч. 178 «Діла» деякі з тих статистичних зіставлень. Вони виказують, що, нпр., у 1936 році появилося в Польщі всього 305 книжок в українській мові на своїх 7.968, тобто ледве 3,75%. А відсоток українського населення в Польщі куди-куди більший.

Це в 1936 році видруковано 305 книжок в українській мові, але можна сміло твердити, що (може, за винятком декількох календарів) більшість накладу цих книжок лежить до нинішнього дня непродана.

Ясно, що при наклади в 3.000 прим. доходу з книжки нема ніякого, якщо цей наклад не розходиться і до десяти років.

 

24 серпня

Стаття Д.Левицького «Біла війна і українці»

Абзац, вирізаний польським цензором:

Коли ми говоримо про боротьбу нації, то маємо на увазі боротьбу, яку нація сама веде всіма засобами в ім'я своїх інтересів, веде її всіма засобами, якими розпоряджає, аж до останнього члена нації, до останньої краплі крові. Таку зачіпну війну може нам накинути тільки наш власний національний інтерес, її не можемо вести для чиєїсь користі або чиєїсь шкоди, тільки для власного національного добра.

На відміну від попередніх років, в кінці 30-х цензура різала мало. Подумав собі - тоді не дали людям прочитати - можемо це зробити зараз. Хоча подібні тези пам'ятаю з інших джерел: нехай загине останній член нації для щастя нації - сумнівна теза.

 

29 серпня

Заголовки:

Німці з бальонів обсервують польське пограниччя. Німецькі літаки над польською територією. Німеччина спинила залізничну комунікацію з Польщею. Німецький міністр покинув Гданськ. Вся летунська комунікація в Німеччині припинена. Напади німецьких диверсантів на польську територію.

 

30 серпня

Як забезпечити дітей перед згубленням

Розпорядок міністра суспільної опіки.

Кожна дитина до 7 років, так само, як дитина німа, глуха, недорозвинена і т.п., без огляду на вік, має мати полотняну вивіску розміром коло 15 х 8 цм, виразно виповнену вічним атраментом або копійовим олівцем, пришиту на спідній стороні одягу дитини. Немовлята можуть мати вивіску з паперу, вложену разом з іншими документами до торбинки і завішені на шиї.

На випадок якого-небудь алярму, треба, крім того, завісити дитині на шиї приготований заздалегідь мішечок, прикріплений до сильної стяжки, та зашити до нього найважніші документи, головно відпис метрики.

Гріх сміятися, чесне слово...

Стюардеса:

- Шановні пасажири, а зараз я попрошу всіх видерти перші сторінки з паспортів та запхати собі в... А то минулого разу впали - така плутанина виникла...

 

А завтра була війна...

 

На цій недоречно трагікомічній ноті ми завершуємо Хроніки польського Львова. Ще заздалегідь було вирішено воєнних років не чіпати. Наступним періодом мав би бути шматочок австрійського Львова - від початку минулого століття до Першої світової війни, але для цього треба шукати джерела вже в іншому відділі Наукової бібліотеки ЛНУ - рідкісної книги. Там я ще не був, ситуація невідома, хоча попередня домовленість існує.

Манкурт вдячний завідуючій відділом україніки Анелі Миколаївні Соловйовій та співробітницям відділу Богдані Володимирівні Геляс, Катерині Сергіївні Костишиній та Оксані Ярославівні Герезі. Це вже другий відділ бібліотеки ЛНУ, в якому зустрічаю бездоганне обслуговування і дуже приємних людей. Якщо подібне мене спіткає і в третьому відділі - почну любити хоча б одну офіційну установу у місті Львові.

 

І традиційно - інформація про Львів з «Нью-Йорк Таймс» за 1939 рік, за яку традиційно дякую нашому читачеві Andrij.

 

26 лютого

Антинімецькі виступи у Львові.

 

10 березня

Довга стаття репортера газети про львівські враження, приділяє багато уваги польсько-українським тертям. Професор львівського університету заявив в інтерв'ю, що українці - не більш окремий народ, ніж, скажімо, техасці. Проте 6 міл. чоловік в Польщі називають себе українцями. Під впливом нацистської пропаганди про Велику Україну, селяни відмовляються платити податки, вважаючи, що немає сенсу платити країні, якій скоро прийде кінець. Антогонізм настільки сильний, що поляки і українці у Львові бойкотують бізнеси один одного. Більшість українців Львова - антикомуністи.

Цей репортер, Анн Маккормік, основний європейський кореспондент газети в 20-х і 30-х, вернеться до Львова в кінці вересня.

 

12 березня

Протягом останніх тижнів із великими фанфарами у Львові відкрилися консульства Німеччини, Італії та Японії - країни, які ніколи раніше не були в цьому не дуже важливому місті. Великобританія, не охоча змиритися «з німецькою спальнею в центрі Європи», не залишилася осторонь і теж прислала свого консула до Львова. Польсько-українські тертя, мрії Гітлера про вільну Україну під його  контролем і його наміри використовувати Галіцию як міст до східної експансії, зробили Львів важливим центром подій, з відповідною концентрацією важливих гравців європейської політики.

 

2 серпня

Арешти українських націоналістів у Львові. Вони належать до раніше забороненої ОУН. Польща звинувачує Німеччину в зростанні українського націоналізму. Нещодавно убитий Коновалець, а також Мельник мають глибокі зв'язки з Берліном. Польський уряд підозрює, що багато людей  в укр. нац. русі є німецькими шпигунами. 

 

30 серпня

Польські власті арештували співробітника німецького консульства у Львові і доставили його в німецьке посольство у Варшаві. Обстановка на польсько-німецькому кордоні загострена до краю.

 

2 вересня

Німецька авіація бомбить Львів.

 

11 вересня

Велика фотографія панорами димлячого Львова після бомбардування, очевидно, з Високого Замку. Львів готується до облоги. Населення копає траншеї. Бомбардування Львова продовжується. Сирени звучать майже цілий день. Львів'яни покликані захищати місто від німців голіруч, якщо треба. Львівське радіо перебите німецькими трансляціями. Польський уряд може переїхати з Любліна до Львова. Червона Армія мобілізується на польському кордоні.     

 

14 вересня

Німці за 50 миль від Львова. Німецькі бомби пошкодили водонапірну і каналізаційну систему в місті. Довгі черги на вулицях біля архаїчних ручних поршнів. Лікарі побоюються чуми. З ранку до вечора німецькі літаки літають над Львовом. Вчора Львів був підданий німецькому бомбардуванню 12 разів, сирени звучали безперервно. Багато частин міста у вогні. Польське населення Львова, що змирилося з поразкою, в чому вони звинувачують свій уряд, намагається бігти до Румунії. Вокзал переповнений. Ще пару днів назад Львів не мав ніякої протиповітряної оборони. 

 

15 вересня

Дипломати нейтральних країн у Львові протестують проти німецьких бомбардувань цього міста. В результаті бомбардувань Львова 12 вересня багато хто був убитий і трупи було видно на площі Ринок. Після бомбардувань німецькі літаки опустилися на низькі висоти і відкрили кулеметний вогонь по міських натовпах.

 

18 вересня

Без оголошення війни в 4-й ранку Червона Армія перейшла східний польський кордон.

 

20 вересня

50-річний губернатор Львова покінчив життя самогубством у львівському готелі. Передові загони Червоної Армії, швидко долаючи слабкий польський опір, вийшли на підступи Львова. Німецькі війська зупинилися перед Львовом. Епідемія тифу в Галичині. 

 

24 вересня

Німці відходять з територій навколо Львова згідно демаркаційної лінії, узгодженої з Москвою. Львів в руках Червоної Армії. Польський гарнізон Львова здався без битви під натиском польських солдатів, які не хотіли битися. Але коли Червона Армія увійшла до Львова з трьох боків, групи польських офіцерів розірвали білі прапори і почали обстріл Червоної Армії.  Польські снайпери стріляли з дахів в центрі міста. Опір був пригнічений в перебігу 2 годин.

 

25 вересня

Зворушливий репортаж Анн Маккормік зі Львова: «Львів символізує розвал Східної Європи»

«Важко не ототожнювати себе з трагедією європейських міст і країн... Неможливо думати про мертву тишу Лондона, не відчуваючи себе лондонцем. Або про Париж без дітей, що грають на площі Люксембурга... Або про Львів. Важко думати про Львів, не поділяючи відчаї маленького професора, що витратив 5 годин, пояснюючи польську сторону українського питання, або паралізованого українського митрополита, що сумно дивиться зі свого вікна і скаржиться про знегоди свого народу. Атмосфера була темною ще в березні...

Гіркі розмови в маленьких ресторанчиках, з багатою їжею і старим вином. Але принаймні вони говорили, багато говорили, бурхливо обговорюючи за і проти своїх позицій. Львів більше сперечатися не буде. З якоїсь причини, може тому, що це місто було таким «західним», його доля навіть сумніша за Варшаву... Українці і поляки Львова були повалені в цій війні. Захоплення Львова є першою радянською експансією з часів революції, продукт сталінсько-гітлерівської комбінації з непередбаченими наслідками. Ми спостерігаємо не тільки розвал Польщі, але й розвал всієї Сх. Європи. Лемберг є символом цього розвалу, тому що століттями він був аванпостом проникнення західної цивілізації на схід. Сьогодні місто стало аванпостом руху у зворотний бік... Кілька місяців тому талановитий львівський хлопець міркував про світле майбутнє, так само, як будь-який талановитий нью-йоркський хлопець. Він не міг передбачати сил розрухи, що збираються над його головою...»

 

5 жовтня

Католицькі церкви у Львові залишаються відкритими, але священикам заборонено носити церковні наряди.

 

17 жовтня

Стаття про корабель польських біженцях, прибулих нарешті до Нью-Йорка після того, як європейські країни відмовилися їх прийняти. Під статтею велика фотографія пристойно одягненої сім'ї Міхала Мартіна, включаючи 4 дітей, яким вдалося втекти зі Львова.

 

18 жовтня

Червоній Армії віддано розпорядження розшукати всіх польських шпигунів у Львові. Важко собі уявити, кому ці шпигуни передають інформацію. Швидше за все, мова йде про прихильників минулого польського режиму. За повідомленнями московських газет, ці шпигуни проникають в ряди Червоної Армії. Також небезпечні, повідомляє «Червона Зірка», священики і ченці, які з автоматами в руках воювали проти Червоної Армії. Подібні повідомлення, зазвичай, знаменують акції НКВД.

 

23 жовтня

Серед тих, хто голосував на недавніх радянських виборах у Львові, - граф і графиня Потоцькі, одна з найбільш знатних сімей у Львові. У списку кандидатів - тільки особи, які підтримували приєднання Зах. Укр. до СРСР

 

27 жовтня

Раніше вибрані збори у Львові одноголосно підтвердили радянський режим в Зах. Україні.

 

29 жовтня

Львів не має ніякого зв'язку із зовнішнім світом, він знаходитися в повному вакуумі Червоної Армії: ні телеграфу, ні пошти.

 

1 листопада

Верховна Рада СРСР одноголосно прийняла Зах. Україну до складу СРСР. Сталін був присутній на сесії. Зах. Українська делегація, складена з робочих, дітей і жінок у вишиванках, вийшла на сцену під бурхливі оплески. Промова представника західноукраїнської делегації була на українській мові. Він заявив «Хай живе наш визволитель, тов. Сталін!» Потім делегація була посаджена на передньому ряді. Єврейська дівчинка подякувала Сталіну і розповіла про переслідування євреїв в Польщі. Один із делегатів, який прибув до Львова з Радянською армією, розповів про свій візит у львівський університет після захоплення Львова Червоною Армією. Він виявив, що деякі студенти стоять, а деякі сидять, не дивлячись на те, що було багато порожніх лавок. Йому пояснили, що зтероризовані єврейські студенти бояться сидіти, не дивлячись на присутність Червоної Армії. Делегати бурхливо аплодували засудженню цієї практики. Було помітно, що багато представників західноукраїнської делегації все ще не звільнилися від деяких буржуазних звичок. Наприклад, замість того, щоб апплодувати разом зі всіма, вони кланялися делегатам.

 

2 листопада

Ватикан повідомляє, що митрополит Шептицький був убитий Червоною Армією. Газета публікує некролог Шептицькому.

 

 

24 листопада

Телеграфний і поштовий зв'язок між Зах. Україною і рештою СРСР відновлено. Проте зв'язки із закордоном у Зах. Укр. все ще немає. Представник італійського посольства в Москві прибув до Львова переакредитувати консульство, що існувало там, від Польщі до СРСР.

 

6 грудня

Радянські власті відкрили 800 кооперативних магазинів у Львові.

 

10 грудня

Зіткнення між неопізнаними бойовиками і Червоною Армією відбулися біля Дрогобича.

 

29 грудня

Новини про смерть Митрополита Шептицького спростовані.

 

30 грудня

Арешти польських, єврейських і українських комуністів у Львові в покарання за скарги проти радянських властей. Випадки дезертирства, коли червоноармійці переодягалися у звичайний одяг і під виглядом польських громадян переходили румунський кордон, змусили радянські власті заборонити продаж цивільного одягу червоноармійцям Галичини. В той же час 3 000 євреїв прибуло до радянського Львова з концтабору Любліна без  перешкод з боку німців.