Багате і насичене у нас життя

Ми захоплені потоком щоденних подій, новин з верхів: президент сказав, не сказав, підписав, не підписав. І не помічаємо, яке ж у нас цікаве, захопливе, веселе, позитивне і головне – дико насичене подіями життя. Тут, унизу. Нам нудьгувати ніколи.

Читаючи підбірку новин в Інтернеті, я вкотре згадав теплими словами свого першого і останнього вчителя з Канади (більше їх сюди не відряджали). Не раз він нам говорив, повернувшись живим з вулиці: «Та у вас тут таке цікаве життя. Кожен день щось відбувається».

Хто б сперечався. На Буковині «29-річний чоловік зґвалтував та вбив односельчанина», знайдено «снаряд та 45 патронів часів війни», а «на Прикарпатті міліція затримала власника наркопритону». І в самому Івано-Франківську «експонують осикові іграшки». Це наша відповідь китайській пластмасі. Зробимо осикові іграшки, бо діти - наше майбутнє, і якщо з ними щось не так у вихованні, то буде, як на Волині, «де діти пограбували церкву», або на Рівненщині, де «5-річний хлопчик впав на металевий штир», або у самому Рівному, де «маршрутка в'їхала у мопед» і «затримано банкіра, який привласнив 1,6 млн грн». Закарпаття також не дає нудьгувати. «В Ужгороді викрили підпільний цех з виготовлення коньяку». Грошей немає, а жити треба. З тої нужди відкрили власне, підпільне, виробництво. Конкуренти здали, і доблесні слуги закону приїхали, забрали і випили весь коньяк. Так країна помалу спивається. «246 п'яних водіїв автобусів затримали в Україні за місяць». Всі інші або були тверезими, або відкупились, або їм пощастило - так проскочити. І це тільки ті чуваки, що людей возять. Скільки ж тих, хто возить цемент, п'яними було? Напевно, їх ніхто і не рахує.  

Справжнє, не придумане, захопливе життя країни. Люди творять історію власними руками. Ну що, що може бути нового, в тій Канаді, яку часом називають раєм для пенсіонерів? Мабуть, тому, що нічого їм робити, вони там, у «Канаді збиратимуть гроші для Стрия», (може, на лікарню зберуть), а не ми тут на Львівщині, збираємо гроші для Вінніпегу, Торонто, чи Едмонтона.

Нам нудьгувати ніколи. На нашій вулиці празник. «Вперше за 20 років у Львові відремонтували відділення пологового будинку №1». А могли і не відремонтувати. Народжували ж якось жінки всі ці 20 років без ремонту - і нічого. Колись у полі це робили. Не було б виборів - і далі ніхто б не ремонтував. Куди потім тим діткам подітись. Пішли і церкву пограбували.

Але ні, це не тут - у Львові з грошима «всьо чотко». Чекають. А хто ж його знає, скільки ще. «Тимошенко пообіцяла Львову гроші». Все. Могла і не пообіцяти. Вона така запальна дама - та наша прем'єрка. Могла, так як і з гривнею заявити, мовляв якщо ми її виберемо в президенти, то вона її укріпить. Тобто гривню. А якщо ні, я так пойняв, то ми всі разом з нашими всіма гривнями тут укріпімось і підемо на дно.

Тому всі чекають. Якщо зараз, під час виборчого цирку, не дадуть - то вже ніколи. І дають, дають обіцянки. «Кабмін знайшов кошти на охорону найцінніших експонатів Львівщини». Ура! Раніше ніяк не могли знайти. Чекали, коли всі цінні експонати вивезуть, щоб залишилися тільки найцінніші. Це вам не Андріївська церква в Києві, щоб сотий раз перефарбовувати, або «президентський» палац, щоб ще раз золотом покрити.

Тепер вже не страшно читати, що «після візиту в Україну Патріарх Кирило здійснить переворот». Хоча переворотом у виконанні патріарха нас ще не лякали. Раніше - все якось армією, регіонами, Путіном.

«З нового року у Львові може зрости вартість водопостачання» хтось сподівався прочитати, що вона може зменшитись?! І не таке бачили й чули. Тим більше, коли є цей могутній позитив. Ні, мова не про лікарню, яку 20 років не ремонтували. Уявіть собі таку 20 років неремонтовану квартиру... А це ж лікарня. Але я про інше: «Цими вихідними відбудеться відкриття Великого палацу Золочівського замку». Нарешті! Крихітна добра новина у цьому морі лайна. Приємно, щось є, якийсь зсув у житті цих зруйнованих, пограбованих, покалічених замків. А ще буде «конкурс дитячого малюнка в центрі міста». Трохи пізніше, під книжковий форум. А може, хтось із кандидатів приїде, навіть сам гарант.

По-різному можна ставитися до новин, реальних подій, які відбулись одного дня. Так, в кожній країні є дрібний кримінал, наркопритони, особливо в Азії і Східній Європі, Та й у нас. Хоча всі жінки на заробітках в Італії. Тож з того горя, замість односельчанки, односельчанина зґвалтували. Буває, напевно коньяк пили підпільний. Кругом є економічні злочини, і у бідних країнах третього світу виникають підпільні цехи, особливо з виготовлення алкоголю, треба ж щось пити, є нечесні банкіри, навіть в Америці є. Так само, як нещасні випадки з дітьми трапляються всюди. Нікого у тому ж В'єтнамі не здивує, якщо маршрутка в'їде у мопед чи ровер. Он в Танзанії в'їхали у живого слона. На землі, де було стільки воєн, не є чимось дивним відкопати не те що патрони - танкову армію. Але, якщо діти грабують церкву, а людей в автобусі перевозять п'яні водії, то це вже деградація суспільства. Добре, що цього дня не писали про немовлят, викинутих на смітник, наркоманів, скинутих з багатоповерхівки на Сихові, застрелених губернаторів, мільйонні «подарунки» наших політиків .Ми це вже читали, і це знову, знову буде, якщо в таких масштабах заборговують зарплату і 20 років не ремонтують лікарню, якщо живуть, постійно чекаючи на гроші як не з Києва, то з Канади. На черзі - ООН.

Ми захоплені потоком щоденних подій, новин із верхів: президент сказав, не сказав, підписав, не підписав. І не помічаємо, яке ж у нас цікаве, захопливе, веселе, позитивне і головне - дико насичене подіями життя. Тут, унизу.