«Бандитам – тюрми!» Перший пішов

Не дарма кажуть: краще пізно, ніж ніколи. Ми майже п’ять років чекали на реалізацію «обітниць Майдану», зокрема «Бандитам-тюрми». І ось нарешті перший «бандит» має шанс потрапити до тюрми. Принаймні, такий вирок – 8 років позбавлення волі – виніс йому днями Ворошиловський районний суд Донецька.

Хто ж цей «бандит»? Це відомий наклепник Борис Пенчук - колишній власник донецького універмагу «Білий лебідь» і автор книги «Донецька мафія». Це ім'я стало загальновідомим в Україні після Помаранчевої революції, коли Пенчук звинуватив депутата Партії регіонів, голову Донецької облради і бізнесмена-мільярдера в рекеті, шахрайстві, шантажі тощо. Колесникова навіть у СІЗО потримали коло чотирьох місяців. Пригадуєте: «Боря, ти де? А я на морі»?

Так от, в результаті ретельного розслідування, яке непідкупні, компетентні, незаангажовані і авторитетні українські органи правопорядку і правосуддя провели із традиційним перевиконанням п'ятирічного плану, виявилося, що бандитом насправді є не Колесников, а Пенчук. Борис Пенчук з метою наживи і приватної помсти звів наклеп на добропорядного громадянина, чесного бізнесмена, народного обранця від трудової Донеччини - Бориса Колесникова. Скільком людям не зміг допомогти, скількох дітей не здолав ощасливити цей прекрасний чоловік, перебуваючи майже 4 місяці за ґратами. Уявляєте, яка шкода нанесена якимось наклепником справі розбудови української держави в цілому, і пролетарському Донбасові зокрема?

Добре, що у нас є непідкупний і послідовний, чесний і мужній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Принципова позиція якого - невтручання - допомогла донецьким правоохоронцям затримати Пенчука, що вже мешкав у Києві, і вивезти його для засудження у Донецьк. І дарма злостивці розповсюджують чутки, що це саме Луценко у 2005-му здійснював психологічний тиск на Пенчука з вимогою свідчити проти Колесникова і давав йому тверді обіцянки захистити і вберегти від помсти «донецької мафії». Ми віримо «польовому командирові» Майдану Юрі, а не якимось анонімним пліткарям. Хіба ж можна не вірити його щирому поглядові в телекамеру, коли він заявляє, що за час слідства не зустрічався ні з Пенчуком, ні з Колесниковим, ні з представниками слідчих органів?

Та справа ж навіть не в тому, хто з ким зустрічався, хто в кого тиснув, хто кому що обіцяв. Головне - це почуття безпеки громадян і відчуття суспільної справедливості. Те, що шляхетна людина Борис Колесников отримав нагороду від президента Ющенка за заслуги перед батьківщиною, а негідник Пенчук потрапив на нари - неймовірно зміцнює наше почуття безпеки і наповнює наші душі відчуттям справедливості.