Більше грошей на місця, або три кроки до розвитку громад

Кожен з нас вболіває за кращі умови проживання в рідному місті, селищі чи селі. Усі ми хочемо ходити по рівних дорогах, мати доступ до якісної медицини і не проходити 7 кіл пекла, щоб віддати свою дитину в садок.

Але на шляху до комфортного життя зазвичай стоїть безліч перешкод. І ключова – хронічна нестача коштів у бюджеті.

Дитсадки, школи, лікарні та амбулаторії, комунальні дороги, розвиток ЖКГ тощо – фінансуються з місцевого бюджету. А від всього зазначеного безпосередньо залежить наш комфорт. Тому так важливо, щоб громади були спроможними. А ми, депутати, постійно цьому сприяли та шукали інструменти для їхнього розвитку.

Разом з тим треба нагадати, що в Україні на етапі завершення перебуває реформа децентралізації, протягом провадження якої, на бюджети громад державою було перекладено низку повноважень без належного фінансового ресурсу. А це точно не той варіант, який допоможе успішно закінчити реформу.

Крім того, громади постійно зіштовхуються з різними викликами як ситуативними, так і більш системними. Ситуативним та раптовим викликом, зокрема стала боротьба з коронавірусом, коли навесні 2020 р. місцева влада прийняла основний удар пандемії на себе. Або ж скорочення між першим та другим читання проекту Держбюджету фінансування Державного фонду регіонального розвитку на цей рік з майже 8,9 млрд грн до 4 млрд грн, яких вистачить лише для завершення розпочатих інфраструктурних проектів. А про початок нових навіть не йде мова.

Водночас держава систематично не виконує низку зобов’язань, наприклад, у частині щорічного недофінансування освітньої субвенції в межах 15-20%.

Пощастило, що наприкінці 2020 року завдяки моїй правці вдалось відстояти збереження акцизу з продажу пального на місцях і зберегти 7,5 млрд грн для громад. Але потрібно значно більше для їхнього повноцінного розвитку.

Три кроки для того, щоб на місцях залишалось більше грошей:

Перший. Збільшити надходження податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів. Для цього я зареєструвала відповідний законопроект №5066. Він пропонує надати місцевим бюджетам +5% ПДФО. Тобто якщо зараз в бюджети громад надходить 60% цього податку, то я пропоную зробити 65%.

Що це дасть? Близько 20 млрд грн – зможе додатково залишитись на місцях. А додаткових 20 млрд грн – це можливість збудувати десятки шкіл, амбулаторій, садочків по всій Україні.

Це один з найважливіших кроків. Адже ПДФО – ключовий податок місцевого бюджету. Відповідно саме він найбільше впливає на його дохідну частину. Прийняття законопроекту покращить фінансову самостійність місцевих бюджетів та сприятиме ефективному здійсненню бюджетної децентралізації. А головне – стане міцним фундаментом для подальшого розвитку громад.

Другий. Змінити механізм надходження реверсної дотації для громад. Зараз з місцевих бюджетів спроможних громад до Держбюджету стягується 50% реверсної дотації. Через це такі громади, зокрема як Львів, недоотримують чимало коштів до своїх бюджетів. Наприклад, реверсна дотація для бюджету Львова на 2021 рік передбачена в розмірі 735,8 млн. Це друга за величиною реверсна дотація серед обласних центрів. Погодьтесь, сума справді велика. І лише призведе до втрати значних фінансових ресурсів. А коли мало коштів – складно говорити про спроможність громад.

Це проблема не тільки Львівської ОТГ, але й інших громад, які через великий відсоток реверсної дотації, не мають достатньо ресурсів для власного розвитку.

Але це можна змінити. Законопректом мого колеги Володимира Цабаля, який пропонує зменшити розмір реверсної дотації до 30%. А також замінити діапазон показника індексу податкоспроможності громад з 0,9-1,1 на 0,8-1,2. Індекс потрібно змінювати через те, що зараз громади практично не мають мотивації збільшувати свою фінансову спроможність. Адже якщо індекс становить більше 1,1, то вони мають передати до державного бюджету половину суми, що перевищує цей показник.

Якщо ініціативу приймуть, то це допоможе створити стимули територіальним громадам для збільшення власних надходжень. І відповідно сприятиме розвитку підприємництва, підвищенню заробітних плат працівникам та загалом кращому розвитку в громадах.

Третій крок – змінити перерозподіл надходжень екологічного податку. Пояснюю, що маю на увазі. У 2018 р. відбулось суттєве зменшення розподілу надходження коштів від сплати екоподатку до спеціального природоохоронного фонду у складі обласного бюджету з 55% до 30%. Тож зараз справляння цього податку виглядає так: 30% — до обласних бюджетів; 25% — до спеціального фонду міських, селищних, сільських бюджетів; 45% — до загального фонду Держбюджету України.

Внаслідок цього, склалась ситуація коли на місцях просто недостатньо коштів для вирішення екологічних проблем. А в регіонах їх, зокрема на Львівщині, чимало. Наприклад, критично не вистачає коштів на каналізування та очисні споруди.

У Раді вже зареєстрована ініціатива щодо перерозподілу надходжень від екоподатку. Ним пропонується 80% коштів розподіляти між спецфондами області та міста (50% надходжень від податку надати області, а 30% – міським, селищним, сільським бюджетам). Адже це, по-перше, забезпечить принцип реформи децентралізації. По-друге, збереже більше коштів на місцях, які зможуть піти на різні екологічні проекти.

Усі три кроки в разі прийняття та реалізації сприятимуть розвитку громад, що безпосередньо робитиме кращим наш комфорт в рідному селі, селищі чи місті.