Чорнокозинці: один з найдавніших замків Поділля, який був резиденцією єпископів

У Чорнокозинцях над Збручем в межах Хмельницької області руїною доживає один з найдавніших замків Поділля. Його збудували приблизно на межі XIV-XV століть.

У путівнику «Замки Поділля» зазначається, що село відоме з XV ст. Воно було розташоване недалеко від молдовського кордону і Волоського шляху, яким часто навідувалися татари. Тому там збудували оборонний замок. Він постав на горі над Збручем, але точна дата невідома. Деякі дослідники виводять його коріння ще з литовської доби і князів Коріатовичів.

Наполеон Орда. Палац у Чорнокозинцях, XIX ст (з Вікіпедії)

Народні легенди твердять, що у замку жив сам князь Коріятович зі своєю сестрою. Під час одного з раптових нападів татар він втік підземними ходами і сховався у скелях над Збручем. Його сестра перейшла річку мостом і врятувалася втечею. Вона встигла винести зі замку скарби, за них у лісі збудувала церкву і монастир, де прожила до кінця життя.

Міцні стіни замку утворювали неправильний чотирикутник з вежами, найдовше прясло простягалося до 80 м. Фортеця стала прихистком для місцевого населення в час нападів татар та волохів. Круча над рікою була надійним захистом твердині. З протилежної сторони її додатково захищав рів.

Сучасні фото руїн замку з Вікіпедії та Google Maps

Одну з найстрашніших атак замок зазнав 1516 року, коли його спалили дощенту, як і Скалу над Збручем. Проте за кілька років поселенню надали статус міста з правом проводити ярмарки.

1672 року турки захопили Кам’янець-Подільський, розташований неподалік, однак Чорнокозинці ще два роки їм опирались. Потім наступив час 25-річної окупації замку османами.

Село і замок перебували у власності кам’янецьких єпископів. Після відступу турків вони відновили твердиню і збудували там літню резиденцію.

Палац літньої резиденції єпископів, 1929 рік (фото Антонія Урбанського, з Вікіпедії)

Російська імперія конфіскувала Чорнокозинський замок і подарувала його племінниці Потьомкіна Катерині Скавронській. Його використовували як родовий маєток до революції 1917 року. Нині замок у стані руїни. У селі був також костел XVII ст., проте і від нього майже нічого не залишилось.