Україна в скорботі - ми скорбимо з нею. І хочемо, щоб своїх героїв кожен з нас знав в обличчя. Ми продовжуємо розповідати вам про бійців "Небесної сотні" з Львівщини.
Йому було всього 28. Молодий, сповнений життєвою енергією та вірою у краще життя. Володимир Жеребний поїхав до Києва ще першого грудня. У рідних Рудках його зустрічали вже як героя. Серце хлопця зупинилось 20-го лютого - після смертельного поранення в шию.
В цьому дворі, Володя провів більше двадцяти років свого життя. Тут криниця, яку копав його батько. Дитячий майданчик, де малим, Володя грав у футбол. Сусіди досі не можуть повірити, що хлопець сюди більше ніколи не повернеться. Щирий та завжди усміхнений.
Через дорогу від будинку - Вишнянський коледж. Володимир тут навчався, а віднедавна і працював. Відповідав за студентське самоврядування. Його одногрупники згадають, як пять років тому веселились разом на зустрічі випускників.
Цього року зберуться вже без нього.
В січні у коледжі облаштували куток пам'яті за загиблими на Майдані. Ніхто б ніколи і не подумав, що тут з'явиться й фото Володі.
В кабінеті хлопця досі лежить записник із робочими планами.
Друзі та колеги впевнені: на Майдан Володимира Жеребного спонукало поїхати загострене відчуття справедливості.
Кулю влучила Володимиру у сонну артерію. Снайпер не залишив жодного шансу врятувати йому життя. На той момент Володі було всього 28.
Провести героя в останню путь прийшли тисячі людей. Для них - він не помер, він залишиться жити в серцях мільйонів, несучи свою варту у Небесній сотні.
Ми використовуємо