"Буду тут жити"

Була у мене сьогодні розмова з високопоставленим чиновником. Він поцікавився, що я буду робити якщо в Україні все буде погано.

- Треба робити все для того, щоб не допустити такий сценарій.

- А якщо зовсім погано буде? Думав куди поїхати?

- Мені нікуди їхати. І не хочу.

- Будеш тут вмирати?

- Буду тут жити!

- Погано, що у тебе немає "запасного аеродрому".

- Погано, що ти другий за два дні хто говорить про його необхідність. Не «запасний аеродром" треба готувати, а не доводити до його реалізації.

- Ти оптиміст.

- Не сперечаюсь. Це погано?

Так і розійшлися. Він з думками про те, що в разі колапсу треба мати місце куди він може звалити. А я з думками про те, що з таким настроєм можна накликати таки біду. Не запасні варіанти треба готувати, а кістьми лягає для збереження і відродження України. Кожен на своєму місці. Реалізовувати соціальний запит на СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Не конструювати проблеми, а усувати їх. Чи не імітувати бій, а битися. Тоді у нас все вийде. І нікому нікуди не доведеться їхати.