У Дитячому будинку чекає на батьків маленький Артемко. Святий Миколай приніс йому цієї ночі машинку. Однак одне бажання таки залишилося невиконаним - про нього маля мовчить.
Артемчика можна лагідно називати маленьким мишенятком. Адже він такий дрібненький. Та 4-річний хлопчик зовсім самостійний.
Вихователі нахвалюють дитя: кажуть, він творчий і енергійний, попри те, що з затримкою психічного розвитку. І танцює гарно, і співає.
А коли ще й прихвалити, - то докладе усіх зусиль, аби бути найкращим.
Мама-зозуля свого часу не визнала Артемкового батька, а згодом й сама зреклася сина.
Рік тому, коли дитя потрапило сюди з будинку маляти, воно знало лише кілька найнеобхідніших слів - "дай-подай".
Сьогодні ж цей малюк декламує довгі вірші.
Звик би до нових батьків, називав би їх своїми мамою і татом.
Якщо ж зараз на дитя дивляться нові люблячі батьки, то про всяк випадок зазначимо, що Артемко дуже любить борщик та зупку з макаронами.
Ми використовуємо