Через репресії українці стали менше виходити на протести, - дослідження

За даними моніторингу протестів в Україні, що здійснюється Центром дослідження суспільства, весна 2010 року позначилась рекордним сплеском протестної активності. Натомість, влітку кількість подій знову скоротилась, у серпні ледь не досягши лютневого мінімуму. Найприкметнішими особливостями періоду з квітня по серпень 2010 року є «ланцюгова реакція» страйків та зростання репресивних дій влади по відношенню до протестувальників.

Найактивнішими областями з квітня по серпень були Київська та Харківська (по 180 протестів), Львівська (106) та Одеська (93). Також гарячими точками стали Крим у квітні, Луганська область у червні (через багатоденні протести мешканців Свердловська проти екологічного забрудення місцевою шахтою), Полтавська – у серпні (через "італійський страйк" робітників Гірничозбагачувального комбінату в м. Комсомольськ). Найменш активні – Закарпаття, Сумська область (по 14 подій), Рівненська та Кіровоградська області (по 17 подій), - повідомили ZAXID.NET у Центрі дослідження суспільства.

Протягом квітня-травня першість належала ідеологічним конфліктам (32%) – окрім традиційних тем (ОУН-УПА, українського націоналізму, неофашизму та антикомунізму), протести стосувались навчань військових сил НАТО "Sea Breath" в Україні, ратифікації російсько-українського договору щодо Чорноморського флоту та святкування 1 та 9 травня. У червні загострились конфлікти навколо прав людини та громадянина (25%) – поштовхом послугувало вбивство студента Ігоря Індило на міліцейській дільниці та спроби прийняття законопроекту №2450, що обмежує свободу зібрань, а також проекту щодо впровадження комендантського часу для дітей та підлітків. У липні та серпні на перший план вийшли економічні проблеми (26%) та конфлікти навколо власності (22%): передусім йдеться про затримку зарплат та антизабудовні конфлікти.

Після лютневого затишшя після виборів, партійна протестна участь всю весну протрималась на високому рівні (досягнувши в травні 33% від усіх подій за місяць) і трохи знизилась влітку (проте, все ще залишаючись на рівні 17% від всіх протестів). Половина всіх протестів стосувалась ідеологічних проблем (російського та українського націоналізму, радянських та національних свят, історичних та релігійних суперечностей та ратифікації договору про Чорноморський флот), і лише четверта частина – політичних конфліктів щодо владних відносин у суспільстві та окремих представників влади, спрямованих переважно проти уряду та Президента. Слід зазначити, що партії, котрі беруть участь в протестах, – це, здебільшого, представники крайніх позицій в політичному спектрі. Праві представлені переважно Всеукраїнським об’єднанням "Свобода", що значно випереджає всіх інших за рівнем протестної активності, "ліві" – Комуністичною партією України та Прогресивною соціалістичною партією. Решта політичних сил помітно рідше використовують протест як метод боротьби, принаймні, у поствиборчий період.

Влада частіше стала негативно реагувати на протести. Якщо в середньому за весь час моніторингу на кожні 100 протестів припадало 12 репресивних дій, то в травні та липні це співвідношення зросло до 20 репресивних дій на 100 протестних. Ідеться як про безпосередні дії правоохоронців проти активістів (арешти, сутички, блокади), так і про судові справи, заборони проведення заходів, обшуки причетних до протестної активності та інші форми прямого чи опосередкованого перешкоджання з боку уповноважених державою осіб.