Чи можна Вам заколядувати?

Найвеселіше колядників приймали в приватних оселях. Дзвінок – і до вас заходить свято! Сусіди починають виглядати у вікно, господарі метушитися, готувати келишки, таці і, звісно, гроші, а діти просто стрибати по хаті від емоцій.

Справжнє Різдво та коляда приходять до тих, хто на них чекає! Для кожного з нас Різдво це - велике таїнство, споконвічні традиції і, звісно, різдвяні пісні. У Львові  це свято має особливий настрій, бо і різдвяні вертепи, і колядки серед мурів старого міста набувають неповторної енергетики казки, на яку очікують як діти, так і їх батьки, бо казки потрібні усім, особливо дорослим. Як львів'яни зустрічають Різдво, приймають колядників, цього року ZAXID.NET вирішив подивитися разом із львівською вокальною групою «Орфей», яка щороку дарує своїм друзям Різдвяну коляду.

Здавалося б, що цього року, коли країна стоїть на порозі сама ще не знає чого, святковий настрій та розмах самих святкувань мали б бути достатньо скромними, економними. Але самообмеження - не для українців. Як кажуть, ми ще не таке переживали, принаймні такого висновку можна дійти, дивлячись на святкові столи львів'ян. На підтвердження цього один з «орфеївців» розповів історію, коли (зараз не важливо до кого і хто) чоловік з Криму приїхав у гості до Львова зустріти Різдво. Як підсумок свого візиту, гість сказав таке: «Какой у них там кризис, когда они целый день пьют, едят, танцуют!»

Під цей настрій ми й пішли колядувати.

Мушу одразу сказати, що коляда разом із «Орфеєм» видалася, по-перше, весела, бо хлопці раз дихають, а раз жартують, по-друге, такого виконання й таких колядок (окрім «Нова радість стала», з якою зазвичай стукають у наші двері колядники, хлопці співали - «Христос родився», «Вселенная, веселися», «Радуйтеся, всі людіє», «Стань, Давиде», «Народився Бог на санях») мені чути не доводилося, як, переконана, й більшості тих, до кого цьогоріч завітав «Орфей».

Зустрічали гурт, як завжди зустрічають бажаних гостей, - посмішками. Коли октет заходив до святкових ресторанних залів, люди, для яких коляда була сюрпризом, завмирали і повертали погляди на голоси. Одразу відкладали виделки і вже не знаю чому, але певно на знак поваги, вирівнювали спини і затамовано слухали. Щоправда, ніхто не підспівував, хоча всі, хто мав фотоапарати, неодмінно поспішили «увіковічнити» для себе гостей.  Не знаю, чи колядки були невідомі,  чи, як сказала одна пані, яку її подруга підбивала співати: «Та ти що, мене ти потім наслухаєшся, а цих колядників ще невідомо коли почуємо, не говори краще». Мабуть, тій пані колядки таки сподобалися. Аби якось відзначити голосистих гостей особисто, вона взяла шампанське і попросила свою маленьку онуку (на безмежну радість останньої) подарувати «іскристе» хлопцям, що, звісно, не могло не викликати доброго сміху у всіх присутніх.

Додам, що настрій наших колядників, як і самі колядки, ставали чим далі, тим веселішими, бо господарі свят намагалися компенсувати підвищений виконанням «Орфею» градус святкового настрою градусами у плящині, проте хлопці, як могли, намагалися берегти сили.

Між іншим, якщо говорити про святкові «кризові» столи, то прогнози, що українці зустрічатимуть свята щонайбільше з куркою та вином на столі, слава Богу, не справдилися: все було, як завжди, - майже як на весіллі.

Проте найвеселіше гурт, як на мене, приймали в приватних оселях. Дзвінок - і до вас заходить свято! Сусіди починають виглядати у вікно - що то за дійство, господарі метушитися, готувати келишки, таці і, звісно, гроші, а діти просто стрибати по хаті від емоцій. Як би господарі не розуміли, що гурт має, як Миколай, великий список тих, кому даруватиме свою коляду, то переконана, що не відпускали б зі своєї хати: люди щиро дякували за голоси, бажали Божої ласки і просили приходити наступного року.

 Не обійшлося цього вечора, як сказали хлопці - як завше, і без несподіванок. Побачили ми, як веселиться на свята наша влада. Випадково, як це буває у Різдво, в холі ресторану «Високий замок» побачили одне одного давно знайомі «орфеївці» і один із заступників голови Львівської ОДА Ярослав Кашуба. Останній святкував тут день народження свого колеги - іншого заступника губернатора Сергія Таратути. Для уродженця «сонячного» Маріуполя вирішили зробити приємний сюрприз у вигляді коляди.

Товариство (уродини Сергій Таратута святкував у колі колег - голови Львівської ОДА Миколи Кмітя, всіх його заступників та голови Львівської облради Мирослава Сеника) було приємно заскочене такою несподіванкою. Хоча найбільше, мабуть, був здивований Микола Кміть і «орфеївець» Андрій Хавунка, які колись ходили до одних аудиторій «Львівської політехніки». Несподіванкою для нас було те, у що був вбраний «винуватець» забави, нагадаймо - уродженець Маріуполя, футболку з написом - «Дякую тобі, Боже, що я не москаль» (як згодом виявилось, її йому подарували на день народження і було видно, що носить він її із задоволенням )!

От така коляда з «Орфеєм» вийшла.

На завершення відверто скажу, що свято вдалося. Цікаво, що впродовж усієї коляди з «Орфеєм» найвідданішими слухачами різдвяних пісень була малеча. Не знаю, чи зауважили самі виконавці, але в одному товаристві, яке випадково мало можливість слухати «Орфей», протягом всіх п'яти колядок трирічний хлопчик став собі на стільчик і з посмішкою безперестанку плескав октету разом зі своєю мамою...

Фото зі сайту abetka.ukrlife.org