Чи можна змінити владу в Росії без кровопролиття?

Авторитарного президента Путіна, котрий завів Росію в глухий кут і поставив світ на межу глобальної катастрофи, можна усунути тільки силою. Таку думку 5 листопада в інтерв'ю для радіо «Эхо Москви» висловила відома російська телеведуча Ксенія Собчак.

Під час інтерв'ю теледіву запитали, чи може вона вплинути на владу. Ні, відповіла вона і змалювала внутрішньополітичну ситуацію в Росії на життєвому прикладі. У кафе приходить людина і починає скандалити й лихословити. «Ось я вважатиму своїм обов'язком підійти і максимально переконливо, як я вмію, сказати, мовляв «молода людино, ну не треба так поводитись, майте совість. Тут і бабуся літня сидить, і діти бавляться... » Але якщо людина після цього пошле мене куди подалі і ще замахнеться кулаком, я битися з ним не буду, просто тому, що я не б'юся... Те ж саме і з мітингами, і з Путіним», – міркувала донька першого демократично обраного мера Санкт-Петурбурга Анатолія Собчака, померлого в лютому 2000 року.

Виходячи з даних порівнянь, нинішня російська влада схожа на небезпечного хулігана, а громадяни, які виходять на акції протесту, – це ті, що підходять до такої людини і просять поводитися нормально.

Але путінське угрупування, що має кадебешне коріння і звикло до безкарності, не розуміє мови здорового глузду й увічливих умовлянь. «Нас усіх дружно послали», – констатувала Собчак, маючи, очевидно, на увазі і жорстокий розгін спецназом протестів, що відбулися 6 травня 2012 року на Болотній площі у Москві.

Продовжуючи розвивати тему, тележурналістка зауважила: «Хтось залишився з битами битися далі, а хтось в силу нездатності битися і нездатності йти на відкритий збройний конфлікт, який зараз є єдиним способом змістити цю владу, пішов додому, сказавши: "Ну добре, якщо людина хамить і плюється, доведеться сидіти за сусіднім столиком і терпіти". Ось зараз ми перебуваємо в такій ситуації: сидимо і терпимо».

На питання, чи правильно її зрозуміли, що єдина можливість «вплинути» на владу – лобовий конфлікт на вулиці, Собчак відповіла чітко і однозначно: «Зараз так. Зараз вже, безумовно, немає іншого способу». Чому? «А пройшли ми цю точку неповернення. Уже все, вже, на жаль – я це говорила неодноразово – на жаль, немає іншого варіанту. Тобто Путін і ця команда показали, що влади по-доброму вони не віддадуть».

Варто нагадати, що на початку 1990-х у команду батька Ксенії було введено працівника КДБ Путіна. Спочатку колишній шпигун грав роль радника голови міськради Собчака, а з обранням того мером став керівником комітету із зовнішніх зв'язків Санкт-Петербурга; пізніше його призначили першим замом голови уряду міста, зберігши за ним і зовнішньоекономічний напрям. На цьому терені, як свідчила екс-депутатка міськради Марина Сальє (померла 2012 року), Путін відзначився великими махінаціями, пов'язаними з програмою постачання Санкт-Петербурга продовольством в обмін на сировину. У 2008 році, після затримання поліцією Іспанії низки російських громадян, у ЗМІ з'явилася інформація про зв'язки Путіна з ватажком великого злочинного угруповання...

Вдова Собчака і матір тележурналістки Людмила Нарусова напевно знає чимало такого, що могло б підмочити імідж нинішнього господаря Кремля. Тому не варто дивуватися, що Ксенії Собчак, яка свого часу активно займалася опозиційною діяльністю, путінська влада вибачає багато того, що будь-якому іншому опозиціонеру давно б гукнулося арештом, як мінімум.

Якби Ксенії Собчак не було, то путіністи мали б її «народити». Такі постаті в опозиційній тусовці не приносять великої шкоди режиму, зате створюють видимість свободи слова. Розкручена в інфопросторі Собчак вільно чи мимоволі може просувати потрібні Кремлю ідеї та допомагати зомбувати населення.

Наприклад, у згаданому інтерв'ю головний редактор «Эха Москви» Олексій Венедиктов сказав: «Ну, добре. Наш слухач ТРІАТ-30 запитує: Крим треба повернути? Малося на увазі – повернути Україні, якій півострів, за всіма міжнародними нормами, належав і досі належить.

Собчак тут же стрепенулася: «Що значить "повернути"? Він вже зараз частина російської території, наскільки я знаю». Теледіві популярно нагадали, що світова спільнота не визнає Крим частиною Росії. «Ось Україна через це воює з нами або, точніше, ми воюємо з Україною... Тож Крим треба повернути? – Питає наш слухач», – повторює Венедиктов. І Собчак ще раз схоплюється: «Що значить «треба»? Він зараз за фактом у складі Російської Федерації».

Вам це не нагадує «Кримнаш» тих підданих біснуватого фюрера, які своєю підтримкою цього вбивці спонукають його творити злочини проти людства?

Після деякого словесного перегрупування Ксенія все ж згадала, що Крим анексований «з грубими порушеннями міжнародних норм». І висловила думку, що «треба заново проводити референдум – вільний, з вибором людей, з агітацією «за» і «проти», і тільки після цього ухвалювати рішення».

Наче невтямки, що в путінській Росії в принципі неможливо провести вільний і чесний референдум. Якщо ж основна ставка робиться на міжнародних спостерігачів, то вони зможуть взяти участь у такому референдумі, лише якщо його готуватиме і проводитиме українська влада за українським законодавством. Інший варіант означатиме визнання Заходом українського півострова частиною Росії і права держав силою змінювати кордони. Захід і, головне, Україна на це не підуть. Росія ж не допустить дії на «своїй території» законодавства іншої держави. Реально за красивими словами теледіви нічого не стоїть.

«Кримнаш» – це унікальний тест, дуже точний і надійний. Його гідно пройшли тисячі російських діячів опозиції, культури і мистецтва, звичайних росіян. Щодо Собчак цей тест показав: ментально розкручена теледіячка стоїть десь неподалік від Путіна і Ко. Тому її слова про «відкритий збройний конфлікт, який зараз є єдиним способом змістити цю владу» можна розцінити як дурість або свідому провокацію.

Але чи можна змінити владу в Росії без кровопролиття? Це питання я поставив низці відомих росіян. В опитуванні також взяв участь відомий американо-британський експерт.

Борис Нємцов, екс-віце-прем'єр РФ, нині депутат Ярославської обласної думи, член Координаційної ради російської опозиції:

– На виборах влада не зміниться. Путін знищив вибори як інститут. Далі можливі варіанти: важка хвороба, палацовий переворот, революція.

Олексій Мананніков, правозахисник, екс-член Ради Федерації РФ, проживає у Новосибірську:

– Лобове зіткнення на вулиці малоймовірне. Був досвід легкого дотику з владою 6 травня 2012 року. З нього єдиний висновок: влада не зупиниться перед превентивними репресіями щодо призвідників заворушень і легко віддасть наказ відкрити вогонь на ураження. ТВ розповість про перемогу над п'ятою колоною, що задумала захопити Кремль, щоб підсмажувати на вічному вогні православних немовлят.

Борис Вишневський, політолог, публіцист, депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга V скликання:

– Відповідь буде короткою. Упевнений, що це можливо. Так само, як це сталося в 1989-91 роках – внаслідок  тотальної недовіри до влади і розколу еліт. Влада буде змінена на виборах, як і тоді. Сьогоднішня ситуація багато в чому нагадує переддень тієї.

Я вважаю, що варіант сутички – поганий. Тобто можуть бути і масові мітинги, і страйки, й інші акції протесту – але без силових зіткнень. Якщо вони почнуться – про жодні вибори не може бути мови. Революція має бути тільки «оксамитовою». Без крові.

О.К .: Це бажання, з ним можна і потрібно погодитися. А який, на ваш погляд, реальний розклад?

– Важко сказати – з урахуванням неадекватності влади все може бути.

Ніна Останіна, екс-депутат Держдуми, нині керівник апарату думської фракції КПРФ:

– Безумовно, зміна влади в Росії можлива без кровопролиття. Приклад тому – Новосибірськ, де системна робота КПРФ привела до перемоги на виборах. Але справа не в команді Путіна, а в російській опозиції. Пробіркова опозиція, де б її не вирощували – в Білому Домі чи у Суркова-Володіна (кремлівські чини, – авт.) – не здатна стати авторитетом у людей праці, а обережність опозиції парламентської просто віддалила процес мирної зміни влади на невизначений період.

Михайло Корнєв, підприємець, генеральний директор агрокомпанії (Тамбовська область):

– Я впевнений, що Росії потрібні термінові реформи. Якщо процес лібералізації та демократизації суспільства не почнеться найближчим часом, то ситуація справді може розвиватися непередбачувано.

Девід Саттер, екс-кореспондент Wall Street Journal і Financial Times у Москві, експерт з питань СРСР і Росії, котрого нині позбавили права в'їзду в РФ:

– Кровопролиття можна уникати і потрібно уникати. Все залежить від готовності моральної опозиції говорити правду російському народу і вміння це робити. Система прямує до кризи. Якщо опозиція встановить зв'язок з населенням, заснований на пристойних цінностях, у ключовий момент каральні органи можуть стати ненадійними.