Чи втримається на селі молодий лікар з зарплатою 1500 грн

Репортаж з амбулаторії сімейної медицини

Чи втримається на селі молодий лікар з зарплатою 1500 грн
Сімейний лікар Ігор Заставний (зліва) з в.о.міністра охорони здоров'я Уляною Супрун та колегою з Добротвора Михайлом Незнановським

У селище міського типу Краковець, розташоване на самому кордоні, я вирушила, аби поближче познайомитися з молодим лікарем, який геть розвіяв мої уявлення про сімейних лікарів. До знайомства з ним була переконана, що переважна більшість сімейних лікарів, особливо в селі, - це медики віком 50-60 років, які мають великий досвід роботи, але їм непросто освоїти комп’ютер, який тепер конче буде потрібний в роботі. Через це вони не дуже раді медреформі, змінам, які грядуть, і вважають, що краще б залишили все так, як є.

І раптом на одній зустрічі у Львові з в.о. міністра охорони здоров’я Уляною Супрун, на якій обговорювали тему: як обрати сімейного лікаря, молодий сімейний лікар зробив свою презентацію до цієї до теми: «Давай знайомитись». Він доступно, цікаво, фахово розповів, як знайти свого лікаря тим, хто його ще не обрав. Я слухала цього лікаря і зловила себе на думці: якби його амбулаторія була ближче, я б з радістю підписала з ним декларацію.

Але ще більше цікавило запитання: що такий талановитий лікар робить у селі? Звичайно, там також хороші спеціалісти потрібні, але побутові умови, невисока зарплата, погані дороги тощо не манять молодих лікарів у село. Чи втримається він там?

Тож вирушила у Краковець, аби ближче познайомитися і все детально розпитати. Амбулаторію сімейної медицини знайшла дуже швидко.

От підніметеся на горбок, а коли будете спускатися вниз, відразу праворуч і буде наша амбулаторія. Навпроти селищної ради, показав дорогу місцевий селянин.

Сільську амбулаторію відразу впізнаю по наліпці на дверях «Тут можна обрати сімейного лікаря». Будинок невеликий, але ошатний, видно, що недавно після ремонту: вікна, двері, дах – нові. Нова огорожа, на подвір’ї – бруківка.

Амбулаторія сімейної медицини у смт Краковці

Заходжу в середину. На прийом до лікаря лише двоє пацієнтів і поки лікар зайнятий ними, вивчаю амбулаторію з середини. Тут також недавно робили ремонт. У приміщення підведена вода, тож лікарям не доводиться бігати з відром до криниці. Є невеличка кухня, де лікарі можуть перекусити. Туалет також у приміщенні, що у селі великий плюс.

А ось і наш сімейний лікар, знайомтеся: Ігор Заставний, 28 років, закінчив Львівський національний медуніверситет. Пише кандидатську дисертацію. Вільно володіє англійською і німецькою мовами. Стажувався у Нідерландах, Хорватії, Польщі, Австрії, Угорщині, Чехії і Канаді.

Ви, мабуть, родом із Краковця, запитую у лікаря, аби довідатися, як він потрапив у село.

Ні, я – львів’янин. В медуніверситеті навчався на державній формі навчання, і оскільки за моє навчання платила держава, то після закінчення вишу маю три роки відпрацювати у селі. По розподілу мене скерували в Краковець, каже лікар.

У амбулаторії Ігор працює на півставки, три дні на тиждень – у четвер, п’ятницю і суботу. Інші три дні викладає у львівському медуніверситеті на кафедрі гістології студентам-іноземцям. Паралельно пише кандидатську дисертацію.

Коли Ігор працює в амбулаторії у Краковці, то залишається там ночувати. Помешканням його не забезпечили, він винаймає його сам. Платить за нього 300 грн на місяць.

Зарплата сімейного лікаря маленька. У Ігоря лише півставки, він отримує близько 1500 грн в місяць.

На виклик до хворого – на власній машині

У амбулаторії, як розповів Ігор, є два сімейні лікарі, педіатр, акушер, стоматолог і лаборант.

Двоє сімейних лікарів та педіатр обслуговують мешканців не лише Краковця, а й 10 найближчих сіл. Загалом 5 тисяч людей. Є села більші, є дуже маленькі, до деяких сіл доріг практично нема.

До сіл Коханівка, Божа Воля та деяких інших через погані дороги дуже важко добратися, але зараз місцева влада вже вирішує питання з дорогами, каже Ігор.

Автомобіля у сільських лікарів нема. Мешканці сіл про це знають, і коли виникають екстрені випадки, або самі везуть хворого до амбулаторії, або присилають за лікарем машину. В екстрених випадках, коли комусь із селян вкрай потрібна допомога лікаря, а «швидка» приїхати не може, Ігор їде до хворого на своїй машині. Вартість бензину держава лікарю не компенсовує, але, на щастя, такі випадки бувають вкрай рідко.

Є надія, що найближчим часом в амбулаторії з’явиться автомобіль для сімейних лікарів.

А хто найчастіше є вашими пацієнтами?

Пацієнти, у яких підвищений тиск, цукровий діабет, ГРВІ і, звісно, діти. Дуже добре іде процес вакцинації. До речі, можу похвалитися, у нас вакциновано приблизно 90% дітей, які мали отримати планові щеплення. Ми на другому місці в районі.

Кабінет, де приймає пацієнтів молодий сімейний лікар Ігор Заставний

У кожного лікаря – свій комп’ютер

На робочому столі молодого лікаря бачу новий комп’ютер.

Ваш особистий чи робочий?

Робочий. У амбулаторії є чотири комп’ютери і кожен лікар (два сімейні, педіатр і акушер) мають персональний робочий комп’ютер. Два з них закупили за гроші селищної ради, ще два, а також програмне забезпечення, деяке обладнання департамент охорони здоров'я ЛОДА і Світовий банк у рамках програми «Онкопревенція».

Ігор з комп’ютером на «ти». Аби більше розрекламувати амбулаторію, донести до людей потрібну інформацію, він розробив сторінку амбулаторії у соцмережах, її логотип. Тепер допомагає колегам освоїти комп’ютер.

Навчитися працювати на комп’ютері можна у будь-якому віці, було б лише бажання. Наш педіатр спершу казала, що буде звільнятися, бо важко їй давалася ця наука, але через два тижні навчилася і зараз працює на ньому не гірше за мене, каже Ігор.

Зараз комп’ютер освоюють медсестри (їх тут три). Вони і будуть заповнювати декларації з пацієнти, підписання яких у сільській амбулаторії вже розпочали.

Важко одночасно вести прийом і заповнювати декларації, створюються черги. А коли їх заповнюватимуть медсестри, процес піде швидше: поки лікар прийме одного пацієнта, медсестра за цей час заповнить декларацію іншого. Лікарю залишиться лише поставити електронний підпис і дати декларацію на підпис пацієнту, каже сімейний лікар.

У сільській амбулаторії мешканці навколишніх сіл можуть зробити електрокардіограму, загальний аналіз крові, сечі, спірометрію, пройти огляд на гінекологічному кріслі й отримати стоматологічні послуги.

Медицина має орієнтуватися на пацієнтів

Ви стажувалися у багатьох країнах Європи, в Канаді. Чи почерпнули там щось таке, що хотіли б запровадити у нас?

Багато чого. Перше, керуватися лише доказовою медициною. Тобто, призначати пацієнтам лише ті препарати, ефективність яких доказана багатьма дослідженнями. Друге, медицина у нас має стати пацієнтоорієнтованою. Досі вважалося, що лікар – головний, він ніби на вершині, а пацієнт приходить і молиться на нього. Головним має стати пацієнт. Лікар має доступно пояснити, у чому суть його захворювання, лікування, максимально заспокоїти, надати психологічну підтримку. Третє, сімейний лікар у європейських країнах є своєрідним гейткіпером, береже ворота медицини. У нас зараз люди ходять до лікарів, до яких хочуть, і не завжди потрапляють до тих, які їм дійсно потрібні. Скажімо, у пацієнта заболіло серце, він пішов до кардіолога, а той відправив його до невропатолога. Невропатолог своєю чергою – до травматолога, бо у нього насправді болить хребет, а не серце. Сімейний лікар має усі ці знання консолідовані і він може чітко сказати, чим може займатися сам, а що потребує скерування до вузького спеціаліста.

Апаратура для лікування хворих у сільській амбулаторії

70-80% хворих, які звертаються в амбулаторію сімейної медицини, лікарі, за словами Ігоря, лікують самі, не скеровують на вторинку. У всьому цивілізованому світі цей показник становить 80-90%.

Та за кордоном лікар, який ефективно лікує, отримує бонуси. У нас нині жодного заохочення нема: пролікував лікар 100 чи 1000 хворих, лікував сам чи відправив до вузького спеціаліста, зарплата залишається та сама.

Заохочення для лікарів лише планують запровадити.

Є так звані показники якості. Скажімо, у пацієнта цукровий діабет. Є такий показник – глікований гемоглобін. Якщо сімейний лікар правильно веде пацієнта з цукровим діабетом і у нього впродовж року глікований гемоглобін є у межах норми, то держава має дати йому бонуси. На заклад, де працює цей лікар, перерахують певну суму, а вже головний лікар вирішує, як заохочувати сімейного лікаря давати надбавки чи премії, каже Ігор.

Колеги Ігоря розповіли, що свою роботу в амбулаторії на посаді сімейного лікаря він розпочали з руйнування стін і зривання підлоги. Виявилося, що три роки тому амбулаторія виглядала далеко не так, як зараз: старі вікна, двері, які погано закривалися.

Ми виграли два обласні конкурси мікропроектів. Такий конкурс завжди передбачає і особистий внесок: можна було цей внесок зробити грошима (збирати по людях), або виконати роботу на певну суму. Ми вибрали друге. Тож при ремонті амбулаторії самі розбивали стіни, зривали підлогу тощо.

У серпні цього року минає три роки, які Ігор мав відпрацювати у селі. Його давно кличуть до Львова у міські поліклініки, приватні клініки. Але він наразі не збирається покидати амбулаторію сімейної медицини у Краковці.

Не можу сказати, що я завжди буду тут працювати, хоч мені тут дуже подобаються і люди, і колектив. Та враховуючи ту кількість людей, які хочуть підписати зі мною декларацію (наразі понад 200), думаю, що я ще на деякий час тут залишуся. Трохи зміню графік роботи, щоб він був зручніший людям, бо теперішній їм не зовсім зручний. І мені дуже хочеться подивитися, що з того вийде (має на увазі медреформу), бо сюди вклали немало сил.

Зміни мусять бути, передусім, в оплаті праці сімейних лікарів, в забезпеченні їх житлом, транспортом, обладнанням тощо, бо без таких змін через декілька років нас просто нікому буде лікувати: старші сімейні лікарі підуть на пенсію, а молоді в таких умовах і за таку зарплату працювати в селі не будуть.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук