«Чим більше ти вчишся, тим довше живеш»

Ці бійці, які працюють на гелікоптерах Мі-8, не раз потрапляли під російський обстріл. Командир та кулеметник розповіли, як діяти у таких випадках та що допомагає контролювати ситуацію, коли стає гаряче.

На відео, яке опублікував проєкт «Український Свідок», вертоліт Мі-8. Це багатоцільовий гелікоптер, що може використовуватись для вогневого ураження живої сили та опорних пунктів противника, транспортування озброєння, евакуації поранених тощо.

Командир гелікоптера розповів про специфіку вогневого ураження. Та навіть показав його в дії: це так зване «кабрування» – запуск некерованих ракет на передній лінії зіткнення. «Ми як артилерія, – каже чоловік. – Тільки різниця у тому, що арта займає стаціонарне положення та відкриває вогонь, а ми робимо те саме на ходу».

Командир екіпажу має вже п’яту ротацію. Кількість своїх вильотів не озвучує, але зауважує, що на початку повномасштабного вторгнення вони були частішими. За 14 місяців великої війни чоловік воював на Херсонському, Запорізькому, Донецькому, Харківському напрямках. Також був під Лисичанськом, Бахмутом та Соледаром. Чому так багато? «Ми як льотчики є дуже маневровими, нас можуть запустити, куди завгодно. Взагалі, кожен льотчик може поділитись із вами дуже широкою географією своїх вильотів».

Також про свою роботу розповів кулеметник гелікоптеру. «На початку великої війни, коли ще не було лінії фронту, ми зупиняли російські колони. Було так: бачиш техніку із Z-ками – сиплеш». Події відбувались на Миколаївщині, адже саме там перебував екіпаж гелікоптера. «Зараз, коли лінія фронту є чіткою та війська стоять вздовж неї, моя задача – доповідати командиру екіпажу про зміну обстановки», – додає кулеметник.

«Бувало таке, що потрапляли в засади, дірки від куль в корпусі були, лопаті пробиті, прилітало в район редуктора. Я тоді прикривав відхід, — згадує чоловік один з минулих боїв. - Все було, як в уповільненій дії. Я тоді зрозумів, що треба подолати цей момент та вижити, бо я відповідаю за екіпаж. Тоді я відстріляв 250 патронів. Цього вистачає на 20 секунд загороджувального вогню, якраз щоб відійти на кілометр та сховатись».

Командир екіпажу також передав привіт українській піхоті. «Це сталеві люди, – каже він. – Ми будемо робити все, аби стримувати противника і підтримувати нашу піхоту. Ми безмежно нею пишаємося».