Чинник корейської загрози

24 жовтня на пресконференції за підсумками саміту БРІКС у Казані російський диктатор Владімір Путін фактично підтвердив наявність у Росії військовиків КНДР, які прибули для участі у війні проти України. Секрет полішинеля він розкрив, відповідаючи на запитання журналіста NBC News про супутникові знимки, які засвідчують, що північнокорейські військовики перебувають у Росії. «Що вони там роблять і чи це не буде ще більшою ескалацією в українській війні?» – запитав кореспондент.

Путін, як це завжди буває у випадках, коли йому задають незручне запитання, почав відповідь у стилі, який нині прийнято називати «вотебаутизмом», раніше його називали підміною понять з переведенням предмету дискусії на інший об’єкт, мовляв, «а як щодо Х» (what about X).

«Хочу звернути вашу увагу, що не дії Росії призвели до ескалації в Україні, а держпереворот 2014 року, підтриманий насамперед США. <…> А потім нас протягом восьми років дурили, коли говорили про те, що хочуть вирішити конфлікт в Україні мирними засобами шляхом мінських угод», – сказав Путін.

Але врешті-решт був змушений повернутися до північнокорейської теми. Він нагадав, що 24 жовтня Держдума ратифікувала договір «про всеосяжне стратегічне партнерство» з Північною Кореєю. «Там є стаття 4. Ми ніколи не сумнівалися, що північнокорейське керівництво ставиться до наших домовленостей поважно. Але що і як ми робитимемо, це вже наша справа у рамках цієї статті», – заявив шеф Кремля.

Стаття 4 російсько-корейського договору передбачає, що «якщо одна зі сторін опиниться у стані війни через збройний напад однієї чи кількох держав, інша сторона негайно надасть їй військову допомогу всіма наявними у неї засобами відповідно до ст. 51 Статуту ООН та законів КНДР і Російської Федерації». І хоча напала Росія, а не на неї, але хто б то з’ясовував. Зрештою, не це головне.

Головне, що світова громадськість отримала підтвердження наявності солдатів КНДР на російській території. Причому від найкомпетентнішого в цьому питанні джерела. Тепер уже навіть найзатятіші скептики не зможуть заперечити цього факту. І не так вже важливо: будуть північнокорейські вояки брати безпосередню участь у бойових зіткненнях зі Збройними силами України чи ні. Іноземний військовий контингент перебуває на території Росії в момент, коли та веде неспровоковану агресивну війну проти сусідньої держави. Отже, північнокорейські вояки вже за фактом присутності в Росії стають співучасниками цього конфлікту, розширивши його географію і міжнародну залученість.

Перші повідомлення про можливу відправку північнокорейських солдатів до Росії для участі у війні проти України пролунали ще наприкінці червня цього року, відразу після візиту Путіна до Пхеньяна й підписання з Кім Чен Ином договору «про всеосяжне стратегічне партнерство». Тоді більшість експертів звертали увагу на те, що ця домовленість передбачає постачання до Росії артилерійських боєприпасів і балістичних ракет. Однак дехто висловився й про евентуальне відрядження північнокорейських солдатів. Які б, з одного боку, допомогли зменшити брак кадрів, а з другого – набралися б досвіду ведення сучасної війни.

Тема з військовиками КНДР актуалізувалася в жовтні, коли з’явилися відповідні повідомлення розвідки України й Південної Кореї, а також фото й відеодокази перебування солдатів 11-го корпусу Корейської народної армії на російських військових базах на Далекому Сході. Причому на одному з відеороликів видно, як північнокорейці отримують російські військову форму.

Стало відомо, що Пхеньян перекинув до Росії близько 12 тисяч вояків. Міністр оборони Південної Кореї Кім Йон Хен назвав військовиків КНДР, відряджених до Росії для підтримки її війни в Україні, «найманцями, дешевим гарматним м'ясом». Він звинуватив лідера Північної Кореї Кім Чен Ина в продажу своєї армії «для незаконної загарбницької війни».

Кремль спершу рішуче заперечував присутність північнокорейських солдатів на своїй території. МЗС Росії назвало заяви про північнокорейських солдатів у Росії «вкидом». Так само заперечував і Пхеньян, наприклад, представництво КНДР при ООН назвало цю інформацію «безпідставними чутками». Але, як уже було сказано на початку статті, сам Путін тепер публічно визнав, що і Москва, і Пхеньян тоді нахабно брехали.

Залишається логічне запитання: навіщо? Навіщо Росії цей зайвий геморой із північними корейцями? Так, іноземних найманців, наприклад, зі Сербії, Непалу, Куби, Венесуели, африканських країн тощо помічали в лавах окупаційних військ і раніше. Але це були радше одиничні випадки й на рівні індивідуального рекрутингу, а не міждержавної домовленості. Тепер же ситуація радикально інша.

Відомо, що армія КНДР – одна з найчисленніших у світі. Але щодо її боєздатності виникають великі сумніви. Із часу завершення громадянської війни на Корейському півострові 1953 року військовики Північної Кореї не брали участі в жодних більш-менш серйозних бойових зіткненнях. Тобто вже понад 70 років армія не мала реального бойового досвіду.

Але, очевидно, це не сильно мало б хвилювати військово-політичне керівництво Російської Федерації. В особі вояків КНДР вони отримають, як справедливо зауважив Міністр оборони Південної Кореї, «дешеве гарматне м'ясо». Їм не треба платити мільйони рублів за підписання контрактів і кілька сотень тисяч щомісячної зарплатні. Не треба виплачувати за отриману під час бойових дій інвалідність, а вже тим більше – родині за загибель годувальника. Тому матеріальний профіт для Росії очевидний. Окрім того, заповнення кадрових лакун у російському війську північними корейцями дозволило б якщо й не уникнути, то принаймні відтермінувати мобілізацію, яка загрожує соціальним невдоволенням росіян.

Усе це, звісно, так, але є одна проблема: солдатів КНДР – не сотні тисяч, а лише близько десяти тисяч. Із нинішніми темпами ліквідації окупаційних військ на фронті їх вистачить приблизно на тиждень. І все.

І вже з’явилася інформація нашої розвідки, що північних корейців перекидають до Курської області, тобто до безпосереднього театру бойових дій. Кирило Сазонов – журналіст, політолог, військовослужбовець Збройних сил України, який зараз воює на Курському напрямку – так прокоментував північнокорейську загрозу: «Ці всі круті пацани, які ламають цеглини на своїх головах – це минулий вік. Побачимо, як вони відбиватимуть головами наші снаряди й дрони… Звісно, будь-яке підкріплення, будь-яке підсилення противника – це тяжко для нас. Але у північних корейців немає бойового злагодження, а на війні це ключове питання. А на Курщині й без них в росіян було доволі плутанини. А тут до росіян додалися ще й північні корейці, які російською не розмовляють. Вони не звикли ні до клімату, ні до їжі, ні до води, ні до чого. Тож це більше головний біль для них, ніж допомога. Тому принципово це мало що змінить».

Але головні проблеми через північних корейців у Росії виникнуть навіть не на фронті, а на міжнародній арені. Оскільки, як уже було сказано, з’являється додатковий чинник ескалації конфлікту й виходу його на міжнародний рівень. Це безумовно змусить зарухатися Захід, але не тільки. Та ж сама Південна Корея – головний опонент КНДР – уже висловлює готовність надавати Україні свою новітню зброю для винищування військовиків ворожої їм держави. Бо найменше, що треба Сеулу, це посилення північнокорейської армії солдатами з досвідом ведення сучасної повноцінної війни.

У Європі теж страшенно бояться виходу конфлікту за межі Росії й України. «Розгортання північнокорейських військ є одностороннім ворожим актом зі серйозними наслідками для миру й безпеки в Європі та в усьому світі. Це серйозне порушення міжнародного права, включно з найфундаментальнішими принципами Статуту ООН», – заявив верховний представник ЄУ зі закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

А в Конгресі США то й взагалі вважають, що вступ Північної Кореї в російсько-українську війну змушує Сполучені Штати до безпосереднього втручання. «Якщо війська Північної Кореї увійдуть на суверенну територію України, США необхідно серйозно розглянути можливість вжиття прямих воєнних дій проти військ Північної Кореї», – заявив голова комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США, республіканець Майкл Тернер.

Отже, відрядження солдатів КНДР до Росії перетворюється на чинник потужнішого залучення наших партнерів до підтримки України. Водночас це розкриває карти російського військово-політичного керівництва. Бо, по-перше, розширення співпраці з Північною Кореєю свідчить про те, що Росія, попри всі її миролюбні заяви, зовсім не зацікавлена у встановленні миру, перемир’я чи хоча б припинення бойових дій. Вона, навпаки, зацікавлена в ескалації. По-друге, залучення північнокорейських солдатів свідчить про серйозні кадрові проблеми російської армії. Що підтверджує інформацію з фронту про загибель на «м’ясних штурмах» понад тисячі російських вояків щоденно.

Тому абсолютно безглуздий хід Путіна зі залученням солдатів КНДР принесе Кремлю проблем значно більше, ніж додасть бонусів. Як справедливо зауважив у коментарі для радіо Voice of America австралійський військовий експерт, генерал-майор у відставці Мік Раян, який активно слідкує за подіями російсько-української війни: «Зазвичай, коли у країн все гаразд, вона не просить про допомогу Північну Корею. Тож це повинно дати нам певне уявлення про те, як Росія збирає людські ресурси, щоб брати участь у цій війні».