До редакції zaxid.net

Пишу про наболіле як давній читач ZAXID.NET. Перефразовуючи старий анекдот, я „чітатєль”, а не „пісатєль”, який ані не дописує, ані не коментує чужих дописів, зате охоче все це читає.

Опція читацького коментування є, на мою думку, одним із великих плюсів електронних ЗМІ. Саме через це надаю перевагу електронним версіям друкованих видань. За всієї соціологічної нерепрезентативності, кількість та інтенсивність контраверсійного коментування дає відчуття, наскільки та чи інша тема зачіпає як окремих людей, так і ціле суспільство, яке врешті й є сумою індивідів.

Однак, на моє глибоке переконання, кожна, навіть найгостріша, дискусія повинна дотримуватись певних правил, в. т. ч., а можливо й передовсім, у електронних ЗМІ. Анонімність, а відтак породжене нею відчуття безкарності, стають непереборною спокусою для різних патологічних людців. Складається враження, що ця спокуса прямо пропорційна патологічності особистості, а то й звичайній людській упослідженості т. зв. флудерів і флеймерів. Колись давно, ще за радянських часів, почув вислів „безнаказанность развращает”. І воно справді так є.

Відсутність чітких правил завідомо ставить учасників дискусії у нерівну ситуацію. Виходить, що хтось витрачає час і енергію на працю над текстом, публікує його під власним іменем, а хтось підло, ховаючись за ніком, не завдаючи собі труду аргументами, може примітивно ображати. В той же час існує межа, в. т. ч. правова, між правом на власну думку та на її висловлення і образою людської честі та гідності. Рясний флейм і флуд таким чином виразно порушує права авторів дописів та сумлінних, нехай і украй критичних, коментаторів. Він порушує й мої права як читача, бо як бур’ян спершу засмічує, а нераз і зовсім заглушує сам обмін думками.

Виходом із такого стану могло би стати запровадження редакцією жорсткіших правил дискусії та ретельне стеження за їх дотриманням.

На багатьох сайтах читачі мають змогу самостійно звертати редакторам чи модераторам увагу на порушення, а ті тоді приймають рішення про слушність зуваження, відповідно про видалення чи невидалення того чи іншого комента.

В плані відповідальності за написане й урівняння в правах з авторами дописів помічною на мою думку була би більш „адресна” реєстрація охочих коментувати, а також запровадження опції оцінки коментарів читачами.  

А там, гляди, спільними зусиллями й очистимо вільний обмін думками від флудерського бур’яну.

Святослав Пахолків