Ганна Герман: «Помаранчева революція» зробила страшну річ…

IQЮлія Абібок, 10 червня 2010902121

- Людям, які стояли на Майдані, не всім, але багатьом, платили гроші. Вони зробили цим прецедент. Відтоді почалося знищення спонтанних протестних рухів. Я кажу так, як є: сьогодні майже всі протести є підтримувані й «мотивовані»…

Про протестні рухи, справжній порядок, сто днів влади Віктора Януковича і Ісуса-галичанина заступниця голови адміністрації Президента Ганна Герман розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для ZAXID.NET

 

- Ганно Миколаївно, що, на Вашу думку, можна назвати підсумком ста днів перебування Віктора Януковича при владі? Чим відзначилися ці сто днів?  

- Найважливіше – те, що Президент побудував фундамент, на якому буде зводити  український дім реформ. Це дуже важливо, що він за цей час стабілізував владу і підготував чіткий план своїх реформ. Тепер цеглина за цеглиною все це треба вибудовувати і працювати далі.

Президент врегулював відносини і з Заходом, і зі Сходом, налагодив нові контакти. І у понеділок та вівторок на саміті у Туреччині він мав багато зустрічей. Віктор Федорович показав Україну як державу, в якій не тільки говорять, а і щось намагаються робити. Він поставив досить амбітну мету – досягнення найближчим часом безвізового режиму з Європейським Союзом. Президент спрагматизував відносини з Росією.

Я думаю, за сто днів Президент встиг навіть більше, ніж можна було сподіватися. Але у нього насправді і нема іншого виходу: він розуміє, що якщо не буде діяти швидко, то може спізнитися.

 

- Що, на Вашу думку, було помилковим?

- Наприклад, надмірна демонстрація сили міліцією. Можливо, не завжди присутнє  збоку міліції розуміння того, що не варто зважати на спроби протестів. Цього не треба остерігатися – хай кожен говорить і демонструє все, що він хоче. Україна – вільна і демократична держава.

 

Можливо, не завжди присутнє збоку міліції розуміння того, що не варто зважати на спроби протестів

 

Звичайно, люди мають відчути, що в  країні є порядок, і що тут ніхто не дозволить хуліганити. Якщо опозиція переходить на якісь хуліганські дії, її треба навчити, і навчити досить жорстко. Але деякі дії мені видалися не зовсім мудрими. Як, наприклад, той славнозвісний виклик Тимошенко до прокуратури у справі 2003 року. Президент був обурений цим фактом. Потім – смерть студента у райвідділку, і заява міліції про те, що він загинув через те, що сам впав. У це складно повірити. Я думаю, люди, які роблять такі помилки, шкодять всьому тому позитивному, що робить  Президент.

Я би хотіла, щоб у наступні сто днів більше уваги приділялося правам людини. Президент сказав, що позитивні зрушення неможливі без демократії. Українці не можуть бути рабами. Ми повинні весь час боротися за демократію. І я би не спримітизовувала цей процес до суцільних демонстрацій, як рух «Стоп цензурі!». Ці молоді люди, мені здається, до кінця ще самі не розуміють, чого вони хочуть, які у них вимоги. Вони бачать дерева, але не бачать лісу. Боротьба за демократію – це значно глибший процес і значно складніший, який вимагає значно більших зусиль.

 

- Хіба те, що роблять колеги – не камінчик до того дому, який будує Президент?

- Так, це камінчик, а потрібна брила. А щоб була брила, треба розуміти процес, треба знати, що має бути на виході. Чи ми хочемо просто продемонструвати, які ми є, і які ми відважні, чи ми хочемо справжнього  поступу в розбудові демократії. Можна тиснути лише на того, хто піддається тискові. Я вже не раз повторювала цю фразу В’ячеслава Чорновола: «Я не вірю у незалежну пресу, але я вірю у незалежних журналістів».

Чим більше у суспільстві буде людей, які мають гідність, які не дозволять собою помикати, які не дозволять робити з себе маріонеток, тим суттєвішою буде запорука того, що добрі зміни є незворотними. І починати треба з підвищення рівня культури суспільства. З того, щоб молодь менше пила і не вживала наркотики, тому що залежна молодь є  легко керованою.

 

- Але це не справа влади.

- Звичайно. Колись  ціле покоління людей, які згодом стали на захист української незалежності, виховувалося на здоровому способі життя. Це було модним, це було престижним.

 

Серед нинішніх дуже заможних людей мало тих, кого можна зарахувати до еліти

 

Протягом останніх двадцяти років цим абсолютно ніхто не займається. А це страшна проблема – йдеться про майбутнє України. Тут можна покластися лише на людей, які тверезо мислять і не мають ніяких залежностей. Незалежних людей мало, мислячих людей – мало, але вони є.  Серед нинішніх дуже заможних людей мало тих, кого можна зарахувати до еліти. Але в більшості своїй справжня еліта росте на інших островах – на островах Гідності. Таким людям дуже тяжко виживати. Адже ці люди мають опиратися не лише матеріальним труднощам, але і колосальному тиску – масовій культурі.

З’явився  прошарок  багатих людей, які ніколи не читали добрих книжок. Вони не знають і не здатні збагнути елементарних речей. І це страшно. Тому що можна писати в Україні хороші книжки, але не знайти на них читача. Можна мати змогу робити добрі фільми, але не мати змоги дістати на них фінансування. І утворюється досить примітизоване, але багате середовище, яке диктує певні своєрідні смаки. І це робить Україну  провінційною. І тоді ми, українці, у нашому новобагатстві на фоні Заходу виглядаємо як безнадійно відсталі.

 

- І як це можна виправити?

- Це питання часу.  Природа наших еліт така - що більше їх нищать, то більше вони чинять спротив і виживають. Тому я вірю, що виростуть легіони тих, які зможуть стати лідерами. І ми перестанемо дивитися на громадські рухи як на проплачені, маріонеткові організації, фінансовані багатими. Таке явище, як голодування студентів дев’яностих років, зараз ще неможливе.

 

- Близько сотні молодих людей майже два тижні захищали від вирубки парк у Харкові. Вони ризикували якщо і не життям, то здоров’ям – точно.     

- Але їх була тільки сотня. А  потрібні легіони високосвідомих. Тоді це буде сила.

 

- Але я не вірю, що на такі дії влади, як у Харкові, Київ ніяк не реагував через брак часу…

- Президент мав із Добкіним дуже серйозну розмову, коли він побачив цю ситуацію. І ми вже говорили про це.

 

- Треба Вас розуміти так, що ті помилки, які Ви назвали, будуть виправлені?

- Я вірю в це.

  

- Цього не було при Ющенку – міліція не поводилась так.

- Цього не було при Ющенку, і це був плюс Ющенку, і цього не буде при Януковичові.

 

- Але як же це сталося?

- Вони неправильно зрозуміли слово «порядок» (сміється). Порядок – це не тоді, коли міліція відтісняє опозицію, порядок, це коли міліція відтискає злочинців. Порядок – це коли не вбивають у міліцейських відділках. Порядок – це коли тобі не страшно вийти на вулицю. Порядок – це коли на дорогах не гине так багато людей. Може, хтось пробує  побудувати  Президенту Януковичу потьомкінські села. Але Янукович – не Катерина. Його обдурити неможливо. Президент добре усе бачить і він наведе справжній, а не ілюзорний, порядок в країні.

 

- Ви казали про фундамент, який заклав Янукович. Є дуже поширене побоювання, що на ньому будуватимуть Луб’янку, або Володимирський централ.

- Я чую  від вас слова Тимошенко. Не вдавайтеся у її стилістику – у неї поганий стиль. Дивіться на життя і на людей доброзичливо. Пробуйте шукати щось добре, і переконаєтеся, що якщо людина шукає доброго, вона його завжди знаходить. Якщо вона шукає злого, то вона завжди знайде тільки зле.

 

- Є ще таке: «Будьте пильні».

- Треба бути спокійними, впевненими, і гідними. Гідність врятує демократію і зміцнить її.

 

- Тобто лишати все так, як є?

 

Янукович – не Катерина. Його обдурити неможливо. Президент добре усе бачить і він наведе справжній, а не ілюзорний, порядок в країні

 

- Я кажу: це погана риторика. Треба висловлювати свої думки в доброзичливий спосіб. І думати, як зробити, щоб не нашкодити, щоб не озлобитися. Демонструвати, що ми є доброзичливими, і хочемо разом робити для України добро. Ви бачите його так, ми – трішки інакше. Давайте говорити про це. Давайте шукати середину. Було б добре, якби в Україні була конструктивна опозиція. Я пробую шукати таких людей, і я їх знаходжу. І кілька з них вже прийшли до гуманітарної ради. Я дуже тішуся, що прийшов туди молодший Стус. Це не «нарвані» люди, це не платні радикали, це думаючі, інтелігентні, знаючі, які справді хочуть щось робити для України.

 

- Чому Президент не шукав добра у тих людях, які зустрічали його пікетом у Львові, а  відразу заявив, що вони проплачені?

- Ви хочете правду, чи красивих слів від Президента?

 

- Я хочу правду, але я сумніваюся, що тим людям платили.

- А я не сумніваюся. Коли я говорю про «Свободу», яка там мітингувала, я знаю на триста відсотків, що це було проплачено. Я навіть знаю, ким.

 

- А ким?

- Прийде час…

 

- А регіонали, які туди прийшли, теж були проплачені?

-  … «Помаранчева революція» зробила страшну річ, коли людям, які стояли на Майдані, не всім, але багатьом, платили гроші. Вони зробили цим  прецедент. Відтоді почалося знищення спонтанних протестних рухів. Ми говоримо відверто. Лукавити я не хочу, не буду, мені це абсолютно не потрібно. Я кажу так, як є: сьогодні майже всі протести є підтримувані і «мотивовані».

 

- Так, Ганно Миколаївно, ті, хто стоїть з біло-блакитними прапорами, так само «мотивовані»?

- Ви у мене спитали – я відповіла. Мені нічого додати до цього. Так, бувають «мотивації». Це – щиро. Але коли я кажу про «Свободу», то знаю, хто, звідки, як і як часто. І знаю про тих людей, яким платить Юлія Володимирівна, і які сидять на форумах і пишуть там такі речі…

 

- Так ваші ж теж пишуть.

- Я не знаю про таких. Справді не знаю.

 

- Колись стверджували, що «Свободу» фінансує Колесніков. Це не він Вам розповів, «хто, звідки, як і як часто»?

- Колесніков – прогресивна людина. Він не опуститься до таких речей.

 

- Ви казали, що Янукович зміг врегулювати відносини і з Заходом, і зі Сходом. Поки що помітні тільки кроки щодо Сходу.

- Це не так. Є переговорний процес, який не припиняється ні на хвилину. Ми хочемо, щоб Європейський Союз теж врешті-решт перейшов від гарної риторики до конкретних дій. Це ж стосується і Сполучених Штатів Америки.

 

- У Стамбулі у Президента була запланована зустріч із Вселенським Патріархом?

- Була запланована.

 

- Про що йшлося на цій зустрічі?

 - Ми дізнаємося про зміст цієї розмови з вуст самого Президента. Це буде правильно.

 

- Як особисто Ви оцінили заяву Патріарха Варфоломія про те, що розкольники мають повернутися до канонічної Церкви?

- Президент визначив дуже чітко: держава не повинна у це втручатися. Я думаю, що коли в помаранчеві часи з Банкової керували Церквами, було завдано багато шкоди процесу об’єднання.

 

- Тобто цей Президент єдину помісну Церкву не будуватиме.

- Президент не будує Церкву, Президент будує державу.

 

- Якщо Президент навіть і врегулював відносини із західним світом зовнішнім, в середині країни на заході його, здається, так і не сприймають.

-  Президент робить те, що запланував, і буде робити. Він підніме Львів, він підніме Західну Україну економічно. Подивіться, як швидко влада впоралася там зі стихійним лихом. І так буде завжди. Але Президент не може будувати свою політику стосовно того чи іншого регіону залежно від того, як до нього там ставляться.

 

- Але така ситуація створює додаткові проблеми Василю Горбалю. Йому нелегко, мабуть, там працювати.

-  Василь Горбаль розумів, що буде непросто, що треба докласти дуже багато зусиль. Львів’яни дуже своєрідні. Вони і «своїх» не дуже-то жаліють. Чого вони тільки не говорили свого часу про Чорновола. Галичани зацькували  Івана Франка. А після смерті вознесли Каменяра на найвищу вершину. Так само і Чорновола – у нашій країні треба щонайменше померти, щоб полюбили…

 

- На Вас там, до речі, образилися за Ісуса-галичанина.   

- Це був жарт. Була така дитяча казка, яку мені розповідала бабуся. Ну так було – на Галичині дітям розказували такі казки. Не розумію, чому з цього зробили якусь історію.

 

- Якщо на місцеві вибори буде повернута мажоритарка, яких кандидатів могла би підтримати Партія регіонів у Львові?

- Мажоритарні вибори – це гроші, гроші і ще раз гроші. Проблема не тільки в тому, що депутати-мажоритарники «купують» людей, проблема в тому, що є такі, хто бере від них гроші.

 

Це був жарт. Була така дитяча казка, яку мені розповідала бабуся. Ну так було – на Галичині дітям розказували такі казки

 

В ідеалі це виглядає дуже класно: якщо людина щось справді може, вона розумна, має повагу, то вона має шанс буди вибраною. Але реалії – інші. Тому я не вірю у справедливість цих виборів.

У Львові багато цікавих людей. Цікавий Ігор Калинець, Микола Горинь, Михайло Косів – це ті, кого я пам’ятаю, люди, які викликали у мене повагу. Мабуть, багато цікавих молодих політиків. Але чи ці люди зможуть змагатися на мажоритарних виборах? Мабуть, що ні. Вони не матимуть на це грошей. А ті, хто має гроші, ледве чи має аж такий  рівень.

 

- Гроші має Петро Писарчук…

- Ну, він може спробувати. Кожен може. Ми говоримо зараз не про гроші, а про інші вартості. Садовий теж не найгірший. Принаймні за нього не соромно.

 

- Які плани влади щодо політреформи? Чи ви хочете її завершити, чи ви хочете її скасувати?

- Я думаю, що не варто тут поспішати. Зараз головне – це економічні реформи.

 

- Але ми живемо в умовах на законодавчому рівні закладеного конфлікту між гілками влади…

- У нас нема конфлікту між гілками влади. І поки ми будемо при владі, конфлікту між гілками влади не буде.

 

- А як розуміти заяву Януковича, що він звільнить міністра вугільної промисловості? Президент не має повноважень звільняти голову Мінвуглепрому!

- Коли я була маленька, мені бабця розповідала таку притчу про маленьку дівчинку, яка йшла, плакала і казала: «Моя мама була брехачка, казала, що мене поб’є і не побила. А мачуха не казала, а побила». У ній і шукайте відповідь на це запитання.  

 

- А хто подумає про наступні покоління? Ви підете від влади – хтось прийде на ваше місце.

- Ми ще не скоро підемо (сміється).   

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 121

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Суддя 13 липня 2010, 11:00

    Ханька ХЕРман - скоро вас винесуть з влади! Тебе, курву, першою!

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Дуля 13 липня 2010, 10:59

    Агекнт КГБ Тереза виконує свою роль шпійонки. Бреше, як облізла собака, на вітер. Я був на Майдані, як і сотні моїх знайомих, і жодної копійки не одержав. Хіба що каші поїли. Та чаю випили. Сука ізраїльська хоче вбити у нас віру у щось світле. Ця курва колись висітиме на Майдані Незалежності замість прапора ПаРашників.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Домінік 22 червня 2010, 00:23

    Ой не той літак розбився біля Смоленська...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук