ГО «Плато»: історія про наполегливість

Громадську організацію «Плато» заснували на початку 2019 року. Компанія друзів, родом із Полтавської та Закарпатської області вирішили: настав час змін. І змінювати вони вирішили... Львів — місто, у яке переїхали раніше. Серед громадських активістів «Плато» — екологи, ґрунтознавці, історики, соціологи, психологи і не тільки.

«Кожен з нас уже, в принципі, мав досвід роботи у громадському секторі, у різних громадських ініціативах і проектах», — пригадує голова правління організації Анжеліка Зозуля.

Місто в розвитку

Микола Рябика, очільник громадської організації, пояснює: «Певним тригером для розвитку нашої організації стало кліматичне питання, і фактично воно є основним наразі для нас напрямком діяльності. Це клімат, адаптація міського середовища до кліматичної зміни і до її наслідків. Фактично, більшість проектів у нас зациклені саме навколо цього питання, яке безпосередньо стосується міського розвитку».

Микола Рябика

Активісти кажуть: екологічний сектор в Україні зараз на досить гарному рівні. Не завжди вистачає ресурсів, і, можливо, досвіду, але є бажання змінювати країну на краще, тож екосфера сьогодні займає досить вагоме місце та постійно розвивається.

Зараз ГО «Плато» має низку проектів і планів на майбутнє. Одна з головних цілей — адаптація міста до глобальної зміни клімату. Це пристосування природних чи створених людиною систем до кліматичного впливу. Формально така адаптація передбачає покращення екологічної ситуації та розвиток міського середовища. Тут активісти користуються глобальним досвідом і напрацюваннями.

«Це питання поєднує не тільки європейський, а й світовий досвід. І, фактично, в плані адаптації — так, ми безпосередньо дивимося на країни Європи. Зокрема, це Польща, тому що вона поруч. У нас є представники, члени організації, які мешкають зараз або мешкали раніше і працювали в Польщі і стажувалися там. Тобто досить значна частина людей з нашої організації була там і бачила все вживу. І ми переймаємо їхній досвід», — пояснює Микола Рябика.

В організації працюють і над питанням партисипації — співпраці громадського середовища, органів місцевого самоврядування і з активним населенням та залученням цих людей до прямих дій. Зокрема, і в кліматичному форматі.

Анжеліка Зозуля

«Усіх нас об’єднують спільні ідеї, цінності і переконання. І зацікавленість у тому, щоби кліматичне питання вийшло в топ-питань, на які треба звертати увагу і на які потрібно шукати рішення, для покращення якості нашого життя», — додає Анжеліка Зозуля.

Львівська стіна плачу

Це фігуральне порівняння. Якщо глянути на стіну, яка стоїть на перехресті вулиць Чупринки й Бандери — скоріше, захочеться поплакати та пройти повз, аніж провести там вільний час. Захаращений сміттям простір, МАФи, зупинки, велика кількість людей, які проходять попри стіну... Активісти вирішили змінити це становище.

«Ми займаємося цим проектом уже майже рік. Його історія для нашої організації почалася в серпні 2019 року. Ми переймалися питанням цього простору, бо дуже часто користувалися зупинкою громадського транспорту, яка розміщена в його межах. А ще — неподалік проживали і часто там перебували», — пояснює голова правління організації Анжеліка Зозуля.

Стіна на перехресті вулиць Чупринки й Бандери

Чимало європейських країн у схожих місцях створюють так звані зелені стіни: озеленюють фрагменти фасадів, і це приносить не лише естетичне задоволення, а й екологічну користь. Особливо у літні спекотні дні, коли тепло відбивається від усіх поверхонь.

«Непроникні поверхні — зупинки громадського транспорту, трамвайні колії, бруківка й банери віддають нам ще більше свого тепла. І таким чином люди, які страждають на серцево-судинні захворювання чи мають якісь істотніші проблеми зі здоров’ям, дійсно відчувають дискомфорт, який може вилитися в набагато більш кризові, негативні ситуації», — пояснює Анжеліка.

Торік проект «Зеленої стіни» подавали на Громадський бюджет. Отримати кошти таким чином не вдалося: голосів було замало. Але вони все ж були: 127 людей проголосували за проект. І цього активістам було достатньо, аби зрозуміти: зелена стіна потрібна не лише їм.

Тому ГО «Плато» запустила краудфандинг. І вдалося зібрати близько восьми тисяч гривень.

Цього вистачило, аби почати змінювати радянську стіну. Скористалися європейським досвідом, і створили поруч дощовий садок. Вода, яка під час злив текла із сусіднього будинку, підтоплювала фундамент.

«Ми створили спеціальну дренажну систему, яка дозволяє затримувати дощову воду частково. І використовувати її для вологолюбних рослин, які водночас витримують і велику спеку. Таким чином, ми можемо раціонально використовувати воду та естетично покращити простір», — пояснює Микола Рябика.

На зібрані з краудфандингу кошти активісти висадили біля стіни плющі і виноград. До таких робіт приєдналися навіть охочі львів’яни. Тож за один день впоралися зі завданням. Усе — для того, аби стіна заплелася рослинами. На це, звісно, потрібно декілька років. Але перший (чи не найвагоміший!) крок активісти уже зробили.

Не дощовим садком єдиним

У ГО «Плато» є й інші проекти і напрацювання. Наприклад, цього року планують відправити активну молодь до Польщі — ділитися своїм та почерпати міжнародний досвід з екологічної та кліматичної тематики. На півночі сусідньої країни молоді активісти з України, Польщі, Білорусі та Іспанії будуть упродовж десяти днів обговорювати екопитання, а наприкінці мають створити природоорієнтований проект для місцевої громади.

Усі фото — ГО «Плато»

Такий міжнародний обмін ГО «Плато» організовує спільно з польським Центром молодіжного співробітництва за підтримки Erasmus+. Обмін має відбутися вже восени, якщо дозволить епідемічна ситуація у країнах.

Нещодавно ГО «Плато» почала співпрацювати з Лабораторією інноваційного розвитку ПРООН. Це програма підтримки стратегічних ініціатив. Тепер активісти напрацьовують інструменти для реалізації природоорієнтованих рішень у муніципалітетах.