Городоцький район

Львівську область утворено 4 грудня 1939 р. Цього року Львівщині виповнюється 70 років. До цієї дати ZAXID.NET планує розповісти про кожен із 20 районів області. Перший – Городоцький район.

Цей район пролягає неподалік від Львова, має два міста (Городок і Комарно), одне селище (Великий Любінь) та 77 сіл. Тут мешкає близько 70 тис. осіб. З них працюють 9,6 тис., понад 19 тис. пенсіонерів, та 1,3 тис. безробітних.

«Я вважаю, що кризи немає у нашому районі. Всі підприємства району працюють у звичному режимі, план та бюджети різних рівнів виконують. Масового скорочення людей немає, скорочення робочої сили - у межах допустимого. Відповідно, соціальної напруги в районі нема. Створено максимально сприятливий інвестиційний клімат для підприємців. Малий та середній бізнес району швидко переорієнтувався під час економічних коливань: якщо до нового року хімічна промисловість становила 69%, то у зв'язку з економічними подіями переорієнтування пішло на легку промисловість. Зараз ця галузь становить майже 60%. Працюємо без перебоїв", - розповів ZAXID.NET заступник голови Городоцької райдержадміністрації Юрій Горбань.

За його словами, наповнюють бюджет району в основному 20 підприємств, зокрема три потужні підприємства (за наповненням до бюджету - сплачені податки, кількістю працівників та розміром зарплатні) - ТОВ «Яблуневий дар», ТОВ «Керамбуд» та Великолюбінський державний спиртозавод.

Кожне з цих підприємств по-своєму реагує на те, що відбувається у державі.

За словами директора ТОВ "Яблуневий дар" у м.Городок Людмили Латишевої, кризи як такої підприємство не відчуло, натомість завод відчуває брак сировини. «У нашому регіоні не так добре розвинена сировинна база. Хотілося б, щоб люди більше займалися садівництвом, вирощували ягоди, яблука. Виробничі потужності підприємства дозволяють переробляти у Городку до 800 тонн сировини за добу. Міське населення здає яблука, але це малі партії. Нам доводиться транспортувати фрукти та ягоди за 300 км: з Вінницької, Житомирської, Закарпатської областей та з Польщі везуть нам полуницю", - зазначила Людмила Латишева.

На ці закиди Юрій Горбань реагує спокійно. «Брак сировини відчутний не тільки в «Яблуневого дару», а й у всіх наших сільськогосподарських виробників, частково мені видається, що це не зовсім вдала політика, тому що сільгоспвиробнику дуже важко  спланувати та зорієнтуватися на рік-два з посівними культурами. Щодо садівництва - я не думаю, що за рік-два виросте сад, який буде плодоносити», - прокоментував чиновник.

Натомість агрономи добре пам'ятають, як минулого року у сусідньому районі у с.Стрілки під м.Бібірка знищили знаменитий плодорозсадник відомого селекціонера Євгена Галатовича. У нього були високопродуктивні кущі сотень видів чорної, білої, золотої, рожевої, помаранчевої та червоної смородини та інших ягід. Прикро, що тоді «Яблуневий дар» і ніхто з чиновників не заступився.

ТОВ «Керамбуд» (виробництво пустотілої керамічної цегли) продовжує працювати, попри те, що довелося зменшити обсяги виробництва: знизився будівельний бум. «Через кризу банки не фінансують великих будівельних фірм, припинилася реалізація цегли, але от уже з квітня потроху почав у нас брати цеглу "приватний сектор". Ми налагодили нормальний збут цегли, нас знають в Україні, експортуємо продукцію у Польщу. Наш завод працює безперервно. Зараз через кризу ми зменшили потужність, виробляємо 25-27 млн штук цегли на рік (загалом потужність - 50 млн цегли). Плануємо через 2-3 роки створити ще завод з виробництва блоків", - зазначив власник "Керамбуду" Володимир Саламаха.

Про перспективи важко говорити Великолюбінському державному спиртзаводу. За словами головного інженера цього підприємства Івана Кметя, збільшення акцизу на алкогольні напої вплинуло так, що вони не знають, що у них буде в майбутньому. "У нас влітку є планова зупинка заводу на капітальний ремонт (так у нас завжди відбувається). Ми не знаємо, як запрацюють горілчані заводи і, відповідно, ми не знаємо, чи будемо ми стабільно працювати. Наразі нічого невідомо, чи фірми, з якими ми співпрацюємо, зменшуватимуть кількість декалітрів, - заявив Іван Кметь. - Криза так впливає, що постійно зростає ціна на сировину, енергоносії, газ, електроенергію, які є основними показниками собівартості спирту. А ціну на спирт в інший бік дуже важко повернути", - зазначив він.

Городоччина хоч мало, але славиться, санаторієм у смт Великий Любінь - "Любінь Великий" (найдавніший сірководневий бальнеологічний санаторій України), де підліковуються пацієнти зі захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, неврології, шкіри, гінекології, а також діти з ДЦП. Як запевнили відпочивальники у санаторії, тут лікування їм коштує дешевше, ніж, наприклад, у Трускавці.

Однак, як зазначив головний лікар санаторію Володимир Карпенко, криза вдарила по гаманцю звичайних українців, а відтак із колись 1,5 тис. осіб зараз у них лікуються - 200. «Значно поменшало замовлень від фондів соціального страхування, які були чи не основними «наповнювачами» санаторію», - запевнює Володимир Карпенко.

Культурна спадщина

У Городоцькому районі збереглися історико-культурні та сакральні пам'ятки, зокрема, це Костел Св.Дороти в с. Тулиголови (1600 р.), Францисканський монастир та монастирські келії у Городку (1419 р.), Палац О.Фредра у с. Вишня (поч.ХІХ ст.)

Маєток комедіографа Олександра Фредра нагадує літній будинок, оточений деревами. Зараз у будинку - Вишнянський коледж ЛНАУ та ветеринарна клініка. Кажуть, що серед цих дерев є і цікаві породи, як от тюльпанове дерево. Палац у хорошому, але занедбаному стані. Місцями він «кричить» про несправний дах чи погану систему водовідводу; розкішні стелі з ліпниною місцями «цвітуть». Всередині будинку - кімната-музей Фредра з афішами вистав, старими фотографіями маєтку, книгами, світлинами. Подейкують, що дерев'яних сходів у маєтку не змінювали ще з часів створення будинку, а це 1836 рік. Незважаючи на цікаву особистість господаря, сам маєток не має такої популярності, як його власник за життя. Ще варто було б знати, що Олександр Фредро - дід митрополита Андрея Шептицького.

У самому Городку цікаві та збережені у доброму стані: Церква Миколая з дзвіницею (1510 р.), дерев'яна Іванівська церква (1670р.), млин (початок ΧVΙст.), дзвіниця (ΧVΙΙΙ ст.), а від міської ратуші залишилася лише вежа.

Інвестиції

Як зазначив заступник голови Городоцької райдержадміністрації, оскільки район відкритий до інвестицій, то вже є кілька ідей розвитку Городоччини. Зокрема - розробка проекту промислового парку «Черляни», у який упродовж 2009-2010 рр. планують вкласти до 400 млн доларів інвестицій. Також на стадії розробки проект будівництва на базі львівського аероклубу у Цуневі - аеропорт для літаків малої тоннажності. «Цей аеропорт міг би розвантажити львівський», - запевнив чиновник.

Є проекти розвитку і селища Великий Любінь. «Стратегія розвитку санаторію "Любінь Великий" полягає у тому, щоби максимально використати ці конкурентні переваги, які є в нас, що виникли завдяки природнім умовам. Інвестиційні проекти, які ми пропонуємо для реалізації, розраховані і на державні інвестиції, і на інвестиції приватного капіталу. Щодо державного капіталу - це будівництво Центру соціально-трудової та медичної реабілітації у «Любіні Великому», комплекс, який передбачатиме навчальний корпус, медичну реабілітацію, спортивну реабілітацію для осіб, які тимчасово втратили працездатність і далі не можуть продовжувати роботу за фахом, яким потрібно змінити професію. Ліцензію отримано на 40 спеціальностей», - розповів селищний голова Великого Любіня Степан Буняк.

«Розробляється проект на територію 6,72 га, який із вересня мав реалізовуватися. Закінчаться земельні торги - і працюватимемо. Це буде оздоровчо-відновлювальна база спортивного клубу. Вона передбачає бальнеологічний корпус відновного лікування для спортсменів, які отримали травми; тут буде їхня реабілітація і лікування. А на час проведення "Євро-2012" базу використовуватимуть для розташування гостей та учасників", - зазначив Степан Буняк.

"Шостий корпус курорту під час "Євро-2012" використовуватимуть як готель економ-класу на 150 осіб. Загалом інфраструктура Любіня є такою, що ми можемо розмістити 300 людей без жодного навантаження на екологічну систему та бізнес-структури", - додав Степан Буняк.

Найбільша біда - дороги

Найбільші проблеми у Городку, як і в усьому районі, - дороги. Але, як стверджують мешканці Городка, їхні дороги є особливо небезпечні, зокрема, це стосується центральної дороги, яка є міжнародною трасою. Нею курсують великогабаритні вантажівки. А поруч куцим тротуаром ходять школярі до свого навчального закладу. Для них ця дорога небезпечна, однак іншої немає. Об'їзну дорогу будують чимало років. Та найскладніша ситуація - з бічними вулицями. Наприклад, на вул.Заставську місцеві таксисти можуть відмовитися їхати навіть за подвійну плату.

«Я у Городку живу уже понад 30 років. Зі сумом спостерігаю, як тут роблять ремонти вулиць. На вул.Заставській стоїть каплиця, на честь перемоги у цьому місці військ Б.Хмельницького польських воїнів. Отож, щороку 14 жовтня до цього місця міська влада, школярі кладуть квіти, а напередодні приїжджають вантажні машини зі щебенем і засипають ями, які утворилися протягом року. Я буду дуже здивований, якщо цю вулицю відремонтують», - зазначив мешканець Городка пан Юрій.

Пані Оксана теж обурена ремонтом своєї вулиці, щоправда, не забажала її назвати, аргументуючи тим, що така вулиця єдина в Городку, яку мали відремонтувати ще 1,5 року тому, однак все що зробили - розрили і залишили рівчаки та горби.

Натомість заступник голови Городоцької райдержадміністрації Юрій Горбань зазначив, що у Городоцькому районі розроблена програма будівництва і ремонту доріг. «Йде фінансування на будівництво і ремонти доріг спільно з нашого та обласного бюджетів. Частково роботи тривають. Цього року виділено і вже надійшло близько 300 тис. грн з обласного бюджету на ремонти», - прокоментував чиновник.

.......

Враження від Городоцького району: влада і бізнес живуть своїм життям, а люди - у тих умовах, які встановлюють їм ці структури.