Jazz Bez визначає тенденції

12 грудня закінчився ювілейний, десятий джазовий фестиваль Jazz Bez. У Львові в його межах відбулися 11 концертів (з них 6 у Філармоні), на яких виступило 18 груп.

Підбити якісь загальні підсумки в кількох словах/рядках/абзацах після такого музично насиченого тижня непросто, але вкрай потрібно, бо це наймасштабніший джазовий фестиваль і в цілій Україні, а щодо Львова можна стверджувати з певністю, що 100% людей, в якийсь спосіб дотичних до джазу, в той чи інших спосіб проходять через Jazz Bez – як мінімум, як слухачі, але не тільки. Тому, не вдаючись у деталі, спробуємо окреслити кілька тенденцій, які визначив чи увиразнив цей фестиваль.

По-перше, більшість концертів відбувалася у Філармонії. На відміну від клубів, Філармонія однозначно орієнтує слухачів не на "развлєкуху під джаз", а  на уважне слухання – що само по собі виховує слухача. І головне, що слухачі виявилися готові! Більшість груп однозначно вимагали такого ставлення («New Trio», «Second Approach», «Pervoe Solnce», «Full Blast», «Yaremchuk & Lapin», «Joachim Mencel Trio», «LeLa Project»), але не всі. Кілька проектів масштабу Філармонії не витримували – вони би створили хорошу атмосферу в клубі, але для великої сцени виявилися невідповідними: «Karolak Quartet» так захопилися демонстрацією звучання свого електроограну Hammond B-3, що цікаву музику написати просто забули, тому без «котлети» цей джаз ну ніяк не йшов; а на «Free-Spoken Band» – команду джаз-рокових хуліганів з Єкатеринбурга, з прекрасною технікою гри й розкутою сценічною поведінкою – філармонійна публіка дивилася, як римляни на варварів.

Концерти концертами – це святе, це для публіки, це приносить гроші, але одними концертами джазовий процес в місті не запустиш. А «творення процесу» Мистецьке об'єднання "Дзига" вже давно визачило своїм першочерговим завданням. Для процесу потрібна тусовка, де музиканти можуть знайомитися, спілкуватися і грати разом. Тому після кожного концерту на Jazz Club.Lviv відбувалися джем-сейшени за участю і джазклубівців (за роялем майже незмінно сидів Юрій Середін), і тих запрошених музикантів, які після великого концерту мали ще настрій посейшенити в неформальній атмосфері. А мали настрій, наприклад, Наталіо Суед з проекту Алекса Максиміва, Йоахим Менцель, Алексендр Зінгер з «New Trio», Ігор Іванушкін з «Second Approach»... всіх і не згадаєш. Далеко не кожен сейшн матиме якісь наслідки, наприклад створення нових груп – але тепер багато музикантів з різних країн будуть згадувати, що познайомилися саме у Львові.

Jazz Bez ніколи особливо не орієнтувався на розкрученість імен запрошених музикантів, ставлячи передусім якість музики. Завдяки цьому кілька груп з'явилися спеціально під виступ на цьому фестивалі. Так, російськкий колектив Владіміра Голоухова «Pervoe Solnce» (джаз/new age) вперше виступив в Україні, «Music Hall» (кабаре) зібрався виключно для виступу на Jazz Bez, а Алекс Максимів зібрав своїх друзів з амстердамської консерваторії в групу у Львові.

Двоє музичних критиків, які минулого року дивилися на концерти із залу, цього фестивалю опинилися на сцені самі – це редактор uajazz.com Тетяна Балакирська з уже згаданими «Free-Spoken Band» та дописувач журналу «Контрапункт» Анна Вовк із групою «Music Hall». І саме їх публіка сприйняла найменше – другим явно бракувало досвіду (хоча проект перспективно дуже цікавий), перші просто опинилися не в тому залі й не перед тією публікою. Але з «журналістськими» проектами воно так часто виходить – згадайте, наприклад, розгром, який влаштувала російська критика групі «Барто» – підопічним славетного Артемія Троїцького.

Публіка на Jazz Bez вже давно вийшла поза рамки одного середовища зацікавлених, які ходять на всі концерти без розбору. Чи то спрацював ювілейний номер фестивалю, чи то знижена вдвічі ціна на квитки для студентів і працівників культури (які в останній день продажу пільгових квитків вишикувалися за ними в немалу чергу), але жодного дня філармонійний зал не був заповнений менше, як на дві третини, а на вихідні шести сотень місць у Філармонії ставало замало. Та й смаки людей приємно дивують. Як мінімум, вони звикли до фрі-джазу, який був представлений проектами Яремчука-Лапіна та «Second Appproach». Більше того, понеділкового вечора демонів звукового терору «Full Blast» (де грає відомий фрі-джазмен Пітер Брьотцман) публіка удостоїла своєю чисельністю й увагою, а от коли на сцену вийшов «хор ангелів» - «Pervoe Solnce» з їхніми легкими аранжуваннями й світлими мелодіями – почала потрохи покидати зал. Якщо порівняти це із ситуацією дворічної давності, коли на виступ «Sonore Trio» за участі того ж Брьотцмана набився повен зал, а до кінця залишилася ледве чверть, прогрес музичних смаків стає очевидним, і «Дзига», як перший і наразі єдиний імпортер фрі-джазу в Україну, має всі підстави пишатися своєю роллю в цьому.

Навіть найзатятіший ретроград і «любитель давніх днів» не зможе сказати, що «нинішній Jazz Bez уже не той, що колись». Фестиваль розвивається, розширюється в часі та просторі, й головне – продовжує представляти публіці нові імена, які демонструють їй незвичні способі музичного мислення. І хоч 2011-й рік не матиме в назві ювілейної цифри, але можна бути певним, що на наступних фестивалях публіка і Львова, і багатьох інших міст відкриє для себе ще не один несподіваний спосіб переплетіння звуків.