Канський фестиваль-62
Цьогорічний Канський фестиваль почався не так уже і райдужно. Мало того, що криза змусила зірок світового кінематографу перейти на «сухий пайок» і відмовитися від гламурних тусівок типу "Vanity Fair", то ще й профспілки повимикали електроенергію у місті, ставлячи під загрозу продовження фестивалю. Слава Богу, на допомогу прийшло Міністерство оборони Франції, і свято кіна продовжилося.
Хоча фінансові справи виглядали зовсім кепсько, проте програма фестивалю обіцяла багато цікавого - і «Антихрист» фон Трієра, і «Безславні байструки» (це не описка!) Тарантіно, а ще й новий фільм Альмодовара! Шкода, що не було можливості побачити це на власні очі, але всі конкурсні роботи переглянуло і оцінило журі на чолі з акторкою Ізабель Юппер, яка ще спочатку заявила, що тут зібралися «не оцінювати кіно, але його любити». Як то кажуть у народі, любов сліпа, тому, напевно, критерії нагородження залишилися мало зрозумілими, а самі нагороди - контраверсійними.
Найкращий актор - Крістоф Волц,
або - абсурдально-альтернативна історія від Тарантіно
Тарантіно закінчив «Байструків» (це знову не описка, а точний переклад назви) у рекордно короткий час, аби презентувати його у Каннах. І тут є на що дивитися, бо цей фільм - експериментальний сплав жанрового кіна: тут є і бойовик, і вестерн, і комедія, які майстерно складаються у вибухову суміш абсурду та провокації, а на це режисер - великий майстер.
Стрічка розповідає про часи Другої світової війни і складається з чотирьох автономних історій, які в кінці неодмінно переплітаються. У першій частині полковник СС Ланда (Крістоф Волц) шукає єврейську родину Дрейфусів. У другій Лейтенант Альдо Райде (Бред Пітт) збирає групу американських євреїв, аби знімати з нацистів скальпи. У третій - колишня дівчина Ланди Шосанна Дрейфус живе під чужим ім'ям у Парижі і утримує кінотеатр і, нарешті, німецька зірка Бріджет фон Гаммерсмарк шпигує на користь Англії. Усе це крутиться навколо операції «Кіно» у якій планується вбити Гітлера підчас перегляду фільму у кінотеатрі.
Нагорода за найкращу чоловічу роль дісталася маловідомому австрійському актору Крістофу Волту за роль нацистського полковника, а Бред Пітт який, до речі, грав у фільмі другорядну роль Альдо Райде, залишився з носом, хоча багато хто думав, що саме він отримає цю премію. Тарантіно також не отримав очікуваної пальмової гілки. Можливо, у журі були інші сподівання до цього режисера, або ж у цьогорічному конкурсі було багато сильних картин, що склали Квентіну добрячу конкуренцію.
Найкраща акторка - Шарлота Гайнзберг,
або жертва порножахів
Від фон Трієра можна чекати всього, але такого не чекали навіть його найвідданіші фанати. Новий фільм «Антихрист» розповідає нам про подружжя (Даніель Дефо і Шарлота Гайнзберг), яке після смерті сина вирішує поїхати у лісову хатинку під назвою Рай. Але замість того, щоб дати своїм душам відпочинок і насолоджуватися лісовою тишею, герої починають схиблюватися. З'являються вовки, що розмовляють, з вивернутими кишками, дружина починає ґвалтувати і калічити себе та чоловіка всілякими способами, а вершиною цього «мракобєсія» було мазохістичне відрізання клітора головною героїнею.
Свій новий «шедевр», який автор створював після довготривалої депресії, Трієр присвятив Андрію Тарновському. Публіка по-різному реагувала на таке диво - частина виходила зі залу, а частина відверто насміхалася, але, за словами очевидців, витримати цей фільм було не легко. Наступного дня після прем'єри фон Трієр оголосив себе «великим режисером», і вийшов скандал, дехто навіть побоювався, чи метр бува не з'їхав з глузду. Фон Трієр одержав антинагороду від екуменічного журі, а премія найкращої акторки перейшла до Шарлоти Гайнзберг, яка мужньо витримала всі знущання режисера. Напевно, Ізабель Юппер зі співчуттям поставилася до колеги, бо сама немало натерпілася, граючи у фільмі «Піаністка». Відомо, що мистецтво вимагає жертв, але мистецтво на межі здорового глузду вимагає набагато більшого.
Найкращий сценарій - Лу Є за «Весняну гарячку»,
або Сага про знедолених китайських гомосексуалістів
Фільми режисера Лу Є заборонені у Китаї, і «Весняну гарячку» він знімав підпільно, щоб показати, як несолодко живеться народу на його батьківщині, а тим більше - гомосексуалістам. Хоча фільм і виявився слабеньким, але дисидента підтримати треба, от журі і піднесло Лу Є нагороду за найкращий сценарій, хоча він теж видавався далеко не найкращим.
Найкращий режисер - Брілланте Мендоза «Кінатай»,
або забудьте про мистецтво, політика важливіше
Ніхто не сподівався, що фільм філіппінського режисера Мендози «Кінатай» (Різня) здобуде якусь нагороду, тим більше за режисуру. На конкурсі, на мою думку, були набагато сильніші фільми, ті ж самі «Байструки» Тарантіно, чи навіть «Розірвані обійми» Альмодовара (хоча його називають найслабшим фільмом режисера). Довший час у лідерах були картини «Яскрава зірка» Кемпіоне про видатного англійського поета-романтика Джона Кітса, чи фільм Кена Лоуча «У пошуках Еріка», у якому самого себе зіграв відомий футболіст Ерік Кантона. Проте ці фільми не отримали жодної з нагород, а от картина «Кінатай», яку окремі глядачі назвали ще гіршою, ніж «Антихрист», отримала премію за режисуру. Виходить схожа історія як з Азербайджаном на «Євробаченні» - повна туфта опиняється на передових місцях. У чому ж секрет, панове? Тут пахне або грошима, або політикою.
Гран Прі - «Пророк» Жака Одіара,
або «Тюрма, тюрма дай мені кличку»
Un prophete з французької перекладається не тільки як пророк - на кримінальному сленгу це слово означає «жучок», що одразу дає уявлення, про що йдеться у фільмі. Молодий араб Малік потрапляє у тюрму, де є свій «пахан» - корсиканець Лучіані, який одразу ж пропонує юнаку протекторат в обмін на його послух і виконання брудних справ. Малік швидко рухається щаблями кримінальної ієрархії, проте поступово втрачає людяність, вбиваючи не тільки незнайомців, але й друзів.
Фільм Одіара - це відповідь чи парафраза минулорічного переможця фестивалю, фільму «Клас». Проте «Пророк» розповідає не про шкільні лави, а про жорстокий світ в'язниці як дзеркало сучасних проблем Франції.
Золота пальмова гілка - «Біла стрічка» Міхаеля Ханеке,
або ж нові роздуми про фашизм
Хоча «Пророк» і був лідером фестивалю довший час, його обігнав німецький фільм «Біла стрічка», події якого відбуваються на початку ХХ сторіччя у північно-німецькому селі. Мешканці цього селища дуже правильні і побожні, проте хтось починає робити різні паскудства - то стайню спалить, то курку вкраде. Тоді як дорослі, не маючи змоги знайти злочинців, намагаються промовити до їхньої християнської свідомості, діти чемно все виконують, проте приховують власні таємниці. Як сказав режисер фільму Міхаель Ханеке - «будь-яка ідея, що сприймається буквально, робить з людей нелюдів, і тут криється коріння тероризму». Тому, на його думку, саме релігійний фанатизм зомбує людину і викликає спротив у молодих людей. Ось такі роздуми пропонує цей чорно-білий фільм-переможець.
На 62-му Канському фестивалі було багато цікавих кінофільмів, які не удостоїлися уваги журі. Серед них - фільм про таємну любов Муссоліні до єврейки Іди Дальцер «Перемагати» Марко Беллокіо, «Імагінаріум доктора Парнаса» Тері Гіліама, який став фільмом-реквіємом Хіта Леджера. Російський режисер Петро Лунгін презентував нову картину «Цар», де, до речі, зіграв вже покійний Олег Янковський. Фільм розповідає про протистояння Івана Грозного і митрополита Філіпа, або ж про вічну боротьбу влади небесної і земної.
Розчарувала глядачів нова стрічка автора «Горбатої гори» Енга Лі - «Взяття Вудстока», хоча «веселі хлопці» там теж є. Останній фільм Френсіса фон Копполи «Тетро» взагалі не увійшов до конкурсної програми, що дуже образило метра. Втім на 62-му фестивалі було багато яскравих і вартих уваги картин, проте журі, керуючись невідомими нам критеріями, вибирало далеко не найкращі з них.
Усім відомо, що Берлінський фестиваль давно вже заполітизований, а що коїться з Канським - невідомо. Журі справді воліло «не оцінювати кіно, але його любити», і віддало свої симпатії бідолашним китайським і філіппінським режисерам чи абсурдальним порножахам, а набагато сильніші картини залишились у тіні. Може, все-таки краще було б придивитися до фільму, оцінити його, а не одразу скакати у гречку? Але про що ж я таке говорю - любов зла.
Джерела:
Ми використовуємо