Кінець епохи економічного лібералізму

Лауреат Нобельської премії в царині економіки, Джозеф Стигліц, 22 серпня в Бангкоці заявив, про повний крах американського капіталізму, і рекомендував азійським країнам орієнтуватись не на американський ринок, а розвивати внутрішні. Тільки вони, на його погляд, здатні надати імпульс для розвитку національних економік.

Доволі цікаво, один з провідних американських економістів критикує, колиску «навіженого» лібералізму. Врешті-решт, лібералізм, як і будь-яка, антисуспільна ідеологія, що призводить до виродження людської раси, рано чи пізно повинна зникнути. Апогеєм людиноненависницької ідеології лібералізму стала система економічних відносин, яка дозволяє нещадно експлуатувати більшість населення держав, заганяючи людей в тенета «відсоткового рабства», а малесенькій паразитичній частині отримувати надприбутки. Економічній лібералізм поряд з комунізмом має єдину мету – нещадна експлуатація робочої сили. В першому випадку, експлуататорами є власники акціонерного капіталу за допомогою фінансових установ та віртуальних грошових одиниць, в другому -  партноменклатура через систему репресивно-каральних органів.

Сьогодні поговоримо, про «третій шлях», про феномен «економічного націоналізму», який дозволив мононаціональній Японії стати наддержавою. Шлях «економічного націоналізму» ‑ це шлях патріотів будь-якої нації, це розвиток і підтримка свого рідного.

Українська економічна думка сформувала прекрасні концепції реалізації політики «економічного націоналізму», що і відобразилось в публікаціях, в таких націоналістичних виданнях, як «Розбудова нації», «Національна думка», «Державна нація», «Ідея і чин», «Визвольна політика». ОУН після здобуття незалежності готова була впроваджувати ефективні економічні умови задля побудови міцної економічної системи в Україні.. Надзвичайно цікавими є доповіді підготовлені Миколою Сціборським на теми: «Фінансова політика України», «Торговельна політика України», «Промислова політика України» та «Аграрна політика України».

В українських націоналістів1920-1950 рр.. були чіткі відповіді на питання соціально-економічного устрою у випадку виконання першої заповіді націоналіста. Вони готові були впроваджувати десяту заповідь українського націоналіста.

Тезово наведу основні програмові засади економічного бачення розвитку господарського життя ОУН. Показовим є те, що господарські процеси  в економіці, націоналісти розглядали у діалектичному зв’язку із етнічними, психо-фізіологічними та архетипними властивостями нації. Економічну платформу ОУН розробляли люди, які навчались у Петербурзі (Я. Морелевич та Л. Костарів) і Подебрадах (М. Сціборський). Економічна доктрина ОУН формувалася в умовах свідомої обмеження ділової активності на українських етнічних землях.

Для кращого розуміння особливостей державної економічної політики Речі Посполитої, після Першої світової війни, наведемо цитату з підручника «Економічна історія України, і світу» під редакцією Лановика Б.Д. «Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку промисловості в корінних польських районах, уряд свідомо гальмував промислове будівництво на західноукраїнських землях. У корінній частині Польщі було сконцентровано 80 % металообробної, електротехнічної, паперової та текстильної промисловості, друкарень, виробництва цегли, вапна, цукру. В 1938 p. Західна Україна виробляла лише 7—10 % промислової продукції Польщі (зазначимо, вона становила чверть території та населення Польщі)». В таких умовах українці послідовно застосовували протекціоніську формулу «свій до свого по своє».

Українці, що перебували під окупацією московсько-більшовицького режиму, зазнавали нещадної експлуатації та геноциду під час «воєнного комунізму», індустріалізації та колективізації. Народногосподарський комплекс який формувався на східних землях повинен був обслуговувати регіони РСР, але аж ніяк не українців. Тому націоналісти повинні були після здобуття незалежності України проводити економічні реформи щоб подолати негативні наслідки побудови комуністичної економіки.

Основою функціонування фінансової системи самостійної України ОУН вважала незалежний центральний банк.  Звичайно, що не НБУ у сьогоднішньому стані, який є закладником воєн Ющенка-Тимошенко, з наслідками девальвації гривні і зниженням реального доходу населення на 40%.

Важливим  для націоналістів було запровадження власної стабільної конвертованої валюти, причому емісія грошей без забезпечення активами не передбачалась. 9,8 млрд. грн. прибутку НБУ на фінансування держпрограми по Євро 2012. Звідки такі кошти візьме НБУ, якщо в 2008 році фактичний прибуток становив приблизно 8 млрд. грн.., а в 2009 р. передбачається  близько1 млрд? Чарівниця емісія панове, і слухняний друкарський верстат. «Люля» заради перемоги всім пожертвує, і вашим добробутом теж

Безконтрольна банківська ініціатива не допускалась, ОУН обережно ставилася до фінансового капіталу, особливо до спекулятивного. Як тут не згадати мільярди зароблених комерційними банками на кризі 2008 року. Ми ще опублікуємо чорні списки банків і їх власників. Повернуть все до останньої копійки державі. До речі, між націоналістами точилися гострі дискусії, зрештою як і тепер, залишити за банками виключно механічне обслуговування грошової системи, чи дозволити ринкове функціонування банків під державним контролем.

Податкова система відповідно до поглядів ОУН, повинна була б вирівняти дисбаланс прибутків різних груп населення. В Україні податку на прибуток ніхто не платить, а якщо декларує - то в декілька раз нижчий. Зіштовхуємось з парадоксальною ситуацією, підприємства які працюють в інвестиційно привабливих видах економічної діяльності є або збитковими, або самоокупними. Податок на доходи з фізичних осіб ніхто не платить, а навіщо, краще розраховуватись в конвертах. ПДВ і його відшкодування це взагалі фантастика. Ніхто немає страху, і обдурює державу як може., ех немає на них націоналістів!

Торгівля мала поєднувати в собі як державне регулювання, так і ринкові механізми. Справедливо. Це лібералізм оспівує невтручання держави в економічні процеси принципами: «нічного сторожа», «laissez-faire», «невидимої руки А. Сміта» та ін. дурні.

Мито на імпорт мало протекціоніський характер, проте, в конкурентоспроможних  царинах передбачалась вільна торгівля. Теж природно. В економіці, як на війні, навіщо виставляти слабкого бійця супроти сильнішого. За умови паритету сил можна змагатися. Тільки такі принципи не вигідні лібералам, адже їхньою метою є відкритий ринок для американських товарі в будь-якому місці і в будь-який час, і їх не цікавить, що це знищує національного виробника.

За задумом ОУН, українська держава повинна була б відігравати стрижневу роль в експорті зерна, цукру, вугілля, залізної руди, чавуну, металургійної продукції. Не вдаючись в дискусію про переваги експорту закінченої промислової продукції над сировиною, зауважимо, що зовнішня економічна політика держави повинна бути експансійною. Це зрозуміли США, РФ, КНР, тільки до наших лібералів не доходить..

ЗЕД мала перейти під контроль держави у вигляді націоналізації або отримання контрольного пакету на великих підприємствах. Жорстокий удар по тіньовій економіці, адже контрабанда та нелегальний експорт є  вагомою статтею доходів сьогоднішніх керманичів нашої держави.

Промисловість функціонувала б у вигляді трьох типів власності: державної, акціонерної з контрольним пакетом в руках держави, приватної. Плюралізм форм власності, можна було б ще додати комунальну й кооперативну, але прошу звернути як просто вирішується проблема рейдерства й міноритарних акціонерів - контрольний пакет в руках держави!

Незалежно від форми власності держава здійснює контрольну функцією над усіма підприємствами..

Процес індустріалізації повинен здійснюватись урядом України з врахуванням інтересів всіх етнічних земель. Істина усюди є істиною. Майбутнє за промисловістю, а не за віртуальними послугами, які у випадку кризи приносять такий же віртуальний ефект.

Промислова політика зосереджувалось на системі районування України з точки зору наявності ресурсів, і перспектив розвитку різних галузей народного господарства. Особливу увага зосереджувалося на розвитку українського пролетаріату та управлінських кадрів, оскільки останні були, як правило, представниками неукраїнських національностей. Пройшли роки, а нічого не змінилось. Економікою керують й далі не українці.

Держава підтримувала середнє підприємництво. Впевнений крок до формування середнього класу нації.

Вирішення аграрного перенаселення через розбудову промислових центрів та переселення туди селян. Українські націоналісти не усвідомлювали, що на зміну комуністичному геноциду прийде ліберальний, який забрав вже 6 мільйонів наших співвітчизників. Найбільше дістається зараз селу, як основі чистоти нації. Кожного року в середньому з мапи України зникає 25 сіл.

Кваліфіковані працівники – стрижень промисловості: Держава мусить формувати своє робітництво та захищати його інтереси. Ліберальна політика робить все навпаки: «відтік мізків», «людина праці» стає непрестижною, знищується наукомістке виробництво.

Націоналісти вважали, що вільний доступ приватного капіталу до купівлі великих підприємств призведе до швидкої концентрації їх в руках іноземних власників, які не будуть опікуватись місцевим населенням. Держава, втративши контроль над такими підприємствами і галузями, в умовах недоторканості приватної власності не зможе такий контроль потім відновити, а значить – забезпечити соціальну і національну справедливість . Воістину стратегічне бачення розвитку економіки  ще у 30-х роках націоналістами.

Щодо аграрної політики, то передбачалось ліквідація колгоспів, і зосередження уваги на формуванню середнього господаря на селі.

Фундаментальними працями де розглядались положення економічного націоналізму стали «Ідея і чин» Д. Мирона (Орлика) та «Націократія» М. Сціборського, де автори зосередились на питанні соціальної справедливості, відсутності диспропорцій поміж багатими та бідними, адже нація - це єдиний організм, частини якої не можуть жити за рахунок іншої. Справедливий «економічний націоналізм» протиставлявся комунізму і капіталізму.

Окрім того, що в документах ОУН простежувався «економічний націоналізм» Ліста, простежується інша концепція економічної думки «етноекономіка»і  вчення, популярної останніми роками, економічної школи «нейроекономіки», та генетичної поведінки людського капіталу. Все дуже просто, кожна нація має свої психологічні та генетичні особливості , які й визначають поведінку людини в тій чи іншій ситуації. Тому-то націоналісти хотіли, щоб українці керували державним регулюванням економіки, а не представники нацменшин, адже якщо ти українець то проблеми Вітчизни тебе набагато більше турбують, ніж представника іншої національності, в якого є ще одна Батьківщина.

Візьмемо умовний приклад, етнічний білорус, який двічі відсидів за пограбування, набагато ефективніше допоміг би Білорусії розвивати обмежену «бацьком» підприємницьку ініціативу, або вірменсько-латишсько-єврейсько-російська пані, яка розпочинала в буремні 90-ті  торгівлею відеокасетами, краще помогла б зняти з Вірменії економічну блокаду за Нагірний Карабах, чи найшвидше вийти з кризи Латвії, яка найбільше постраждала від економічної кризи з Балтійських країн, молодий міністр економіки «української Сицилії» краще б підтримував стабільність шекеля, а не гривні. Зрештою, чи може нормально керувати державою особа, яка всіляко соромиться свої етнічної приналежності і на кожному кроці відхрещується від неї, на таку персону постійно тиснутиме комплекс національної самоідентифікації.

Програма економічного націоналізму ОУН - прописаний алгоритм побудови держави на умовах соціальної та національної справедливості. Іншим питання є хто реалізовує будь-яку програму. В ОУН це були ідейні люди, вишколені на 10 заповідях, 12 прикметах характеру та 44 правилах життя українського націоналіста. Це вам не аморальна, дегенеративна сьогоднішня владна верхівка України, яка немає ані найменшого бажання щось змінювати в цьому житті. Цілі інститути, такі як Інститут національних стратегічних досліджень,  інститути економіки НАНУ, вже давно написали методи і заходи розвитку української економіки, а за потреби зробили б новий варіант економічної стратегії за декілька місяців, тільки владі цього не потрібно, щоб обкрадати націю вони хочуть залишити сталий стан речей в економіці.

Нове покоління українських патріотів, виховане на українській незалежності, здатне  побудувати економічно потужну українську державу. Залишилось чекати вже не так багато.

Особлива подяка при написанні цього матеріалу, і вітання з успішним захистом дисертації на здобуття ступеня кандидата наук Панченку Володимиру, за його наукове. дослідження «Формування економічної платформи Організації українських націоналістів».

Слава Україні!

До нових зустрічей!