Кобиляча Голова і Бензоколонка, але лавров і росія. Правопис війни

Мовознавець Олександр Авраменко зауважує: «Насправді, правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».

Від себе додам, що існує троп антономазія, який ґрунтується на тому, що власне ім'я, найчастіше ім'я особи (історичного або літературного персонажа), яка вирізняється якоюсь характерною ознакою, стає прикметою цієї ознаки:

• донжуан – бабій;
• ромео – закоханий романтик;
• гобсек / плюшкін – скупа людина;
• кулібін – інженер-самоук;
• ванька – пересічний росіянин;
• гітлер / путін – вбивця століття;
• росія – країна-терорист тощо.

Працює цей троп і у зворотний бік: з великої букви пишемо апелятиви типу Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий Каменяр (про Івана Франка) і подібні. У негативному значенні – Кобиляча Голова (про лаврова), Зливний Бачок (про скабєєву), Бункерний Щур (про путіна), Бензоколонка (про росію) тощо.

Писатимемо росія, москва, кремль, путін та ін. з малої букви і після нашої перемоги у війні, бо кров українців росіяни зі своїх рук не відмиють ніколи.

Оригінал