Голова німецького Бундестагу Норберт Лямерт заборонив депутатові Петерові Ґаувайлеру здійснити візит до Криму. Ця новина пронеслася у понеділок зранку німецьким, українським та російським інформаційними просторами. Заборонив, здавалося б, ну й добре. Хоча мимоволі виникає кілька запитань.
Варто зазначити, що Петер Ґаувайлер – заступник голови Християнсько-соціального союзу (ХСС), тобто суто баварської партії-спільниці урядового Християнсько-демократичного союзу (ХДС). ХСС завжди вирізнявся глибоким консерватизмом і стриманим ставленням до європейської інтеграції. Тобто, жодним чином її не варто вважати партією євроскептиків, просто вона завжди була проти поспіху з реалізацією панєвропейських проектів.
Так от, виникає запитання: навіщо пан Ґаувайлер так хотів побувати в Криму? Причому відвідати окуповану українську територію він прагнув саме офіційно як голова парламентського підкомітету зі зарубіжної культурної політики.
Щоб відповісти на це запитання, необхідно зробити короткий ретроспективний екскурс у політичну біографію нашого героя. Федерального звучання ім’я Ґаувайлера зазнало 1987 року. Тоді він перебував на посаді статс-секретаря баварського Міністерства внутрішніх справ. Ґаувайлер жорстко скритикував федеральне Міністерство охорони здоров’я та його очільницю Ріту Зюсмут за «надто м’які заходи» в боротьбі зі СНІДом і запропонував свою неординарну програму протидії недузі. Вона, зокрема, передбачала: насильне тестування осіб, котрі належать до «групи ризику» (до неї, окрім геїв та проституток він зараховував і неєвропейців); оприлюднення списку хворих; максимальна ізоляція ВІЛ-інфікованих від суспільства. Анти-СНІДівська програма Ґаувайлера була тоді відхилена в Бундестазі переважною більшістю депутатів.
2002 року Петер Ґаувайлер став депутатом Бундестагу. Чим запам’ятався він суспільству в кріслі законодавця? Передовсім своєю вкрай євроскептичною позицією. Ґаувайлер критикував усі без винятку спроби Європейського Союзу поглибити інтеграцію. Свою особисту війну він вів проти Лісабонських угод, навіть намагався їх скасувати через Конституційний суд ФРН.
Окрім того, Ґаувайлер послідовно виступав проти участі Німеччини в будь-яких миротворчих операціях закордоном – Афнганістаном починаючи і Малі закінчуючи. Він звинувачував Сполучені Штати в порушенні міжнародних норм, коли розпочалася війна в Іраку 2003 року.
Водночас Ґаувайлер привітав Росію, коли та здійснила анексію Криму. Він ще до початку бойових дій у Донбасі виступив за право Москви на «Новоросію».
Євроскептична позиція Ґаувайлера дуже добре лягла на прокремлівські рейки. Він почав критикувати Європейський Союз за «небажання зрозуміти Росію».
12 вересня він відвідав Москву, де зі всією щирістю затаврував ганьбою європейські й американські санкції проти Росії. «Політика санкцій – це боягузлива політика, яка веде нас хибним напрямком», – заявив він під час відкриття Року німецької мови й літератури в Москві…
Дуже добре, що керівництво німецького парламенту нарешті схаменулося й заборонило Ґаувайлерові, принаймні, офіційно з’їздити до Криму, бо навіть страшно уявити, що він міг там наговорити. Хоча й тут мимоволі виникають питання. Наприклад: як сталося, що людина з євроскептичними й антигуманними поглядами очолила парламентський підкомітет зі зарубіжної культурної політики, тобто інституцію, яка мала б презентувати німецьку культуру назовні, встановлювати зв’язки з іншими націями, вести діалог? Можна було б припустити, що колеги-депутати просто прогледіли… Якби не одна обставина: Ґаувайлер перебуває на цій посаді з 2006 року, тобто вже третю каденцію поспіль.
Ще одне запитання: яким чином цей екстравагантний (м’яко кажучи) Петер Ґаувайлер став віце-головою ХСС? Чому мудрі баварські політики не розгледіли небезпеки, яку ніс іміджу партії цей «німецький Жириновський»? Адже багато хто з аналітиків вважає, що рекордне падіння, якого зазнала партія під час виборів до Європейського Парламенту в травні цього року (40,5% у Баварії) – це передовсім заслуга саме Ґаувайлера.
Єдине тішить, що і в ХДС, і в ХСС нарешті серйозно звернули увагу на вибрики свого колеги. Керівники обох партій рішуче налаштовані на те, щоб покласти край ганебній практиці, коли Ґаувайлер використовує зі сумнівною метою авторитетні інституції. Тим більше, що для покарання зухвальця є достатньо формальних підстав. Адже, згідно зі статистикою Abgeordnetenwatch.de, Ґаувайлер у каденції з 2001 до 2009 року пропустив 36 зі 62 голосувань Бундестагу, а в каденції з 2009 до 2013 – майже половину.
Окрім того, Ґаувайлер несподівано виявився депутатом, котрий найбільше заробляє «на стороні». Згідно з дослідженнями, проведеними журналістами часопису Spiegel, лише за перші 9 місяців свого чергового депутатства (жовтень 2013-червень 2014) він заробив з непарламентськтих джерел 967,5 тисяч євро.
Ми використовуємо