Легалізація саботажу
IQ

Легалізація саботажу

План законодавчого забезпечення реформ

Олександр Онищенко, 16 червня 2015 1016 0

Четвертого червня відбулась знакова подія – Верховна Рада затвердила план, за яким буде здійснюватись законотворча робота, що забезпечить стрімкі та ефективні зміни правового поля країни. Саме ці зміни виборювала Революція Гідності, про них наголошували кандидати на виборах президента та народних депутатів, за їх повільне та безсистемне впровадження щодня лунає критика з боку народу, журналістів, політиків і навіть міжнародних організацій. Ознайомимось лише з деякими планами парламентарів.

Перш за все – про конституційну реформу. Це один із найголовніших напрямів перетворення України на демократичну державу. І не випадково йому призначено перший пункт першого розділу плану. Дивимось, що цим планом передбачено:

1. Конституційна реформа

1.1. Розвиток парламентаризму

1.2. Удосконалення виборчого законодавства

1.3. Реформа Кабінету Міністрів України та системи центральних органів виконавчої влади

1.4. Реформа державного управління

1.4.1. Запровадження електронного урядування

1.4.2. Державна служба

1.4.3. Адміністративні послуги

Не буду чіплятись до таких дрібниць, як включення до розділу про конституційну реформу таких речей, як запровадження електронного урядування та зміни порядку надання адміністративних послуг. Також можна пробачити авторам плану включення пунктів, які передбачають зміни окремих положень Конституції, до інших розділів (хоча такий підхід не дуже зрозумілий і ускладнює вивчення документа).  Зосередимось, власне, на змінах, які планується внести до Конституції:

 У таблиці я звів всі заплановані законопроекти щодо змін у Конституції та розташував їх у хронологічному порядку. Не буду приховувати своїх здивувань.

Здивування перше

Прийняття закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо функцій Збройних Сил України)» заплановано на поточний квартал, який завершується через чотири тижні після затвердження плану. Навіть коментувати такий стислий термін внесення змін до Основного Закону немає бажання. Я вже не кажу про відсутність хоч якоїсь публічної дискусії з цього питання.

Здивування друге

Для прийняття закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)» встановлено термін ІІІ–IV квартал 2015 –2016 р. З цього видно, що народні обранці дають собі ще півтора року на впровадження цього вкрай важливого рішення. Точніше, для можливості користуватись недоторканістю.

Здивування третє

Виявляється, уже на початку липня на нас чекає старт наступного раунду конституційної реформи – внесення змін до Конституції України щодо визначення інформаційно-частотного ресурсу як національного надбання. Як на мене, то це теж щось новеньке. І як це вписується у загальний конституційний процес – не зовсім зрозуміло.

Здивування четверте

Як видно з таблиці, «революційний  ентузіазм» наших парламентарів помітно вщухає: вони встановили собі кінцевий термін внесення змін до Конституції України стосовно децентралізації аж до кінця наступного року.

Ще хотілось би нагадати, що головний народний депутат Володимир Гройсман очолює конституційну комісію, яка ще у травні мала надати свій проект змін до основного закону. Але, як зазначає журналіст Федір Аніскін, «…задекларовані керівниками держави плани конституційної реформи зриваються» («Так что у нас с конституционной реформой?»). Всередині червня вже можна казати, що травень закінчився. Разом з ним закінчився оголошений спікером термін оприлюднення результатів роботи конституційної комісії. Натомість голова комісії і за сумісництвом голова Верховної Ради, ініціатор та співавтор плану мовчки робить вигляд, ніби нічого незвичайно не відбулося.

Здивування п'яте

Не поспішають законодавці і з таким болючим для українців питанням, як реформування правосуддя, відтермінувавши його на другу половину наступного року.

Здивування шосте

Важко собі уявити, як наші «енергійні» реформатори будуть вносити зміни до Конституції протягом одного кварталу, тим більш – влітку. Адже вони запланували частку змін затвердити у другому кварталі 2016 року , а частку – вже у третьому. Виникає таке враження, що план готували люди, які не обговорювали і не узгоджували між собою окремих пунктів.

Здивування сьоме (найсильніше)

А де у цьому плані такі вкрай необхідні реформи, як зміцнення народовладдя та розвиток парламентаризму? Я не про перегляд правил обрання депутатів (нова редакція закону про вибори депутатів запланована на кінець 2017 року), а про справжню демократію. Я вже писав, що у час між виборами народ не має ніяких реальних важелів впливу на владу… без внесення змін до Конституції справжнього народовладдя нам не створити. («Чи є в Україні народовладдя?»).

Справа в тому, що нардепи, за Конституцією, за свою роботу  або відмову від роботи у Верховній Раді ніякої відповідальності не несуть. Ані перед законом, ані перед виборцями. І ми все це бачимо на кожному пленарному засіданні: прогули, кнопкодавство, ігнорування голосувань. Навіть бійки у сесійній залі та пропозиції грошей за вирішення тих чи інших питань. Звертаю увагу: чинна Конституція не передбачає таких приводів для припинення депутатських повноважень, як неособисте голосування  або самоусунення від виконання обов’язків (відмова від голосування або пропуск засідань без поважних причин). До того ж, в Основному Законі нема навіть такого поняття, як відкликання депутатів виборцями.

Також у Конституції відсутні основні принципи формування складу парламенту (чи пропорційний, чи мажоритарний, чи пропорційно-мажоритарний). Врегулювання цього питання повністю залежить від людей, які вже отримали щасливого квитка до вищого законодавчого органу.  Тобто правила, за якими обирають депутатів, встановлюють самі депутати. Хіба це правильно? Особливо, якщо врахувати, що для цього потрібно лише 226 голосів. А ще нагадаю: таку кількість депутатів мають зараз разом дві фракції – пропрезидентська та пропрем'єрська.

Можна довго продовжувати перелік питань, які вкрай необхідно врегулювати саме Основним Законом. Про це багато говорять і пишуть політики, політологи, журналісти та просто розумні люди. То чому нічого подібного ми не бачимо у «плані»? Тому, що чинний депутатський корпус, який ми обрали з намаганням «перезавантажити» Верховну Раду, повністю задоволений наявним устроєм. І ті народні обранці, що потрапили до парламенту на хвилі революційного пафосу, швидко зрозуміли своє виняткове становище, встигли звикнути до нього і навіть думки не допускають про зміну свого статусу.

Якщо хто бажає на власні очі ретельно прочитати «план», то це можна зробити, отримавши відповідний файл на сайті Верховної Ради за адресою:

Тільки майте на увазі, що за цією адресою є лише проект постанови та супровідні документи. Я не побачив на офіційному сайті Верховної Ради в переліку постанов, які прийняті на поточній сесії, постанови про затвердження цього плану. Тільки у стенограмі та в електронному протоколі міститься інформація про розгляд постанови з доданням тексту її проекту.

Наостанок, мені здається, що цікаво переглянути перелік авторів цього «шедевру» революційного планування:

Гройсман Володимир Борисович, Князевич Руслан Петрович, Пашинський Сергій Володимирович, Гопко Ганна Миколаївна, Галасюк Віктор Валерійович, Денісова Людмила Леонтіївна, Томенко Микола Володимирович, Гринів Ігор Олексійович, Луценко Юрій Віталійович, Тетерук Андрій Анатолійович, Лаврик Олег Васильович, Ляшко Олег Валерійович, Кожем'якін Андрій Анатолійович, Шкрум Альона Іванівна, Продан Оксана Петрівна, Острікова Тетяна Георгіївна, Рибалка Сергій Вікторович,

Результати поіменного голосування можна подивитись за адресою.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук