Літає зі швидкістю до 100 км на годину: без цього птаха немає літа

Цей птах останнім – у травні – повертається в українські міста із зимівлі. Саме через це його називають провісником літа, без якого спекотний сезон не починається. Та вже у вересні, знову першим, він вирушає в Африку. До половини року ця пташка проводиться у польоті, їсть і п’є на льоту, а часто – навіть спить.

Це все – про серпокрильця. Саме ці птахи розсікають спекотне небо над містами і здіймають неймовірний галас, що асоціюється з літом. Хто такі серпокрильці, як вони живуть і чому вони і ластівки – не одне і те ж, розповідає у своєму блозі орнітологиня Ганна Кузьо.

Небесні гонщики

Серпокрильці – одні з найшвидших птахів. Ці галасливі зграї літають над будинками зі швидкістю 80-100 км/год. Вони маневрують між перешкодами, ані трохи не зменшуючи швидкість. Водночас швидкість ластівки, з якою часто плутають серпокрильців, хоча вони навіть не родичі, літає зі швидкістю «лише» 60 км/год.

Серпокрильці мають і відмінний за будовою від ластівчиного дзьоб, яким ніби «стрижуть» небо, аби попоїсти в польоті комах. Імовірно, звідси походить їхня народна назва – стриж.

Також серпокрильці п’ють на льоту, паруються, а часом навіть сплять. Та коли треба висиджувати яйця і вигодовувати пташенят, серпокрильці все ж ночують вдома.

Серпокрильці (фото з журналу Колосок)

Гніздо із видом

Серпокрильці гніздяться у щілинах старих будинків в центрі міста. А от новобудови – не для них. Сучасні матеріали не допускають щілин, тріщин тощо, щоб звити гніздо. Також цим птахам підходять штучні гніздівлі.

У природі вони селяться цілими зграями – як у багатоквартирному будинку – у тріщинах скель і дуплах.

Гніздування серпокрильців в умовах дикої природи (фото Мій Очаків)

Небезпека міста

Часом серпокрильці на величезній швидкості можуть влітати в електропроводи та у вікна, в яких відображається небо. У першому випадку вони, на жаль, завжди гинуть. Якщо ж птах вдарився у вікно, йому можна допомогти.

Орнітологиня радить обережно підняти птаха і на кілька годин покласти його у прохолодне і темне місце. Прохолода допоможе зняти набряк, а темрява потрібна для того, щоб птах не бився об стінки і не травмував себе ще більше.

Особливість серпокрильців у тому, що їхні лапки зовсім не пристосовані для ходьби – вони надто короткі. Коли птах на землі – він буквально повзає і волочить за собою крила, розмах яких в повітрі сягає 40 см. Злетіти із такого положення він не може. Щоб допомогти серпокрильцю злетіти, достатньо посадити його на долоню, але не підкидати. Птах швидко зорієнтується і полетить. Якщо ж ні, варто віднести його до ветеринара.

До слова, хоч ластівки ходять неохоче, але, на відміну від серпокрильців, вони здатні це робити. Єдине, що окрім життя під небом, поєднує ластівок і серпокрильців, це те, що вони з’їдають за день до 50 г комашок.

Життя під небом

Коли світловий день становить менше 17 годин, серпокрильці починають поступово – від молодняка до самок, які відлітають останніми – вирушати на зимівлю в теплі краї. В Україні і на зимівлі вони проводять сукупно приблизно 6-7 місяців. Решту ж часу вони перебувають у небі.

Літо щойно почалося, тож дивіться у небо на серпокрильців і насолоджуйтесь. Їхній веселий галас, як сміх дітей на майданчику.