МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Марцеліна Сембріх-Коханьська

Знову, не кажучи заздалегідь ні слова, дівчинка блискуче виконала польську народну пісню. Ліст мало не розплакався: «Ангел мій! Бог дав тобі три пари крил літати у країні музики. Вони рівні, користуйся ними, але, будь ласка, співай, співай, тому що у тебе голос ангела!»

1873 рік. Великий Ліст не міг повірити своїм вухам. Неохоче погодився дати аудієнцію 15-річній польській селянській худенькій дівчинці, яка приїхала до Будапешта зі Львова. Чекаючи поганої гри на піаніно, він був здивований, коли вона запитала:

- Баха або Бетховена, вас, Шумана чи Шопена?

Стримуючи сміх, старий композитор іронічно запитав:

- То ти ще і власний репертуар маєш?

- Так, - відповіла дівчинка. - Можливо, ви бажаєте послухати Ліста?

Не чекаючи відповіді, дівчинка почала грати - і як грати! - "Угорську Рапсодію". Зібравшись, Ліст, поблажливо посміхаючись, запитав:

- Щось ще?

Дівчинка мовчки дістала скрипку з футляра і зіграла каприс Венявського. Її скрипковий талант виявися нітрохи не гірший за гру на піаніно.

- Ще? - пробурмотів Ліст.

Знову, не кажучи заздалегідь ні слова, дівчинка блискуче виконала польську народну пісню. Ліст мало не розплакався:

- Ангел мій! Бог дав тобі три пари крил літати у країні музики. Вони рівні, користуйся ними, але, будь ласка, співай, співай, тому що у тебе голос ангела!

Приблизно так виглядав у ці роки великий піаніст і композитор. Між іншим, з 1842 року йому було заборонено приїздити до російської столиці після того, як під час свого концерту у присутності Ніколая І він перервав гру через голосну розмову імператора з ад'ютантами і після нетерплячої репліки Ніколая "Продолжайте!" з гідністю відповів:

- Коли розмовляє цар, всі інші мають мовчати, ваша величність.

Втім, ми відійшли трохи від теми.

Народившись у бідній сім'ї у селі Вишнівчик (нинішня Тернопільська область, налічує близько 600 осіб), Марцеліна Сембріх стала примадонною світової оперної сцени, однією із найвидатніших оперних виконавиць кінця 19-го - початку 20-го сторіч.

Марчелла Зембріх (італ. Marcella Sembrich, справжнє ім'я і прізвище - Марцеліна Пракседа Коханьська (пол. Marcelina Prakseda Kochanska, по чоловікові - Штенгель (нім. Stengel); 18 лютого 1858, Вишнівчик - 11 січня 1935, Нью-Йорк) - польська співачка (колоратурне сопрано), що належить до плеяди таких знаменитих співачок, як Патті, Нільсон, Лукка.

У цьому місці маленький відступ. Українська Вікіпедія використовує ім'я Марселла Зембріх. Російська Вікіпедія називає співачку Марчелла Зембріх, теж вимовляючи прізвище на німецький зразок. Англійськомовні джерела пропонують варіант Sembrich (Сембріч), як це звучить по-англійськи. Якщо по-польськи, то вона Марцеліна Сембріх або Сембріх-Коханьська (Marcelina Sembrich-Kochan'ska). Ми навіть обговорили це з Андрієм спочатку в листуванні, а потім - і по телефону. Віддали перевагу або польському, або англійському звучанню, тому що період розквіту творчості співачки доводиться на Америку. У початковому тексті Андрія було Сембріч, а потім замінили на Сембріх - так, видатна співачка стала американкою, з енциклопедіями сперечатися не будемо, але у нас тут все-таки збираються львів'яни. :) Крім того, використовуємо більш звичну нам назву Львів, а не австрійське Лемберг.

Марцеліна народилася у сім'ї мандрівних музикантів. Із 4-х років приєдналася до свого батька, матері та брата, що мандрували Галичиною і давали концерти й музичні уроки багатим землевласникам. Сім'я була такою бідною, що не могла дозволити собі придбати ноти. Батько позичав ноти, які Марцеліна переписувала при світлі свічок. Коли їй виповнилося 11 років, інший мандрівний галицький музикант, вірменин Лахович (Ляхович), помітив талант дівчинки і порадив батькові відвезти її на прослуховування у львівську консерваторію.

Приїхавши до Львова, Марцеліна відвідала консерваторію, де грала перед Вільгельмом Штенгелем, вчителем фортепіано і директором консерваторії. Виконання Шопена на піаніно сподобалося Штенгелю, і дівчину зарахували до консерваторії. Це була перша музична освіта Сембріх. Протягом 5 років, проведених у консерваторії Львова, Марцеліна зосереджувала всю увагу на грі на піаніно і скрипці. Проте Штенгель вже тоді помітив незвичайний голос Сембріх у хорі учнів консерваторії. Після 5 років занять Штенгель (що згодом одружився з Марцеліною) зрозумів, що він навчив Марцелінy всьому, що умів і знав сам. У 1873-му він попросив свого вчителя Ліста послухати цей унікальний талант.

Ліст порекомендував Сембріх одному з найбільш відомих вчителів голосу у Відні  Епштейну. Сембріх повністю концентрувалася на становленні свого голосу. Після короткого навчання у Відні вона дебютувала у королівській опері Афін, після чого її зірка зійшла миттєво. Берлін, Дрезден, Мілан, Лондон, Петербург. Захоплені англійська королева, Микола II, німецький імператор Вільгельм, Йоган Брамс, Федір Шаляпін. Тепер вже Сембріх не могла повірити власним очам. За 10 років дівчинка перетворилася з мандрівного музиканта без грошей на ноти у світову суперзірку.

Бувальщина або просто красива легенда. У Петербурзі (який Сембріх завжди з приємністю згадувала), де Марцеліна провела кілька сезонів в імператорській опері, один з її шанувальників витратив останні гроші на розкішний букет квітів замість теплого пальта. Привізши букет своєму кумирові у лютий холод, петербуржець захворів і незабаром помер. Сембріх згадувала, що тільки в Росії можна було знайти таких музичних фанатів.

Після Петербургу прийшла черга Нью-Йорка. Сембріх співала в другій опері у Метрополітен-Опера, що тільки відкрилася - "Великому театрі" Америки, одній з найбільш шанованих світових сцен. Успіх був приголомшливим. Марцеліна Сембріх залишалася найбільшою зіркою Метрополітену майже 30 років. Її зірка була такою яскравою, що, коли інший визначний співак Енріке Карузо дебютував у Нью-Йорку, він опинився позаду Сембріх на афіші.

Фото з персонального оперного сайту М. Сембріх, ось тут перша його сторінка, а для особливо зацікавлених - новини за червень 2009 року.

"Нью-Йорк Таймс" стежила за творчістю Сембріх регулярно, кілька інтерв'ю було опубліковано і практично кожен виступ Марцеліни отримував захоплені рецензії. У гримувальній Сембріх репортер побачив записки від її шанувальників, серед яких були Марк Твен, Штраус, Брамс, Пучіні. З Марком Твеном у Сембріх зав'язалася дружба. "Mімі" у опері "Богема" Пучіні написана спеціально для Сембріх.

Марцеліна Сембріх в ролі Мімі.

Сембріх завершила свої виступи 1909 року, у зеніті слави, яка могла тільки порівнятися із славою Карузо. Метрополітен-Опера була переповнена на її останньому виступі. Преса чекала цього виступу кілька місяців. Коли завіса піднялася востаннє, Сембріх сиділа на троні на сцені. За кілька хвилин трон засипали квітами.

Завершивши кар'єру у Метрополітен, Сембріх поїхала у прощальний тур Європою. Вона виступила з величезним успіхом на найкращих сценах європейських столиць: Берлін, Відень, Петербург, Москва, Варшава. Після всіх цих столиць, Сембріх не могла забути місто, де все почалося - Львів. 27 травня 1909 року "Нью-Йорк Таймс" повідомила з Берліна, що Марцеліна Сембріх дала прощальний концерт у переповненій Львівській опері, виконавши партію в "Травіаті". Після концерту вона отримала золотий вінок від Львова.

Після завершення прощального туру Сембріх повернулася до Нью-Йорка, де почала навчати нове покоління оперних виконавців. Вона не забувала допомагати колишнім землякам. У 1909-му «Нью-Йорк Таймс» повідомляє, що у концерті у Карнегі-хол, поставленому Сембріх, бере участь композитор і піаніст Станіслав Невядомський, який викладає у тій самій консерваторії Львова, де Сембріх почала свою музичну освіту. (Невядомського поховано на Личаківському кладовищі).

Марцеліна Сембріх померла у Нью-Йорку 1935 року. Її похорон відбувся в найпрестижнішому костелі Нью-Йорка - Святого Патріка. Серед багатьох знаменитих людей, що виносили її труну, був Сергій Рахманінов. Велика стаття у "Нью-Йорк Таймс" завершувалася того дня такими словами: "Вона була однією з найвидатніших осіб у світі музики, однією з найвідоміших, чиє сонце назавжди залишиться у зеніті."

Сембріх залишається у плеяді найзначніших оперних виконавців. У Метрополітен-Опері висить її портрет (сам перевірив - Andrij). Протягом останніх 70 років активно функціонує її музей, оперний музей Марцеліни Сембріх. Не забули співачку і наші брати поляки. До речі, зверніть увагу на меморіальну таблицю - "скромно і зі смаком". Колись і ми доживемо, поки що воліємо використовувати фарбовідпірну бронзу, здатну витримати лагідний дотик кумулятивної гранати. І вєчний бой, покой нам только снітся...

Для шанувальників кілька записів Сембріх збереглися. На Ютубі вдалося знайти чудовий запис знаменитого вальсу "Весняні голоси" Штрауса-молодшого і ще один - серед підбірки "100 великих співаків". Фонограми відповідають часу, недосконале аудіо не може передати її знаменитих вокальних даних, але нагадаємо, що "Весняні голоси" - рідкісний, унікальний запис 1903(!) року, зроблений після багатьох спроб з дивовижною для тих часів якістю, яка і зараз викликає подив знавців. Не ті царі, при появі яких люди замовкають від страху та запопадливості. Слухаємо, заплющуємо очі і бачимо справжню царицю співу, при звуках голосу якої тисячі людей тамували подих від захоплення.