Молодь, на щастя, вже не знає комунізму, - Ян Маліцкі

…польська молодь має переконання щодо демократичних цінностей, їхньої невідворотної перемоги. Натомість українська та білоруська молодь такого переконання не має.

Студіум Східної Європи при Варшавському університеті впродовж останніх двадцяти років є центральним науковим осередком для молодих еліт з усього посткомуністичного простору. Як сформульована його місія і які наукові пропозиції з польського боку отримують, зокрема, українські студенти, аспіранти та кандидати наук? Про наукові перспективи молоді, євроінтеграцію України і потенційні зміни в укладі Східної Європи в інтерв'ю ZAXID.NET з директором Студіуму Яном Маліцкім.

- Пане Маліцкі, чи можете окреслити конкретно кожен зі стипендіальних напрямів, запропонованих молоді з пострадянського простору?

- Так. Передовсім це стипендія Літньої східної школи, яку реалізовують уже майже 20 років, по-друге, стипендія Зимової школи для магістрантів. По-третє, дворічні студії підготовки спеціалістів з питань і проблематики Східної Європи. Політологічні післядипломні студії, які тривали кілька років, і, щоправда, зараз, у зв'язку з кризою, припинені. Є також програма Лейна Кіркланда, стипендія польського уряду для молодих науковців, а також стипендія ім. Каліновського - найбільша стипендія в регіоні для білорусів, і нарешті тренінги для державних службовців із сусідніх країн.

- Чи не плануєте відкрити програму для аспірантів?

- Зараз багато що залежить від перспектив виходу з фінансової кризи. Але якщо Польща економічно триматиметься далі так, як трималася досі, то сподіваємося, що вже у січні може бути оголошено конкурс на аспірантські студії для молодих науковців, стипендіатів польського уряду. Ці студії будуть заочними. Молоді науковці писатимуть роботу у себе вдома, а до Польщі приїжджатимуть на консультації зі своїми науковими керівниками. Студії триватимуть чотири роки. Правда, для їх старту потрібно ще вирішити багато юридичних моментів.

- Чи за минулі двадцять років Ви зауважили якісь зміни у середовищі української та білоруської еліт? Чи можна їх пов'язувати власне з діяльністю Студіуму?

- Не хочу перебільшувати нашої ролі і стверджувати, що Студіум впливає на світову долю чи навіть долю нашого східноєвропейського регіону. Однак фактом є те, що при Студіумі навчається та творить кар'єру найбільша кількість стипендіатів з усього пострадянського простору. У зв'язку з цим, я думаю, можемо говорити про зміни у певних напрямах. По-перше, і це дуже важливо, серед еліт ваших країн вже не видно колишніх комуністів, а є тільки посткомуністи, які перефарбувалися на нові кольори, причому це стосується всіх сусідніх країн. Ну і, крім того, там присутнє молоде покоління амбітних, освічених людей. Сьогодні я скрізь зустрічаю випускників наших програм - в науці, дипломатії, бібліотеках, архівах, органах місцевого самоврядування.

- А помічаєте якусь різницю у поглядах поміж молодими поляками та українцями?

- Зараз уже ні. Бо ваша молодь і наша, на щастя, вже не знає комунізму. Можливо, польські студенти живуть у заможнішому краї, але це абсолютно не свідчить про якісь переваги, якщо говорити про чинник людських вартостей.

 Є, правда, один момент, який зауважую постійно, і що, власне, є відмінністю між вашою та нашою молоддю: польська молодь має переконання щодо демократичних цінностей, щодо їхньої невідворотної перемоги. Натомість українська та білоруська молодь такого переконання не має. Має тільки віру, але ця віра швидше нагадує мрію.

- Яких розчарувань і успіхів Ви зазнавали впродовж двадцятирінчої діяльності Студіуму?

- Якихось особливих успіхів не маю, бо ця робота - навчання молоді - є повільною, спокійною і важкою, але тільки після цього приходить справжній успіх. Щодо розчарувань у сенсі науковому, то, напевно, не маю жодних. Може тільки той факт, що у сусідніх країнах, як і державах всього посткомуністичного простору, досі існує корупція у вищій школі і науці. Саме так було за комунізму, але, скажімо, у Польщі, цього вже просто не можна уявити.

У політичному контексті мене засмучує те, що Росія не позбавляється своїх постімперіальних амбіцій, також слабкість демократичних середовищ у Росії і брак перспективи. Заскочила мене і сила антидемократичного режиму на Білорусі, як також і те, з яким спокоєм це сприймають самі білоруси.

Інтенсивне навчання нашої молоді на польських наукових та культурних програмах, очевидно, окрім чинника знань та досвіду, передбачає ще й чинник «заангажованості» у сам спосіб життя вашої країни. Можемо припустити, що через власну діяльність Студіум підсилює мотивацію молодих українців до вступу в ЄС.

Очевидно, ми намагаємося здійснювати підготовку людей, які мислять демократичними проєвропейськими категоріями. Але те, чи Україна вступить до ЄС, залежить тільки від неї самої. Очевидно, деякі країни Євросоюзу можуть виступати проти цього, деякі - за, але підставовою річчю є рішення самих українців. Власне, і з Польщею не все було однозначно з боку ЄС, проте, самі поляки вперто хотіли повернутися до європейського коріння. Бо комунізм був тільки перервою в нашій європейській традиції.

Рішення України про вступ до ЄС - у її руках, як і саме перетворення країни в демократичному напрямі. І тут дуже важлива одностайність. У Польщі політики чубляться поміж собою про все на світі, але тільки у двох речах жодних сварок не було. Перша - це закордонна політика, друга - вступ до Унії і НАТО, у чому від комуністів до правиці всі були «за». І поки чогось подібного не буде в самій Україні - від Заходу до Сходу - важко собі уявити, щоб Брюссель розмовляв з вашою країною серйозно.

- І все ж таки, якщо Україна стає членом ЄС, як це змінить, на Вашу думку, розстановку сил в східноєвропейському регіоні?

- Означу тут три можливі напрями. По-перше, завершилася б проблема польсько-українських стосунків. Жоден поляк відтоді, як би історично він не був зорієнтований, і якими б категоріями про польські втрати «східних кресів» він не мислив, але він вже ніколи не скаже, що не може поїхати до тих місць. Бо в Євросоюзі просто немає кордонів, і кожен може поїхати, куди завгодно.

З іншого боку, український націоналіст відтепер уже не скаже, що поляк йому загрожує і хоче відібрати в нього Львів, бо завдяки Польщі Україна отримала б щось значно більше - вхід у велику європейську структуру.

 І останнє, змінилася б розстановка сил у самій Європі. Після вступу України відразу зросла б роль Польщі в ЄС, вона б стала найсильнішою державою в Східній Європі серед молодих країн. І разом з цими державами змогла б ухвалювати дуже важливі рішення в ЄС. Зрештою, є ще один дуже великий позитив вже для самої України: з моменту вступу України до ЄС зникають загрози для української державності. Коли говоримо про таку небезпеку, то маємо на увазі, очевидно, не Туреччину, бо ця країна не оголошує своїх претензій на Україну. А постімперські амбіції має Росія. Але, як тільки Україна вступить до ЄС, ця загроза відразу зникла, бо Росія ніколи не почне війни з країною ЄС. Знову ж таки, подібно було з Польщею. Поки наш край був у комуністичному таборі, Росія виявляла на нього непомірні апетити, але щойно ми вступили до Унії, як ця проблема просто зникла. Зрозуміло, остаточним пунктом мав би стати вступ до НАТО, бо без НАТО неможливо захистити себе сповна. Але для цього всього, переконаний, потрібна єдність українців. Наразі єдність щодо питання вступу України до ЄС виявляє тільки Росія, і виявляючи це у формулі «абсолютно нет».

Довідка ZAXID.NET

Ян Маліцкі народився 1958 р. в селі Демби Шляхецькі Великопольського воєводства. Історик за освітою. У часи Польської Народної Республіки - опозиціонер і публіцист підпільних видань. Співорганізатор, а починаючи з 1990 року - директор Студіуму Східної Європи при Варшавському університеті.