На Львівщині пом’янули тисячі людей, замордованих НКВД в Саліні

27 червня 20119865

На Львівщині пом’янули тисячі людей, замордованих комуністами в Саліні

Урочистості розпочалися літургією в Добромильському храмі, відтак багатолюдна процесія вирушила вулицями міста. Перша зупинка – біля мурів колишньої в’язниці НКВД. Тут відбулася панахида. Далі рушили на місце соляної шахти в Саліні, куди впродовж 1939-1941 років скидали тіла замордованих у довколишніх енкаведистських тюрмах. Поруч – могила, куди перепоховали після відступу радянської влади частину загиблих, решту тіл добути вже не змогли – сіль зробила свою справу. Біля високої могили відбулася екуменічна панахида. Останнім пунктом цього паломництва стала так звана «нижня могила» - тут встановлено пам’ятник тисячам (за різними даними, від 3,5 до 5 тисяч) невинно замордованих. Панахиду очолили владика Ярослав Приріз (УГКЦ) та владика Матфей Шевчук (УПЦ КП).

У поминальних заходах взяли участь голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, заступник міського голови Львова Василь Косів, представники облдержадміністрації, керівництво Старосамбірського району, в.о. генерального консула РП у Львові Анджей Дрозд, почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька, почесний консул Австрії у Львові Ярослав Наконечний, народний депутат Ярослав Кендзьор, делегація із Перемишля, делегація з Харківської та Івано-Франківської областей та з багатьох районів Львівщини.   

«Коли ми йшли цією стежкою, якою везли 70 років тому замордованих людей, я відчував, що усі ми мали однакові думки, - зазначив Олег Панькевич. -  Пам’ятник, який тут височіє, був би просто матеріальним об’єктом, якби не наші відчуття, якби не наша спільна молитва і наші переживання. На цьому місці ми згадуємо минуле, але думаємо і  про сьогодення, і про те, що буде завтра. Пам’ятники з часом нищаться, та чи зникне пам'ять залежить від нас. І від цього залежить наше майбутнє і майбутнє наступних поколінь українців».

Саліна – назва урочища і соляної шахти поблизу Добромиля. У червневі дні 1941 року ця шахта була вщерть заповнена людськими тілами. Сюди звозили і страчували в'язнів із тюрем у сусідніх містах. Спочатку людей розстрілювали, а коли катам забракло набоїв – людей били дерев'яними молотами і напівживих скидали в шахту, на стометрову глибину. За різними даними, тут загинуло від 3,5 до 5 тисяч осіб. Про той жах нагадує пам'ятник – людина, що піднімається з глибини соляної шахти і простягає руки до неба.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 5

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • grosh 27 червня 2011, 17:26

    Хватит врать. Вот что пишет ваша же националистическая пропаганда: "У червні 1941 року з Перемишльської тюрми до шахти привели колону в’язнів. Це були українці, яких ув’язнили з політичних мотивів. Серед в’язнів були й діти з Перемишльського сиротинця. Дорогою енкаведисти забирали усіх, хто потрапляв їм на очі. За спогадами свідків, жінок і чоловіків енкаведисти розділили. Жінок відвели у костел і там їх убивали. Люди падали від куль і ударів сокирами та молотками. Селяни у цей час були зачинені по своїх хатах і чули лише постріли та людський стогін. Енкаведисти вбили і робітників сільзаводу, а це були переважно поляки, щоб позбутись свідків. Соляні копальні були заповнені людськими тілами".
    Итак, 1)крестьяне ничего не видели, 2) откуда взялись свидетели, если свидетелей убили,
    3) трупы демонстрировала та же команда Геббельса, что и в львовских тюрьмах.
    Далее, про Перемышльскую тюрьму:


    Из раздела "Боевая деятельность 233 конвойного полка" обзора боевых действий частей 13 дивизий KB НКВД СССР за период с 22.6.41 по 1.1.42 г

    Здание тюрьмы было частично разрушено, з/к подняли бунт и пытались вырваться из под охраны караула. Энергичными действиями караула и подоспевшими бойцами взвода бунт был подавлен и з/к были размещены в неразрушенные камеры [...]

    [...] Первая партия з/к была отправлена поездом в тюремном вагоне во Львов.

    Вторая партия в составе 800 з/к под конвоем в составе 14 чел., начальник конвоя сержант Кривошеее, была выведена пешим порядком в направлении Самбор [...] При подходе колонны з/к к Нижанковицам, она была атакована немецким отрядом мотоциклистов, кон-t вой был вынужден принять бой. Оставив з/к на произвол, конвой залег и открыл ружейный огонь и огонь 2-х ручных пулеметов, бой продолжался около часа.

    Противник, оставив несколько подбитых мотоциклов и около десятка трупов, скрылся. За время боя з/к разбежались, попытки конвоя собрать з/к ни к чему не привели [...]".

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • arribil 27 червня 2011, 16:12

    Лях! А яке відношення має твій комент до статті?

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Лях 27 червня 2011, 14:02

    Волы́нская резня́ (польск. Rzeź wołyńska) (Волынская трагедия укр. Волинська трагедія, польск. Tragedia Wołynia) — массовое уничтожение Украинской повстанческой армией-ОУН(б) этнического польского гражданского населения и, в меньших масштабах, гражданских лиц других национальностей, включая украинцев[1], на территориях Генерального округа Волынь-Подолье (нем. Generalbezirk Wolhynien-Podolien), до сентября 1939

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук