На Закарпатті задля туристів обіцяють відновити вузькоколійку у селі Колочава.
Зараз на станції "Чертежик" лише відсиджуються туристи. А ще тридцять років тому, каже пан Степан, люд сходився сюди, вирушаючи на ринок у сусідські села, з Берегово до Кушниці.
Вирушаємо на паровозі німецького виробництва, п’ятдесят першого року. Тоді його замовив Радянський Союз.
Десять паровозів, які таки переробили, у дев’яностих селяни порізали на
металолом. Лише цей уцілів, з оригінальним механізмом.
Та все, що може ця пара - це видати свист. Паровоз не рушить з місця - вузькоколійки немає. Хоча міг би.
Задля туристів колочавівці обіцяють зняти з колії два вагони - тоді трішки вивільниться траєкторія, якою можна запускати паровоз. А поки що демонструють наповнені експонатами чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для перевозу худоби.
Цих п’ятнадцять українських стрічок дивляться ось тут.
А могло б і не бути цього паровоза. Паводки - дев’яносто восьмого та дві тисячі першого - зруйнували стару вузькоколійку.
І лише високо в горах, в селі Лопухово її залишки врятували від шукачів металу. Відреставрувати вдалося за рік.
Відновити вдалося і "швидку", і машину місцевих клерків. Виявляється, вони теж свого часу їздили вузькоколійкою.
А щоб зручно було рухатися в обидва боки, їх обертали домкратом.
Ми використовуємо