Нам знову пороблено!

Не знаю достеменно, чи ще у якійсь мові є такий мовний зворот, що так влучно і повно характеризує ментальні особливості народу. Не знаю, як там усі українці, а от галичани віддавна користуються цим словосполученням для пояснення усіх бід, нещасть і лихоліть, що так рясно падають їм на голови.

«Пороблено» завжди вживається у доконаному виді і частіше безособово, аніж із конкретним вказуванням ким же пороблено. Хоча, є стійкі винятки.

Наприклад навесні завжди пороблено російськими спецслужбами, які активно відроджують усіляким способами уявлення про Вєлікую Отєчєствєнную замість знань про  Другу світову.

Коренево слово «пороблено» пов'язане із «робити». І хтось це справді робить. Мудрі (так, дуже мудрі, якщо хитрість - це також свого роду мудрість) акції з гергіївськими стрічками, з молитвами на могилах солдат, з фільмами «Тарас Бульба», із реанімацією питань існування  пам'ятників совєтської епохи і чергового засудження комуністичної ідеології  акурат напередодні 9 травня. Дуже завбачливі акції із створенням організації «скаутів» «Галіцкая Русь», найтіснішим чином пов'язаної із «Русским молодежным православным обществом» і «Русским молодежным братством», і дуже умовно пов'язаної із справжнім скаутським рухом.

Зауважмо, що жодна із цих акцій не порушує українського законодавства. Навіть винесення на Холм слави у Львові державних прапорів Бєларусі і Росії (разом з українським прапором) пояснено тим, що це прапори країн, які найбільше постраждали у час війни, і країн, які заснували ООН.  Жоден іноземець не посміє цього заперечити і не побачить у цьому антиукраїнської акції.

Ми б також не дуже впадали у надмірну параною, якби на оце пасивне «пороблено» була симетрична відповідь з нашого боку. Наразі наша рекція завжди опісля і завжди у вигляді голосних статей на кшталт «хто це нам знову таке зробив!»

А що зробили ми? Чи «Пласт», наприклад, напередодні 9 травня організував прибирання на солдатських могилах, і передусім, на Холмі слави? Чому ми не можемо бути такими хитромудрими на свою користь і не закрити такою акцією рот усім, хто накидає українцям непошанівок до усіх загиблих, окрім своїх?

Чи представники влади 8 або 9 травня покладуть квіти на солдатські могили ( і на Холмі слави? І на місці колишнього Янівського концтабору), продемострувавши своє сучасне, позбавлене штампів і ізмів  ставлення до історії?

Чи напередодні щороку передбачуваного 8 чи 9 травня у Львові з'являться бодай раз сіті-лайти із приблизно таким написом: « Кожен третій (4, 5?) полеглий у Другій світовій - українець. Решта - його побратими-солдати. Пам'ятай усіх».

Дивним чином, але практично усі погодилися із антиукраїнським (і антипольським) характером фільму «Тарас Бульба». Але, він успішно потрапив у прокат чотирьох найпрестижніших кінотеатрів Львова (не Донецька, і не Харкова). Що і ким «пороблено» цим разом нашим вітчизняним кінопрокатникам? Підозрюю, що це типова «російська відбивна» і «наші» кінотеатри просто відбили гроші, заплачені їм за прокат цього фільму, незалежно від кількості глядачів.

Щодо глядачів - теж цікаве питання. Пропоную «поробити» кінотеатрам і організувати бойкот фільму «Тарас Бульба». З веселими слоганами на зразок «Хто на «Бульбу» піде тому бульба не вроде».

 Або щось краще вигадати. Але нарешті ПОРОБИТИ самим.

Ірина Магдиш, редактор журналу «Ї»