Нестерпна легкість розповіді про Бога

«О восьмій вечора на Ковчезі». Прем’єра у Першому українському театрі для дітей та юнацтва за п’єсою сучасного німецького драматурга Ульріха Хуба у перекладі Христини Назаркевич. Режисер – Юрій Мисак, художник з костюмів – Дарія Зав’ялова, художник-постановник – Мар’ян Савіцький, вірші - Віктор Неборак, композитор – з. д. м. Юрій Саєнко, балетмейстер – Нінель Збєря, дизайнер - Марія Космолінська.

Важко собі уявити у нашій традиції веселу розповідь за біблійним сюжетом. А для дітей розмову про Бога  з почуттям гумору? Майже неможливо. Не складається у нас в пару гумор і релігія. У нашому уявленні  вони несумісні.

А дарма. Виявляється можна і навіть треба говорити про такі поважні, глибокі і філософські речі з легкою іронією і гумором. Від того вони не програють і не перестають бути важливим. Навпаки – у такому лайт варіанті  складні питання видаються доступними до вирішення, бо поставлені зрозумілою мовою, пов’язані із твоїм щоденним життям і відповіді можна застосувати на щодень удома, в садочку, у школі.

Якщо перекласти мову вистави  з дотепної і зрозумілої на занудну і штивну дорослу мову, то три пінгвіни і одна голубка говорять про таке.

По-перше, Бог може помилятися. І вже одну помилку навіть визнав. Ну несправедливо було влаштовувати потоп для всіх через гріхи когось одного чи кількох людей, а навіть цілого людства. Пінгвіни і всякі інші хробачки, а також діти хіба у чомусь завинили? Явно погарячкував і визнав це. І пообіцяв більше не карати. Ну, принаймні, уникати колективної відповідальності. І не треба дітям після вистави боятися дощу.

По-друге, не все у світі вимірюється роботою. Навіть , якщо ти працюєш головним менеджером з організації круїзу на Ковчезі Ноя. Бо тоді  у шалі орг. роботи ти забудеш про пару для себе, або про тих, для кого ти є найважливішою  людиною.  Кар’єра і посада голуба як образу Духа Святого – це, звісно, привабливо, але якось без пари однаково сумно.

По-третє, виявляється, життя дуже різне і бувають дуже різні думки про Бога і уявлення про нього. І бувають дуже різні пари, наприклад голубка і пінгвін.  У дорослій мові це називається екуменізм і толерантність. Але дітям ці слова ще не обов’язково знати напам’ять. Головне відчувати їх суть.

По-четверте, і звірі, і діти безгрішні. Вони навіть слова такого не знають «гріх». Один з пінгвінів так і казав, що «це якось там називається, є якесь слово…».  Це вже потім, у дорослому віці, гріхи стають частиною нас. А оскільки звірі, на щастя, не розуміють людської мови, то вони і надалі залишаються досконалими.

Там ще є багато пластів. Кожен може накопати стільки скарбів до роздумів і відчуттів, скільки зможе винести з театру.

Юний, п’ятирічний пан у камізельці так сказав про виставу: «Це про кінець світу». І сказав це з дуже щирою і веселою усмішкою. Може, він осягнув якусь велику мудрість?