Неуніверсальний доступ

Україна посідає 1 місце в Європі за швидкістю поширення ВІЛ/СНІДу. З 1987 року до серпня 2008-го в нашій державі померло від СНІДу 14 232 людини, в тому числі 245 дітей у віці до 14 років.

Україна залишилася наодинці з ВІЛ/СНІДом! Тепер їй самотужки доведеться шукати гроші на лікування, терапію та профілактику цього захворювання, адже Глобальний фонд із боротьби з туберкульозом, малярією та СНІДом припинив фінансування лікування ВІЛ/СНІД, а хворим на ці недуги не можна залишатися без терапії. Тим часом, стверджують фахівці, наша держава вже стала лідером серед країн Європи за швидкістю поширення епідемії ВІЛ/СНІДу...

Багато країн світу, в тому числі Україна, підписали у 2001 році на Генеральній сесії ООН Декларацію про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом, в якій йдеться про забезпечення Універсального Доступу до 2010 року. Це означає, що кожна особа, яка є ВІЛ-інфікованою або хворою на СНІД, безкоштовно отримує необхідну допомогу та медикаменти в повному обсязі. До цього часу усіма необхідними медикаментами для проведення АРТ та профілактичних, а також інформативних заходів щодо цієї недуги, Україну забезпечував Глобальний фонд. З початку 2009 року він надаватиме Україні лише кошти на профілактику ВІЛ/СНІДу. Держава обіцяє повністю забезпечувати потребу в ліках. Та чи зможе вона це робити вчасно в умовах кризи?

Україна і СНІД - хто кого?

1 грудня, у Всесвітній день солідарності з ВІЛ-позитивними, за іронією долі, було заявлено про те, що Глобальний фонд із боротьби з туберкульозом, малярією та СНІДом припиняє фінансування лікування антиретровірусними препаратами (які застосовують при лікуванні ВІЛ/СНІД). «Це означає, що сьогодні цю функцію виконуватиме держава. З 1 січня всі міжнародні організації передають цю функцію виконавчим органам держави. Тепер діяльність міжнародних організацій полягатиме виключно у профілактиці ВІЛ/СНІДу. Звичайно, будуть виділятися грантові кошти і для України, але тільки на профілактичні заходи», - пояснив лікар-епідеміолог Львівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Андрій Сорокаліт.

Цього ж дня, 1 грудня, Міністерство охорони здоров'я України підписало Меморандум із Глобальним фондом і підтвердило виконання зобов'язань між урядом України та Глобальним фондом про забезпечення продовження антиретровірусної терапії для 6 070 хворих за кошти Державного бюджету України. «З 1 грудня 2008 року за забезпечення безперервної антиретровірусної терапії для пацієнтів, які її отримували за рахунок коштів Глобального фонду, у повній мірі несе відповідальність МОЗ України», - повідомляє прес-служба МОЗ.

За словами Андрія Сорокаліта, Україна проводитиме закупівлю засобів антиретровірусної терапії (АРТ) за тендерами. Чи матимуть українці з ВІЛ/СНІД лікування у 2009 році та надалі, - залежить від держави. У Міністерстві стверджують, що, згідно зі змінами до Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки, у 2008 році повною мірою необхідними медикаментами було забезпечено 8 126 хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. На це було витрачено понад 33 млн грн. Також Міністерство закупило усі необхідні профілактичні засоби, які запобігають передачі ВІЛ від матері до дитини, для постконтактної профілактики тощо. У 2009 році МОЗ обіцяє продовжувати антиретровірусну терапію для 11 906 пацієнтів згідно нової «Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки».

СНІД та реальність

Україна посідає 1 місце в Європі за швидкістю поширення ВІЛ/СНІДу. З 1987 року до серпня 2008 року в нашій державі померло від цієї хвороби 14 232 людини, в тому числі 245 дітей у віці до 14 років. За офіційними даними Міністерства охорони здоров'я, кількість ВІЛ-позитивних становить 131 тисячу громадян. За неофіційними - майже півмільйона. І це лише при тому, що тільки кожен п'ятий українець знає свій ВІЛ-статус. Щодня близько 150-200 осіб в Україні інфікуються ВІЛ.

Україна має найвищий показник поширення ВІЛ у віковій групі 15-49 років серед країн Європи. Найбільш ураженими є південні та східні регіони України, до яких належать Донецька, Дніпропетровська, Одеська і Миколаївська області та Крим. Західні регіони наразі залишаються найменш ураженими, кількість ВІЛ-позитивних мешканців тут становить 6% усіх ВІЛ-інфікованих українців.

Епідемія ВІЛ набула найбільшого поширення серед молоді. Але якщо в усьому світі близько 50% випадків інфікування ВІЛ припадає на людей віком 15-24 років, в Україні, за даними офіційної статистики, найвищі показники захворюваності має вікова група 20-29 років, за нею йде вікова група 30-39 років. Також в Україні багато інфікованих дітей віком до 12 років, що є наслідком передачі інфекції від матері до дитини.

Кількість інфікованих жінок зростає щороку. Експерти підрахували, що в Україні 40% інфікованих ВІЛ/СНІДом - жінки. Дві третини зареєстрованих ВІЛ-позитивних жінок мають вік 20-29 років. 60% ВІЛ-позитивних вагітних жінок молодші 25 років. Понад 97% ВІЛ-позитивних дітей - народжені ВІЛ-позитивними матерями.

За прогнозами експертів, у разі збереження цієї тенденції кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2010 року сягне майже 1,5 млн осіб, а число нових випадків СНІДу - 95 тисяч, при цьому від хвороби у 2009 році прогнозується загибель до 90 тисяч осіб. До 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих, за оптимістичним прогнозом, може скласти 479 тис. осіб (за умови доступності АРТ для 50% тих, хто її потребує). А щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути у 2014 році 630 млн грн (за найгіршим сценарієм).

Доступність лікування

Головний лікар Львівського СНІД-центру Мар'яна Служинська стверджує, зараз Львівський СНІД-центр має повний доступ до тестування на визначення ВІЛ-статусу, повністю забезпечений профілактичними медикаментозними програмами: «Ми маємо змогу в повному обсязі проводити профілактику передачі ВІЛ від матері до дитини. Маємо препарати для лікування вагітних жінок із ВІЛ-позитивним статусом, для превентивного лікування дітей, які народжені хворими матерями. Щоб жінка, яка має позитивний статус ВІЛ, народила здорову дитину, їй необхідно з 24 тижня вагітності розпочати профілактичну антиретровірусну терапію, також жінка отримує профілактичну терапію під час пологів. Крім того, таку терапію отримує новонароджена дитина. Є розроблені схеми залежно від вірусного навантаження, тому в кожному індивідуальному випадку ми можемо вибрати жінці терапію. Також ми на 100% забезпечені молочними сумішами для штучного вигодовування дітей, адже ВІЛ передається і при грудному вигодовуванні малюків».

Та медики скаржаться, що на лікуванні в них перебуває недостатньо людей. Це спричинено тим, що терапія в Україні розпочалася лише в другій половині 2004 року. Зараз на терапії у Львові перебуває 32 особи.

«Ми замовили терапію ще на 160 осіб. Потреба є приблизно на 250 осіб. Але це згідно з клінічними показами, та є пацієнти, які не прихильні до АРТ, адже терапія є пожиттєвою. Вживання препаратів АРТ має відбуватися з дотриманням дуже строгого і чіткого режиму. Якщо пацієнт буде пропускати прийом препаратів чи запізнюватися із ним навіть на півгодини, ми доб'ємося протилежного результату - резистентності вірусу до цього препарату, тобто стійкості до ліків. Тоді доведеться змінювати схеми лікування. Однак ми змінимо на другу, третю схему, а потім вибору вже не буде і пацієнт загине», - каже лікар.

2008 рік лікарі називають переломним у наданні медичної допомоги ВІЛ-позитивним: програми фінансувалися, ліки надходили. За допомогою гуртових закупівель ліків лікування для одного пацієнта, що раніше на рік коштувало 10-15 тис. доларів, зараз закуповується за тисячу доларів.

«Лікарі зобов'язані повідомляти ВІЛ-позитивним про їхній діагноз та про доступність, безкоштовність терапії та профілактики. Останнім часом випадків, коли б до нас зверталися люди, які мають проблеми з доступністю лікування, поменшало. Є лише поодинокі звернення, які стосуються ненадання медичної допомоги в минулому, про що особа навіть не підозрювала, адже не знала про своє право на безкоштовне лікування. Останній випадок - до нас звернулися жінка, яка має двох дітей. Одна дитина вже приймає АРТ. Мама, будучи вагітною, мала б отримати препарат, який знижує вірогідність передачі дитини ВІЛ-інфекції. Та жінка навіть не підозрювала, що має отримувати таку терапію. Дізналася вона про це під час вагітності другою дитиною. Тоді, звичайно, у неї виникли запитання, чому під час першої вагітності ліків їй не надавали. В результаті, першій дитині зараз чотири роки, у неї третя або четверта клінічна стадія СНІДу, дитина приймає терапію, стан дитини складний», - розповіла інформаційний менеджер благодійного фонду «Усі разом» Марія Камінська.

У благодійному фонді переконані, що Львівський СНІД-центр наразі забезпечений ліками, однак державні поставки препаратів часто затримуються, є нерегулярними. «Людина, яка у важкому стані знаходиться в лікарні, постійно не може захищати свої права... Майже у всіх людей присутній страх посваритися з лікарем, оскільки будь-яка сварка з лікарями може спровокувати негативне ставлення до пацієнта. Якщо в цій ситуації зав'язані ще й родичі, то часто вони відмовляються, кажучи, що не мають часу на захист прав. Мова йде про життя і смерть, коли треба шукати виходи, а не чекати... Наразі готується подання до суду у зв'язку з ненаданням медичної допомоги. Цей факт є зафіксований, була вже така ситуація кілька років тому. Жінці просто не повідомили про можливість надання лікування. Це обов'язок лікаря - повідомити про це! Лікар зобов'язаний використати усі наявні або усі передбачені засоби та методи», - наголосила Марія Камінська.

А що далі?

Лікарі стверджують про доступність лікування, громадські організації - про складність його отримання. Як є насправді, знають лише люди, які це лікування отримують... Що буде з ними, якщо держава не впорається зі своїми зобов'язаннями?

У Державному бюджеті на 2009 рік затверджено три статті видатків: забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих - 539 648,0 тис. грн; заходи з подолання епідемії туберкульозу та СНІДу в установах кримінально-виконавчої системи - 5 400,0 тис. грн; заходи з подолання епідемії туберкульозу та СНІДу - 12 500,0 тис. грн.

Як вони будуть профінансовані - залишається лише здогадуватися. Та не всі можуть чекати...

Фото зі сайту novynar.com.ua