Невиголошена промова

Промова, яку президент Лех Качинський мав виголосити 10 квітня 2010 року на цвинтарі в Катині під час урочистостей з нагоди 70-х роковин катинського злочину.

Шановні представники "Катинських родин"! Шановні пані та панове!

У квітні 1940 року було вбито понад 21 тисячу польських військовополонених з таборів і в’язниць НКВС. Цей злочин геноциду було вчинено з волі Сталіна, за наказом найвищої влади Радянського Союзу. Союз ІІІ Рейху і СРСР, пакт Молотова-Ріббентропа й агресія супроти Польщі 17 вересня 1939 року отримали свою приголомшливу кульмінацію в катинському злочині. Не тільки в лісах Катині, а також у Твері, Харкові й інших відомих і ще невідомих місцях страт було знищено громадян ІІ Республіки, людей, які творили підґрунтя нашої державності, непохитних у службі батьківщині. Саме тоді сім’ї вбитих і тисячі мешканців довоєнних Кресів засилали вглиб Радянського Союзу, де їх невимовні страждання позначали шлях польської Голгофи Сходу.

Найтрагічнішою зупинкою на цьому шляху була Катинь. Польських офіцерів, священиків, держслужбовців, поліцейських, офіцерів прикордонної і тюремної служб було вбито без процесів і вироків. Вони були жертвами неоголошеної війни. Убиті з порушенням законів і конвенцій цивілізованого світу. Було розтоптано їх гідність як солдатів, поляків і людей. Ями смерті назавжди мали приховати тіла вбитих і правду про злочин. Світ мав ніколи не дізнатися її. У сімей жертв відібрали право на публічну жалобу, оплакування і гідне увічнення ближніх. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала витерти його з людської пам’яті.

Приховування правди про Катинь – наслідок тих рішень, які призвели до злочину – стало однією з підвалин політики комуністів у повоєнній Польщі: засновницькою брехнею ПНР. Це був час, коли за пам’ять і правду про Катинь платили високу ціну. Проте близькі вбитих та інші відважні люди вірно берегли цю пам’ять, захищали її та переказували наступним поколінням поляків. Вони пронесли її крізь час комуністичного правління і довірили співвітчизникам у вільній, незалежній Польщі. Тому ми винні повагу і вдячність їм усім, а надто "Катинським родинам". Від імені Республіки я висловлюю найщирішу подяку за те, що, захищаючи пам’ять про своїх близьких, Ви також врятували важливий вимір нашої польської свідомості й ідентичності.

Катинь стала болісною раною польської історії, а також на довгі десятиліття отруїла відносини між поляками і росіянами. Зробімо так, аби катинська рана могла вже нарешті цілком загоїтися та зарубцюватися. Ми вже на цьому шляху. Ми, поляки, цінуємо дії росіян останніх років. Тим шляхом, який зближує наші народи, ми повинні йти далі, ані не затримуючись, ані не рухаючись назад.

Усі обставини катинського злочину слід дослідити і з’ясувати до решти. Важливо юридично підтвердити невинність жертв, оприлюднити всі документи, що стосуються цього злочину. Щоб катинська брехня зникла назавжди з публічного простору. Ми вимагаємо цих дій, перш за все, з огляду на пам’ять жертв і повагу до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо їх також заради спільних цінностей, які повинні творити підґрунтя довіри і партнерства між сусідніми народами в усій Європі.

Віддайте разом честь убитим, і помолімося над їх головами. Слава героям! Шана їх пам’яті!

Назва оригіналу: Treść przemówienia, które Lech Kaczyński miał wygłosić w Katyniu
Джерело: Polska The Times, 12.04.2010
Зреферував: Омелян Радимський