Обережно про «Паризькі домовленості» «Нормандської четвірки»

А заради цього, не варто всім кричати про «поразку». Принаймні, зараз. Бо це лише деморалізує

БлогиВолодимир Горбач , 3 жовтня 2015 264
Володимир Горбач
політичний аналітик у Інституті Євроатлантичного Співробітництва

Інші блоги автора

1. Попередня зустріч у такому форматі і з цими учасниками відбулася аж 12 лютого 2015. Завершилася підписанням узгодженого спільного документу Тристоронньою контактною групою під егідою ОБСЄ. Цей документ - «Комплекс заходів на виконання мінських домовленостей» - відразу підтримали лідери Німеччини, Франції, України і Росії. Трохи згодом - Рада Безпеки ООН. Тим не менше, найважливіший 1-й пункт про повне і стійке припинення вогню почали виконувати аж на початку вересня, тобто через півроку… «Паризькі домовленості» документально не закріплені, принаймні поки що про це нічого не відомо. Це говорить про ціну такого роду домовленостей.

2. Про результати зустрічі перед пресою розповідали лише Оланд і Меркель. Ні Путіна, ні Порошенка, ні спільної прес-конференції… Лідери Франції і Німеччини звітували про свої дипломатичні успіхи. Воно і не дивно. Це вкотре підтвердило, що так звані «Мінські домовленості» - це їхній інструмент, яким вони утримують Україну і Росію від подальшої ескалації бойових дій на Донбасі. Це рамка зовнішнього контрою над конфліктом, а отже, і над діями України та Росії у цьому конфлікті. Путін і Порошенко - всередині цього контуру, а Меркель і Оланд - за його межами. Ризикну припустити, що їм навіть не запропонували взяти участь у прес-конференції… Або вони обоє ввічливо відмовилися і поїхали думати кожен про своє: що робити далі. І кожен з них ще може передумати.

3. Найбільше досягнення переговорів - це готовність відведення від лінії зіткнення танків, гармат до 100 мм і мінометів до 120 мм. Якщо лише це буде зроблено - можна отримати тривале перемир’я. Але ж це робиться на за «мінськими угодами», у яких про відведення такої зброї не згадується, а поверх цих угод! Працює проста логіка військової деескалації. Це справді потужний пас політикам і дипломатам, відтепер вони гратимуть провідну роль у цьому конфлікті. Вони вже не зможуть ні присвоїти військових перемог, ні виправдовуватися військовими поразками… І так буде аж поки гармати будуть мовчати.

4. Протиборчі сторони розміняли дві протилежні позиції. Росія має поступитися проведенням виборів 18 жовтня - 1 листопада в обмін на пролонгацію терміну експлуатації мінських домовленостей. Зрозуміло, що ці дати своїх виборів вигадали самі росіяни, і відмова від них їм нічого не коштувтиме. Вони контролюють ситуацію на окупованій території не завдяки виборам, а руками своїх силовиків. Але й Україна поступається цілком штучною «позицією», яку сама ж і створила. Пам’ятаєте, як президент Порошенко звертався до Леоніда Кучми аби той «відкликав» свою думку про необхідність пролонгації виконання мінських домовленостей на 2016 рік? От він і обміняв цю переговорну позицію на скасування фейкових російських виборів на окупованій території. Бо Україні потрібно не просто закінчення дії мінських угод, а продовження пов’язаних із ними санкцій Заходу. Так що тут 1:1. Але на виїзді Смайлик «smile» І от чому.

5. Пролонгація виконання мінських домовленостей на 2016 рік, крім пролонгації перемир’я, означає ще й пролонгацію західних санкцій! Якщо звісно, Захід не відмовиться від своєї ж власної озвученої ще у березні 2015 року позиції щодо того, що санкції діятимуть до повного виконання мінських домовленостей Росією. Так що, чим пізніше вибори на Донбасі - тим краще «smile»

6. Анонсована нова роль ОБСЄ означає, по суті, перекладення на неї не лише спостережних, але й контрольних, у тому числі, поліцейських функцій на окупованому Донбасі. Принаймні на час організації і проведення там так званих «виборів». Сюди входить і питання обмеженого контролю зовнішнього кордону. Звісно, якщо цього захочуть росіяни. Або якщо їх до цього змусять. А ні - то ні. Буде додатковий аргумент в дискусії і поле для дипломатичної гри.

7. Один польский професор - історик і політолог - нещодавно сказав, що учить своїх студентів дивитися на політичний процес не як на фотографію, а як на фільм…

Ми не виграли цієї війни, але і ворог не досягнув поставлених цілей. У 1939 році Фінляндія втратила частину території, але здобула повагу і незалежність. У нас складніша ситуація, нам ще треба «виграти мир». А заради цього, не варто всім кричати про «поразку». Принаймні, зараз. Бо це лише деморалізує. Усе ще тільки починається. Нова російська сюжетна лінія - «Операція Сирія» матиме незаплановані побічні наслідки. У тому числі й для сюжетної лінії «Донбас», і особливо, Крим.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Інші блоги автора

powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук