Пам’ятник Бандері називають Леніним, – Фрідріх Єфімовський

– Львів’яни у ставленні до пам’ятників архітектури вирізняються тим, що люблять усім давати прізвиська. Я не знаю прізвиськ лише пам’ятників Грушевському й Іванові Франку.

Міська влада Львова готує проект рішення «Про впорядкування екскурсійної діяльності у Львові». Їй йдеться, перш за все, про те, щоб зміст екскурсій був правдивим, і в гостей Львова складалося «правильне» враження про місто. Що з приводу цих намірів думають самі екскурсоводи, чи готові вони до введення новацій, і чи принесуть вони помітні покращення - ці та інші питання ZAXID.NET поставив екскурсоводу Фрідріху Єфімовському.

- Чим тебе приваблює професія екскурсовода?

- Я люблю Львів. Це місто стало моїм, хоча я тут і не народився. Мені подобається місто, люди, не дуже спішний ритм життя. До того ж, бути екскурсоводом - це можливість вести вільний спосіб життя.

- Як ти обрав цю професію?

- До того, як вирішив стати екскурсоводом, я вже доволі багато знав про місто. Мав спілкування з багатьма екскурсоводами, мав певні знання, і вирішив випробувати себе. Для цього пішов на семимісячні курси з підготовки екскурсоводів у Львівській асоціації розвитку туризму.

- Чому навчають на цих курсах?

- Там дають базові знання про місто. Ми детально вивчали історію міста, історію архітектури. Коли будинки будувалися, коли перебудовувалися, кому належали. Звісно, стилі архітектури. Під час навчання нам розповідали певні цікаві історії, але не дуже багато. Ще ми покращували знання української мови.

- Знань, отриманих на курсах, достатньо для роботи?

- Я використовую цю інформацію лише частково. Це такий кістяк, до якого додається інформація з книг, преси, спілкування зі старими львів'янами. Взагалі, щось особливе знаходиш там, де не чекаєш - наприклад, епізодичні згадування про Львів у художній літературі.

Крім цього, у Львівській асоціації туризму регулярно, щороку, проводяться семінари, на які запрошують більшість активних екскурсоводів, що є в їхній базі. Там піднімаються найрізноманітніші теми. Ми, наприклад, обговорюємо нові екскурсійні об'єкти, що нещодавно відкрилися, або будуть відкриватися.

- Від чого залежить вдала екскурсія?

- Важко сказати. Багато залежить від людей. Якщо я бачу, що люди готові слухати, їм цікаво, то екскурсія, швидше за все, буде вдалою. Буде значно цікавіше, якщо люди мають хороше почуття гумору. Тоді їм можна розповідати, окрім основної інформації, усілякі «львівські історії».

- Ти маєш «заготовки» маршрутів на різну тривалість екскурсій?

- Ні, «заготовок» я не роблю. Однак те, скільки група може побачити, дійсно залежить від їхнього часу.

- Якщо в групи є вільних 45 хвилин, що за цей час встигнеш показати?

- Наприклад, якщо ми зустрілися біля Порохової Вежі, то встигнемо оглянути її, Успенську Церкву, Домініканський костел, площу Ринок, Кафедральний римо-католицький собор, і дійти до пам'ятника Шевченку або Міцкевича. Приблизно так.

- А скільки потрібно часу, щоб скласти змістовне уявлення про Львів?

- Декілька екскурсійних днів. Екскурсії для простих туристичних груп тривають декілька годин. Тому, наприклад, у перший день можна сходити на Високий Замок і оглянути історичний центр. На другий день - відвідати декілька храмів і музеїв, роздивитися центр краще, а на третій - з'їздити у Шевченківський гай і побачити Княже місто.

Проте бувають групи «підковані». Один мій знайомий екскурсовод вісім годин водив групу польських професорів Личаківським цвинтарем. Для порівняння, екскурсія для нас - екскурсоводів на кладовищі тривала чотири з половиною години.

- З якими гостями ти найчастіше працюєш?

- Найбільше людей приїздить із Києва та Східної України, і навіть з таких маленьких містечок, що їх назв я, чесно кажучи, до цього не чув. Із Західної України приїздять рідше. Бувають періодично поляки, росіяни, білоруси.

- Чи доводиться тобі якось підлаштовуватися під мовні й національні особливості гостей?

- Незалежно хто приїхав - українці, росіяни, білоруси, поляки - я розповідаю приблизно одне й те ж. Єдина відмінність в тому, що росіянам і білорусам біля пам'ятника Шевченку довго пояснюю, хто такий Тарас Шевченко, бо вони знають про нього дуже мало, а українцям більше розповідаю, чому саме такий монумент встановлений.

На Личаківському кладовищі специфіка дещо інша. Якщо з поляками частіше зупиняємося біля могил польських діячів, ніж біля могил українських, якщо з українцями - то рідше біля польських могил, частіше біля українських, якщо ж на екскурсії білоруси - то однаково.

- Міська влада має намір впорядкувати екскурсійну діяльність у Львові. Як ти до цього ставишся, які переваги і недоліки бачиш?

- З цього приводу я жартую, що вони вже вирішили всі проблеми туризму у Львові, і тому дійшла черга до екскурсоводів. Наскільки мені відомо, влада давно прагне це зробити, однак якихось конкретних кроків я ще не помітив. Нас лякали перевіркою на вулиці, але ніхто її не побачив. Я та мої знайомі тоді водили групи, і жодного з нас для перевірки не зупиняли.

Серед пропонованих умов отримання ліцензії міськради є вища освіта. У мене вищої освіти немає. Отже, я вже не матиму права отримати таку ліцензію.

З іншого боку, не всі екскурсоводи працюють настільки регулярно, щоб мати можливість оформитися приватним підприємцем і платити з цього податок. Так само вони не працюють у жодній туристичній фірмі, значить, вони не можуть отримати такої ліцензії і займатися улюбленою справою.

- Наскільки я розумію, запровадивши обов'язкове ліцензування, міська рада хоче отримати гарантію, що про Львів розповідатимуть те, що слід...

- Мати стовідсоткову гарантію тут не можливо. Людина може здати відповідні екзамени, отримати ліцензію, але все одно розповідати те, що хоче, бо вважає, що це цікаво.

У мене є знайомий, який свою екскурсію будує, в основному, на тому, де і як відбувалися зйомки фільму «Три мушкетери». Він вважає це родзинкою, акцентує на цьому увагу. Однак в той же час він дуже добре знає місто.

- Ти зачепив питання проблем розвитку туризму: чого у Львові бракує?

- Найперше, відсутні доступні готелі. У нас уже є доволі багато дорогих готелів, а недорогих, наприклад молодіжних, немає. Хостели ніби є, але офіційно їх ніби й немає.

Крім цього, не достатньо реклами самого міста. Люди приїжджають і купують у першому ж кіоску путівник, ходять з ним здебільшого лише у центральній частині міста, а крім центру є ще багато прекрасних місць, які ніхто не відвідує, бо вони ніяк не рекламуються.

Якщо людина відвідала Стрийський парк, то це може означати, що вона або у Львові вже п'ятий день, або п'ятий раз, або оселилася в готелі «Бюргер», який поруч з парком. Якщо зовсім випадково людина не опиниться на вул. Чупринки, то вона не побачить краси вілл, бо офіційних маршрутів, що їх представляють, нема. Вкрай рідко люди потрапляють на екскурсію у церкву Параскеви-П'ятниці, що на вул. Б.Хмельницького, хоча там унікальний, найбільший у Львові іконостас.

- А львів'яни на екскурсії ходять?

- Іноді, зі своїми гостями з інших міст. З львів'ян в мене найчастіше бувають мої друзі і знайомі.

- А не бувало такого, щоб перехожі підходили, щоб доповнити твою розповідь?

- Так буває рідко. Здебільшого вони, навпаки, підходять, щоб послухати щось цікаве для себе, і запам'ятати. Проте іноді трапляються старі львів'яни, які можуть розказати якусь цікаву подробицю.

- Ти береш їх на озброєння?

- Такі речі треба добре перевіряти. Одного разу, коли я розповідав перед Оперним театром, що натурниця, з якою працював скульптор, створюючи Генія Слави, була вагітною, одна літня екскурсовод підійшла, і сказала, що я верзу нісенітниці. Інші екскурсоводи потім говорили, що це правдивий факт.

Загалом же львів'яни у ставленні до пам'ятників архітектури вирізняються тим, що люблять усім давати прізвиська. Я не знаю прізвиськ лише пам'ятників Грушевському й Іванові Франку.

Як тільки Степану Бандері відкрили пам'ятник, його одразу нарекли Леніним. Що ж тут поробиш? Є у Львові така традиція - до всього ставитися з добросердним гумором. Це менталітет. Тому якщо під час екскурсії я бачу, що група налаштована на легкий тон, то часто переповідаю їм оці львівські домисли, жартівливі прізвиська, не забуваючи про основний зміст барельєфів чи скульптур. Якщо ж група не здатна адекватно таке сприйняти, то, звичайно, такого розповідати не буду.

- А конкуренція між львівськими екскурсоводами існує?

- Конкуренції між екскурсоводами не існує. Всі друзі, допомагають один одному. Якщо сьогодні я не можу працювати, то, звичайно, передам групу другові, в якому впевнений. Він зробить колись те ж саме.

- За той час, відколи ти працюєш, екскурсоводів стало більше чи менше?

- Я працюю три з половиною роки. Не можу сказати, що за цей час відбулися кардинальні зміни. Звісно, з'явилися нові екскурсоводи, декілька перестало працювати, однак не дуже багато. Насправді, більшість екскурсоводів звикає до цього способу життя, і не має жодного бажання покидати цю справу. Як сказав один друг, в туризм легко потрапити, і з нього не можливо вибратися.